Ухвала суду № 64244951, 19.01.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/271/17

провадження № 1-кп/753/425/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі колегії:

головуючого судді - Домарєва О.В.,

суддів - Набудович І.О., Колесника О.М.,

при секретарі - Козленко С.В.,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Фіцая П.П., Богатко Т.В., Северина К.М.,

представників потерпілих ОСОБА_2,

законного представника

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10,

обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 р. та № 12016100090006638 від 08.06.2016 р. за звинуваченням

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6, 12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшли обвинувальні акти у вищезазначених кримінальних провадженнях.

В судовому засіданні прокурор Богатко Т.В. вважала за можливе призначити обвинувальні акти до судового розгляду, оскільки вони складені відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття чи зупинення провадження немає. Разом з тим, прокурорами судовому засіданні було заявлено усне клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у вигляді домашнього арешту на строк два місяці.

В обґрунтування клопотання прокурор посилалась на ст. 177 КПК України, якою встановлені ризики, що обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_15, ОСОБА_14, які обвинувачується у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, можуть переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність. Також прокурор заявила клопотання про слухання справи у закритому судовому засіданні та визначення запасного судді.

Прокурори Фіцай П.П. та Северин К.М. підтримали позицію прокурора Богатко Т.В.

Представник потерпілих ОСОБА_2 підтримала позицію прокурорів щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, а також наполягала на продовженні дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою та відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у виді домашнього арешту з підстав, зазначених прокурорами, а також надала суду цивільний позов.

Захисник ОСОБА_8 заперечував проти призначення обвинувальних актів до судового розгляду та наполягав на поверненні їх прокурору з мотивів їх невідповідності вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_7 підтримала позицію ОСОБА_8, а також наполягала на зміні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з тримання під вартою на «домашній арешт»

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заявила клопотання про розгляд кримінального провадження у разі призначення обвинувальних актів до судового розгляду судом присяжних, а також заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_12 з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 звернув увагу колегії на відсутність письмового клопотання збоку сторони обвинувачення про продовження строку обраних запобіжних заходів щодо обвинувачених, просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_11 з тримання під вартою на домашній арешт та передати її на поруки народним депутатам.

У судовому засіданні народний депутат України ОСОБА_16 оголосив заяву про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 з тримання під вартою та передачу її під його особисту поруку .

Аналогічну заяву оголосив у судовому засіданні народний депутат ОСОБА_17С

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти призначення обвинувальних актів до судового розгляду та просив колегію під час прийняття рішення щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 передати її на поруки народним депутатам ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а у разі прийняття рішення про продовження строку тримання під вартою, врахувати наявність ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 6.05.2015, залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2015 в частині можливості застосування до обвинуваченої внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, але враховуючи матеріальний стан обвинуваченої, в менших розмірах.

Аналогічну позицію підтримала захисник ОСОБА_10

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні питання щодо призначення обвинувальних актів до судового розгляду просив вирішити на розсуд суду, не заперечував проти продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у вигляді домашнього арешту, але просив змінити відносно ОСОБА_14 час початку заборони покидати житло з 22-00 до 6-00 ранку.

Обвинувачена ОСОБА_11 підтримала позицію своїх захисників, підтримала заяви народних депутатів ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також заявила клопотання про слухання справи судом присяжних.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав позицію свого захисника та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, або взагалі скасування запобіжного заходу, посилаючись на незаконність ухвали суду від 1.10.2015 р., яка була постановлена після спливу строку тримання під вартою за попередньою ухвалою суду, а також на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, місця постійної роботи, позитивних характеристик, а також матері, яка потребує його допомоги.

Обвинувачені ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтримали позицію своїх захисників.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 підтримала позицію захисника ОСОБА_9

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про можливість призначення обвинувальних актів до судового розгляду, суд керується наступними вимогами закону.

Так, відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України - у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України обставин, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, і мета вчинення кримінального правопорушення.

Перевіривши виключно зміст обвинувальних актів та реєстри матеріалів досудового розслідування до зазначених актів, не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинувачених на цій стадії кримінального процесу, колегія суддів приходить до висновку про неможливість призначення об'єднаних в одне провадження обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 р. та № 12016100090006638 від 08.06.2016 р до судового розгляду, у зв'язку з наявністю численних протиріч, порушень та невідповідності обвинувальних актів вимогам ст.291 КПК України з наступних підстав.

