Рішення № 64245165, 19.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11479/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про визнання дій неправомірними.

Вимоги мотивує тим, що 24.06.2014 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір № 50011745, додатком до якого є Загальні умови кредитування, відповідно до умов якого він отримав кредит для придбання автомобіля «Фольцваген».

На виконання умов кредитного договору ним було сплачено щомісячних платежів в сумі 108 765 грн. по січень 2015 року включно.

07 серпня 2015 року відповідачем на його адресу надіслано лист з якого стало відомо, що відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено договір страхування № 245002/4098/0002415 від 03.07.2015 року з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та здійснено оплату місячного страхового платежу в розмірі 4 015,52 грн.

Такі дії щодо укладення договору страхування від 03.07.2015 року позивач вважає неправомірними, оскільки 25.06.2014 року відповідно до умов укладеного кредитного договору від 24.06.2014 року ним вже було укладено договір страхування № 245002/4098/0002181 від 25.06.2014 року з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», а про припинення первинного договору страхування йому не відомо.

Також позивач зазначає, що своєї згоди на укладення відповідачем договору страхування № 245002/4098/0002415 від 03.07.2015 року він не надавав, до того ж у випадку зміни страховика він має намір самостійно обрати акредитовану страхову компанію, попередньо узгодивши її з відповідачем.

Крім цього, договір страхування від 03.07.2015 року відповідачем укладений у доларах США, що також є порушенням з боку відповідача ст. 19 Закону України «Про страхування».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов та викладені у ньому обставини.

Представник відповідача Бордун О.І. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки представника суд повідомлено не було.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір № 50011745, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у розмірі 458 205,52 грн., що еквівалентно 38 152 дол. США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою 10,50 % для придбання автомобіля марки Фольксваген, 2014 року випуску, додатками до якого є Загальні умови кредитування та графік погашення кредиту (а.с. 30-41).

Відповідно до п. 5.5 загальних умов кредитування, позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Передбачене вище зобов'язання позичальника щодо страхування вважатимуться виконаним належним чином за умови, що страховиком за відповідними договорами страхування є компанія, обрана позичальником самостійно з переліку страхових компаній, що відповідають вимогам Компанії.

Згідно п. 5.6 загальних умов кредитування, якщо позичальник в порушення статті 5.5. цього Кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник дає згоду і доручає компанії укласти від імені і за рахунок позичальника договір страхування та здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення/укладенням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів, в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1. - 1.7.6. цього кредитного договору або в порядку, передбаченому пунктом 1.7.9 цього кредитного договору (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії). На вимогу компанії позичальник зобов'язується надати належним чином оформлену довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених умовами цієї статті.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи убачається, що 25 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «УНІКА» було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0002181, предметом страхування якого є транспортний засіб Фольксваген, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувачем - ТОВ «Порше Мобіліті» зі строком дії з 27.06.2014 року до 26.06.2019 року (надалі по тексту - договір страхування від 25.06.2014 р., а.с. 7-9).

03.07.2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті», як страхувальником, та страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0002415, відповідно якого забезпечено транспортний засіб Фольксваген, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, строк дії договору з 04.07.2015 року до 03.07.2019 року (надалі по тексту - договір страхування від 03.07.2015 р., а.с. 89, 90).

Відповідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За заявленими вимогами позивач просить визнати неправомірними дії ТОВ «Порше Мобіліті» при укладенні договору страхування від 03.07.2015 року, посилаючись на те, що ним вже 25.06.2014 року було укладено договір страхування з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», про припинення дії якого його не повідомляли, згоди на укладення договору страхування між відповідачем та третьою особою у справі від 03.07.2015 року він не надавав, останній договір страхування укладений ТОВ «Порше Мобіліті» у доларах США, тому дії відповідача суперечать нормам ст. ст. 3, 19 Закону України «Про страхування».

У поданих запереченнях на позов представник відповідача зазначає про те, що договір страхування від 03.07.2015 року був укладений правомірно відповідно п. 5.6 Загальних умов кредитування у зв'язку з тим, що позивач самостійно припинив дію первинного договору страхування від 25.06.2014 року шляхом поданої 24.06.2015 року до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» заяви про дострокове розірвання договору страхування від 25.06.2014 року та ОСОБА_1 не було надано ТОВ «Порше Мобіліті» оригіналів полісів страхування і не укладено договору страхування автомобіля з авторизованою страховою компанією на визначених кредитним договором умовах, що є порушенням п. 5.5. умов кредитного договору (а.с. 5, 26-29).

Судом встановлено, що письмової відповіді на вищевказану заяву ОСОБА_1 від 24.06.2015 року про дострокове розірвання договору страхування від 25.06.2014 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» позивачу не надавала, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2016 року, ухваленим за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, а також повідомленням третьої особи у справі ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (а.с. 49-52).

На ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26.10.2016 року про витребування доказів, яка була постановлена за клопотанням представника відповідача, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» надана відповідь від 13.12.2016 року з повідомленням про те, що відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 24.06.2015 року не надавалася, укладений з позивачем договір страхування від 25.06.2014 року припинив свою дію з 26.06.2016 року, відповідно п. 8.1.3 умов договору та ст. 28 Закону України «Про страхування» через несплату страхувальником страхових платежів у встановлені обсяги і строки, останній платіж було сплачено ТОВ «Порше Мобіліті» на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» в липні 2015 року у розмірі 2 552,73 грн. (а.с. 59, 60, 85). Також ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» суду було надано додаткове повідомлення від 18.01.2017 року на ухвалу суду з уточненнями до вищевказаного листа від 13.12.2016 року з повідомленням про те, що договір страхування від 25.06.2014 року припинив свою дію з 26.07.2015 року, останній платіж за договором було сплачено ТОВ «Порше Мобіліті» 03.07.2015 року у розмірі 3 910,44 грн.

При цьому суд враховує наступні обставини.

Як зазначено вище, змістом заявлених вимог є визнання неправомірними дій ТОВ «Порше Мобіліті» при укладенні з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» договору страхування від 03.07.2015 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори, або утримуватись від їх укладення і визначати зміст договорів на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України).

Як визначено ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов»язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З урахуванням заявлених вимог про визнання дій ТОВ «Порше Мобіліті» неправомірними, яке не являється органом державної влади або органом місцевого самоврядування, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачено чинним законодавством.

Отже, позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, обраний позивачем спосіб є неналежним і неможливим для відновлення та захисту порушеного цивільного права у заявлений спосіб, тому позов задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 202, 526, 626, 627, 638, 979 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212,213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про визнання дій неправомірними відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя