Ухвала суду № 64247363, 18.01.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/497/17-к

Провадження № 1-кс/234/357/17

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

18 січня 2017 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В.

за участі секретаря Каліберда А.О.

прокурора Неминущого О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої м. Макіївка кв. Центральний 3 кв.4, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої Головним ревізором інспектором організаційно моніторингового відділу управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Донецькій області,

підозрюваної в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Краматорського міського суду надійшло клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 42016050000001222 від 16.11.2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України.

Підозрювана отримала копію клопотання та матеріали, що обґрунтовують клопотання 16 січня 2017 року о 16 годині 35 хвилин.

З клопотання вбачається, що слідчим управлінням прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016050000001222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

26.12.2016 ОСОБА_3, займаючи посаду головного державного ревізора-інспектора організаційно-аналітичного відділу УВБ ГУ ДФС України в Донецькій області, з місцем розташування в Словянській ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Словянськ, площа Соборна, 3, являючись службовою особою УВБ ГУ ДФС України в Донецькій області, умисно зловживаючи службовим становищем у власних корисних інтересах, за попередньою змовою з невстановленими службовими особами Словянської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області, одержала неправомірну вигоду в сумі 54 тисячі 222 гривні шляхом зарахування на банківську платіжну картку № 4149 4996 4222 6664 ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), зареєстровану на її імя, за вирішення питання щодо не відображення посадовими особами Словянської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області в довідці за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс-логістіка» (ЄДРПОУ 38152785) заборгованості по кредиту та інших порушень, що дозволить безперешкодно ліквідувати підприємство.

16.01.2017 повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_3.

З метою запобігання ризикам, зазначеним в ст.. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що клопотання обґрунтовано лише ризиком того, що ОСОБА_3 може переховуватись на тимчасово непідконтрольній території, та вплинути на свідків по справі. Вважає, що взагалі відсутня обґрунтована підозра, оскільки ОСОБА_3 навіть не ставила свого підпису на довідці. Просила суд, застосувати більш м?який запобіжний захід.

Підозрювана ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника, та просила відмовити в задоволені клопотання, обравши більш м?який запобіжний захід.

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного зясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання слідчого та постанові судді. Мають бути конкретні докази можливої неправомірної поведінки особи.

Тобто, всі висновки органів досудового слідства, які вони викладають у поданні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають підтверджуватися такою сукупністю доказів, яка б, по-перше, переконувала б суд у тому, що особа вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки; по-друге, свідчила б про необхідність обрання до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу тримання під вартою. Це докази того, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обовязків і його належної поведінки.

Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини передбачає у п. с ст. 5, що законний арешт або затримання особи може бути проведене з тим, щоб вона постала перед компетентним органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення…. Таким чином, обґрунтованість підозри є суттєвим елементом конвенційного захисту від свавільного позбавлення волі. Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри заздалегідь передбачає наявність фактів або свідчень, які переконують обєктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Те, що може вважатися обґрунтованим, залежить, проте, від сукупності обставин»1. У рішенні по справі Летелє проти Франції від 26 червня 1991 р. Суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі Мюррей проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 р. зазначав, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». Враховуючи дану позицію Європейського Суду, вбачається можливим обирати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту по справам про особливо тяжкі злочини при більш низькому ступені обґрунтованості підозри.

У відповідності до ст.. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні прокурор наполягав на наявності та доведеності ризиків, передбачених п.1 та п.3 вищевказаної статті.

У відповідності до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Натомість судом встановлено, що підозрювана ОСОБА_3 не підписувала довідку № 65 від 26.12.2016 року, оскільки вона не є тією особою котра може такі довідки видавати, крім того встановлено, що вона взагалі навіть не працює у тих відділах ДФС котрі видають аналогічні довідки.

Таким чином, обґрунтованість підозри саме за ч.3 ст. 368 ;КК України викликає певний сумнів, оскільки в діях ОСОБА_3 вбачається зовсім інший склад правопорушення.

Виходячи із позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 175 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Кодекс встановлює, що для застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення обов'язково, серед іншого, повинна бути доведена наявність обґрунтованої підозри. Що таке обґрунтована підозра кодекс не закріплює. Водночас, в статті 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод йде мова якраз про обґрунтовану підозру. Європейський суд називає таку підозру ще «розумною підозрою». Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину вірогідною.

Також, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобовязаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини того, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою. Мається на увазі, що тягар доведення вагомості та достатності доказів обґрунтованої підозри лежить на стороні кримінального провадження, що їх подає. Наявності в матеріалах кримінального провадження доказів недостатньо відповідні обставини повинні бути обґрунтованими у клопотанні про застосування запобіжного заходу та доведеними перед судом. Слід враховувати, коли сторона кримінального провадження не доводить, що існує обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого конкретною статтею або частиною статтіКК (випадки завищення кваліфікації), слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні. Це правило поширюється і на вирішення питання про наявність та відсутність кваліфікуючих ознак відповідного злочину, обґрунтовану підозру, в наявності яких сторона кримінального провадження повинна довести перед судом.

Також слідчим суддею ставиться під сумнів доведеність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України.

Так клопотання взагалі не містить в собі будь-які факти котрі б підтверджували наявність ризиків, зазначених у вищевказаній статті.

В судовому засіданні сторона обвинувачення посилалась на наявність двох ризиків, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; та незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Однак, незважаючи на наявність , на думку сторони обвинувачення такого ризику як можливість переховуватись від органів досудового слідства, вважаю за необхідне зазначити наступне: по-перше ОСОБА_3 16 січня 2017 року було вручено повідомлення про підозру та клопотання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під варту. Клопотання про тримання під варту було розглянуто судом лише 18 січня 2017 року, ОСОБА_3 затримана не була тобто мала змогу покинути територію України, однак вона прибула самостійно на розгляд клопотання по спливу двох днів з часу вручення їй такого клопотання.

В обґрунтування даного ризику, прокурор посилався на той факт, що ОСОБА_3 має нерухоме майно в м. Макіївка , що є тимчасово непідконтрольне Україні, однак вона також має нерухоме майно і в м. Слов?янську.

Також, судом було встановлено, що у відділах котрі дають свої висновки по довідці при закритті підприємницької діяльності ОСОБА_3 не працює, а отже будь-які документи знищити не може, будь-яких об?єктивних даних, що вона може вплинути на свідків суду не надано.

Таким чином, в клопотанні викладено лише вірогідність того, що ризики передбачені ст.. 177 КПК України мають місце, жодних доказів на їх наявність суду не надано.

Слідчий суддя, суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 строком на два місяці, тобто з 18 січня 2017 року по 18 березня 2018 року, заборонивши їй залишати житло у період з 18 год. 30 хв. до 8 год. 30 хв. та обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, зокрема, прибувати за викликом слідчих, прокурора або суду, не відлучатися із м. Словянська без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування свідками у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну, а також перепустку для перетинання лінії розмежування.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Слов?янський ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить 60 днів з моменту затримання, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.

На ухвалу, протягом пяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно, після її проголошення.

Слідчий суддя

Краматорського міського суду ОСОБА_5