Так, формулюючи обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12015100040006385 за першим епізодом звинувачення за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України у скоєнні приготування до теракту у період з 27.04.15 по 01.05.15 слідчим та прокурором у кінцевій частині обвинувачення за даним епізодом фактично зазначені обставини, передбачені диспозицією ч.1 ст.17 КК України, а саме дії обвинувачених, які мали місце 01.05.2015 та їх рішення в частині добровільної відмови та припинення за своєю волею готування до злочину, або на його замах при незакінченому злочині, при яких обвинувачені повністю усвідомлювали можливість доведення злочину до кінця, але добровільно відмовились від готування до нього та замаху на його вчинення.

При цьому колегія відзначає, що законодавцем взагалі не передбачено у ч.1 ст.17 КК України необхідність визначення мотиву добровільної відмови \ у даному випадку наявність на місці запланованого злочину значної кількості працівників правоохоронних органів, та можливості затримання після його скоєння\.

Також, на думку колегії, єдиною передбаченою законом об'єктивною підставою для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за цим епізодом звинувачення за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України міг бути виключно факт своєчасного виявлення співробітниками правоохоронних органів зазначеного злочину та запобігання його вчиненню шляхом затримання обвинувачених під час до його готування, або замаху на його вчинення. Але такі відомості у змісті обвинувального акту відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт в цій частині порушує п.5 ч.2 ст.291 КПК України - оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідає та суттєво протирічить їх правовій кваліфікації.

По епізоду скоєння злочину, передбаченого ст.348 КК України від 02.05.2015 року згідно з обвинувальним актом обвинувачуються ОСОБА_11, ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15

Зі змісту обвинувачення в цій частині вбачається, що безпосередньо на місці скоєння злочину в автомобілі знаходились ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15, при цьому ОСОБА_13 знаходився за керуванням автомобіля «Фольцваген», в салоні авто знаходились ОСОБА_18 ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які здійснили мінімум 58 прицільних пострілів з двох автоматів АК-74 в бік співробітників правоохоронних органів ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23

Колегія суддів вважає, що викладення обвинувачення в цій частині є неконкретним, оскільки посилаючись на здійснення 58 прицільних пострілів з двох наявних автоматів у обвинувальному акті не зазначено хто конкретно - ОСОБА_18, ОСОБА_12 чи ОСОБА_15 здійснили ці прицільні постріли, тобто у повному обсязі не конкретизовано та не зазначено ознак об'єктивної сторони складу інкримінованого злочину, а саме не конкретизовано дії кожного з обвинувачених під час його скоєння.

Також зі змісту обвинувального акту в цій частині вбачається, що ОСОБА_11 була відсутня на місці скоєння злочину, але слідчим та прокурором не зазначено в обвинувальному акті відомості про те - де саме під час скоєного злочину знаходилась ОСОБА_11 та яким чином, за допомогою яких засобів зв'язку та ін. вона керувала діями інших співучасників скоєного злочину. Зазначені обставини, на думку колегії, також свідчать про відсутність викладення у змісті обвинувального акту ознак об'єктивної сторони складу злочину, тобто конкретизації дій обвинуваченої ОСОБА_11 під час його скоєння співучасниками.

Таким чином, на думку колегії, формулювання обвинувачення в цій частині обвинувального акту викладено з порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того, по епізоду вбивства та замаху на вбивство працівників правоохоронних органів, який мав місце 4.05.2015 р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 348 КК України, в тексті обвинувального акту при викладенні встановлених прокурором обставин в частині замаху на вбивство внаслідок застосування ОСОБА_18 двох бойових гранат не зазначені місцезнаходження, а також прізвища потерпілих працівників правоохоронних органів, на життя яких скоїли замах обвинувачені.

Зі змісту обвинувального акту в цій частині вбачається, що ОСОБА_11 також була відсутня на місці скоєння злочину, але слідчим та прокурором не зазначено в обвинувальному акті відомості про те - де саме під час скоєного злочину знаходилась ОСОБА_11 та яким чином, за допомогою яких засобів зв'язку та ін. вона керувала діями інших співучасників скоєного злочину, що, на думку колегії, також свідчать про відсутність викладення у змісті обвинувального акту ознак об'єктивної сторони складу злочину , тобто конкретизації дій обвинуваченої ОСОБА_11 в цій частині, що також є порушенням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

За епізодом звинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ч.1 ст.263 КК України зі змісту обвинувального акту вбачається, що всім обвинуваченим інкримінуються у тому числі епізоди незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин, які були виявлені та вилучені 5.05.2015 р. під час обшуків за місцем мешкання: ОСОБА_11 - в АДРЕСА_3.; ОСОБА_18 - в АДРЕСА_4 та ОСОБА_12- в АДРЕСА_5.

Разом з тим, зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту вбачається, що в порушення ст.214 КПК України слідчим та прокурором після самостійного виявлення під час зазначених обшуків обставин про вчинення окремих кримінальних правопорушень, склад яких, за загальними положеннями КК України, відноситься до категорії формальних, не внесли відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кожному факту виявленого злочину та провели розслідування зазначених злочинів без передбачених законом підстав.

Крім того, як в цій частині так і в цілому щодо кваліфікації дій обвинувачених за ст.263 КК України колегія суддів зазначає, що відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 р. №13 - дії учасників банди, пов'язані з незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухових речовин є складовим елементом бандитизму та додаткової кваліфікації за ст.263 КК України не потребують.

Враховуючи наведені роз'яснення та правові позиції Верховного Суду з цього питання, а також, що всі обвинувачені згідно з обвинувальним актом обвинувачуються у скоєнні бандитизму за ст. 257 КК України, на думку колегії, кваліфікація їх дій за ст. 263КК України,очевидно, є зайвою.

За епізодом ч.1 ст.304 КК України, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_11, щодо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність у змісті обвинувального акту відсутні відомості про час,місце та інші конкретні обставини скоєння інкримінованого злочину, що на думку колегії, суперечить вимогам п.1 ч.1 ст.91 та п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у змісті обвинувального акту по багатьом епізодам містяться численні посилання на висновки конкретних судових експертних, а також викладено зміст цих висновків.

Відповідно до положень ст.ст.101,102 КПК України - висновок експерта законодавцем віднесено до категорії доказів у кримінальному провадженні.

Процедура та порядок дослідження доказів врегульована ст.ст.352-361 КПК України, при цьому дослідження висновків експерта за цією процедурою можливе виключно під час розгляду кримінального провадження та обвинувального акту по суті на відповідній стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, колегія суддів розцінює факт зазначення та посилання у змісті обвинувального акту висновків конкретних експертиз, як дострокове оприлюднення доказів винуватості обвинувачених, в порушення як ст.352-361 КПК України так і ст.22 КПК України , а саме принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оскільки на стадії підготовчого судового засідання обвинувачені та сторона захисту не в змозі об'єктивно реалізувати свої права на захист у повному обсязі щодо забезпечення принципу змагальності сторін.

Крім того, по всьому тексту обвинувального акту, як співучасника скоєння інкримінованих злочинів зазначене прізвище ОСОБА_18, а також маються посилання на докази його винуватості у скоєних злочинах. Разом з тим, у змісті обвинувального акту відсутні відомості про настання смерті останнього та закриття кримінального провадження відносно нього у зв'язку зі смертю, які, на думку колегії, повинні були міститись у зазначеному змісті , при цьому до участі у кримінальному процесі не були залучені близькі родичі ОСОБА_18 для захисту інтересів останнього, на що звертав увагу колегії у судовому засіданні захисник ОСОБА_8, що також свідчить про невідповідність обвинувачення фактичним обставинам та порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Також колегія погоджується з посиланнями захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на відсутність у змісті обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016100090006638 від 08.06.2016 р. відомостей про розмір завданої кримінальним правопорушенням згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши виключно зміст обвинувальних актів,реєстри, та встановивши невідповідність вимогам ст.291 КПК України, а також порушення інших вимог КПК України, приходить до висновку про те, що об'єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 р. та № 12016100090006638 від 08.06.2016 р слід повернути прокурору для усунення зазначених в ухвалі суперечностей та порушень зазначених положень КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України - під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У судовому засіданні об'єктивно встановлено, що прокурорами не подані до суду завчасно письмові клопотання про продовження строку обраного раніше запобіжного заходу відносно кожного обвинуваченого відповідно до положень КПК України, наявність якого, на думку колегії, є обов'язковою.

Разом з тим, судова колегія, підтверджуючи відсутність таких письмових клопотань, вважає цей факт лише підставою для направлення відповідної інформації на адресу Генерального прокурора України з метою притягнення відповідних посадових осіб прокуратури до дисциплінарної відповідальності, але приходить до висновку про наявність повноважень самостійного визначення підстав для можливості вирішення питань що до продовження або зміни обраних раніше запобіжних заходів відносно обвинувачених на стадії підготовчого судового засідання згідно відповідних загальних положень КПК України, які регулюють процедуру продовження обраних раніше запобіжних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 23.11.2016 р. строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 спливає 21.01.2017 р. о 15-00 год., а строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_14 спливає 21.01.2017 р.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді "тримання під вартою" відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, суд, керуючись ст. 199 КПК України, враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

При прийнятті рішення в цій частині колегією суддів враховується, що стороною обвинувачення у судовому засіданні крім письмових клопотань також не надано об'єктивних та належних доказів, що до ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, колегією враховується наявність обвинувачення у скоєнні злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, вік та стан здоров'я кожного з обвинувачених, роль кожного обвинуваченого під час скоєння інкримінованих злочинів, наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 слід продовжити запобіжний захід у вигляді "тримання під вартою".

При цьому колегія, не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_12 в обґрунтування своєї позиції в цій частині на незаконність ухвали суду від 1.10.2015 р., яка була постановлена після спливу строку його тримання під вартою за попередньою ухвалою суду, оскільки у колегії суддів першої інстанції відсутні повноваження надавати правову оцінку іншим судовим рішенням, які набрали законної сили.

Разом з тим, з урахуванням наявності встановлених у судовому засіданні суперечностей у змісті обвинувачення, під час усунення яких, очевидно, можлива зміна обсягу обвинувачення відносно ОСОБА_11 в сторону його зменшення, а також відомостей, які містяться в ухвалі слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 6.05.2015, залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2015 в частині застосування до обвинуваченої можливості внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає можливим визначити обвинуваченій заставу у розмірі більшому, ніж передбачено ч.5 ст.182 КПК України, а саме -1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 1 600 000 грн.

З урахуванням наведених мотивів колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з тримання під вартою на більш м'який.

З цих же мотивів колегією не задовольняється заяви народних депутатів України ОСОБА_16 та ОСОБА_25 про особисту поруку відносно ОСОБА_11

Разом з тим, з урахуванням ролей та конкретних дій, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_12 та ОСОБА_13, на підставі вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді " тримання під вартою".

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_14, суд керується наступними вимогами закону.

Відповідно до положень ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи піддомашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, особи обвинувачених, які на час інкримінованих дій були неповнолітніми особами, суд приходить до висновку про те, що існують обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, та можуть вчинити інші злочини.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у вигляді «домашнього арешту» з покладанням на обвинувачених обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, який буде достатнім й необхідним запобіжним заходом для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, запобіганню певним ризикам та достатнім заходом забезпечення судового розгляду кримінального провадження, при цьому колегія вважає можливим задовольнити клопотання захисника ОСОБА_9 в частині зміни часу заборони покидати житло у нічний час доби обвинуваченому ОСОБА_14

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177-178,181, 183, 184, 194, 196, 197,198, 199, 291, 314,315КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити відносно ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів , а саме до 16 -00 год. 19 березня 2017 р.

Визначити розмір застави обвинуваченій ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні -1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1600000\ один мільйон шістсот тисяч \ гривень. Якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченою або заставодавцем буде внесено заставу на Депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва (код ЄДРПОУ 02896704, банк одержувач: УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва, МФО 820019, рахунок № 37317001003844) і надання суду документу, який підтверджує внесення застави, звільнити ОСОБА_11 з під варти.

Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_11, що в разі внесення застави на неї покладаються обов'язки прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання. В разі невиконання покладених обов'язків застава буде звернута в дохід держави.

Продовжити відносно ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 -00 год. 19 березня 2017 р.

Продовжити відносно ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 -00 год. 19 березня 2017 р.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком на два місяці, а саме до 19.03.2017 р. включно з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_14 наступних обов'язків:

-заборонити ОСОБА_14 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 22.00 год до 06.00 год. наступного дня;

-покласти обов'язки на ОСОБА_14 прибувати до суду за першою вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками судового провадження, крім своїх захисників та законних представників.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 строком на два місяці, а саме до 19.03.2017 р. включно з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_15 наступнихобов'язків:

-заборонити ОСОБА_15 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 21.00 год до 06.00 год. наступного дня;

-покласти обов'язки на ОСОБА_15 прибувати до суду за першою вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками судового провадження крім своїх захисників та законних представників.

Контроль за виконанням запобiжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченими покласти на органи внутрiшнiх справ за мiсцем їх проживання.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з тримання під вартою на більш м'який -відмовити.

У задоволенні заяв народних депутатів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про особисту поруку - відмовити.

Обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 р. та № 12016100090006638 від 08.06.2016 р. за звинуваченням ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345КК України, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6, 12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 345КК України, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 345 КК України, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10.у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ст. 348, ч.1 ст. 263 КК України- повернути прокурору.

Ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 направити для виконання начальнику Київського слідчого ізолятора № 13 УДПтСУ в м. Києві та Київській області.

Ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_14 направити для виконання начальникам Дніпровського УП ГУНП в м. Києві та Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області.

Ухвала в частині повернення обвинувальних актів прокурору може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Домарєв

Судді: І.О. Набудович

О.М. Колесник