Постанова № 64242912, 18.01.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6422/16-а

Провадження № 2-а/591/114/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що перебуваючи на обліку в ОСОБА_2 об»єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці 04.11.2016 звернулася до відповідача із заявою про включення до розміру довічного грошового утримання суми матеріальної допомоги. ОСОБА_2 об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області від 18.11.2016 № 477/Л було відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку, оскільки, як вважає відповідач, сума матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачена як складова суддівської винагороди відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. Позивач позов підтримала, подавши додаткове обґрунтування позовних вимог, посилаючись на те, що суми виплат, в тому числі матеріальна допомога, з яких були фактично сплачені внески, враховуються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до законодавства, а тому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру довічного щомісячного грошового утримання та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 20.09.2016 року.

Позивачка ОСОБА_1 в письмовій заяві свої позовні вимоги підтримала повністю, просить суд позов задоволити і слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю і пояснив суду, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні підстави для врахування суми матеріальної допомоги, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є суддею у відставці.

20.09.2016 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення довічного грошового утримання, додавши довідку про заробітну плату, в складі якої було враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення. Довічне грошове утримання позивачу було призначене з виключенням суми матеріальної допомоги з відповідного розрахунку. На звернення до відповідача із заявою 04.11.2016 про внесення до розміру довічного грошового утримання цієї суми їй було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

В листі від 18.18.11.2016 року відповідач відмовляючи в здійснені перерахунку, з посиланням на Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-8 від 02.06.2016 року зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 50% суддівської винагороди, до якої суми матеріальної допомоги не входить. Таке посилання відповідача, а саме на норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів», №1402-8від 02.06.2016 року є неправомірним та необґрунтованим, оскільки вищезазначений закон набрав чинності вже після дати звільнення позивача. При цьому, на момент припинення позивачем суддівських повноважень діяли норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №245 від 07.07.2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.141 вищезазначеного Закону розмір щомісячного довічного грошового утримання становив 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%. При цьому в цій нормі Закону застосовано термін «грошове утримання судді», а не «суддівська винагорода».

Це грошове утримання згідно ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» складається як з суддівської винагороди так і при наданні щорічної відпустки допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, відповідно до п. 2.3.3. Інструкції №5 від 13.01.2004 року «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Слід зазначити, що Додатком №2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається як відомості про судову винагороду так і інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, матеріали справи свідчать, що виплата сум грошової допомоги здійснювалась позивачу, та всім суддям, систематично та включалась в оподатковуваний дохід. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать довідки господарського суду Сумської області, що додані до позову.

Аналіз наведених положень дає підставу для твердження про те, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Судова система є однією із складових системи державних органів, що здійснюють державну владу, а суддя виконуючи завдання і функції держави, фактично є працівником певного органу держави. Тобто, призначення або обрання в установленому законодавству порядку особи на посаду судді свідчить про наявність між суддею та державою трудових правовідносин.

При цьому, відповідно до Рішення Ради суддів України №42 від 09.06.2016 року, судді з урахуванням певних обмежень і особливостей, притаманних їх статусу є суб»єктами трудових прав та обов»язків.

Разом з певними особливостями, які обумовлені специфікою службової діяльності, судді є такими ж суб»єктами трудових правовідносин та носіями суб»єктивних трудових прав та обов»язків як і інші працівники.

Зазначене дає підстави вважати, що робота судді є різновидом трудової діяльності як окремий вид трудових відносин та потрапляє під регулюючий вплив чинного законодавства, але з певною специфікою.

Частиною 1 статті 51 та частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та даного закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі; за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування. Вищезазначене, також врегульовано ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зміст наведених норм свідчить, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 року № 21-430а11 та від 06.11.2013 року № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов»язковими для всіх судів України.

Також Верховний Суд України, зокрема, у своїй постанові від 06.11.2013 року №21-350а13, дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично сплачені страхові внески чи збір враховуються в заробіток (дохід) особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.

Слід зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є аналогом пенсійного забезпечення.

Таким чином, вищенаведений аналіз законодавства свідчить, що головним для включення матеріальної допомоги хоч у пенсію, хоч у довічне грошове утримання, є її наявність у складі заробітної плати відповідної категорії працівників та підтвердження відрахувань з цієї суми передбачених чинним законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв»язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів», яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. У рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2204 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права це планування права в суспільстві. При прийняті рішення суди мають керуватися принципом верховенства права.

Отже, право, встановлене і гарантоване Конституцією України, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій незалежності суддів.

Відповідно до Рішення Ради суддів України від 08.04.2016 року № 29, до повноважень, саме, суду належить визначення правової норми яку необхідно застосувати до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає що в діях відповідача про відмову позивачу в перерахунку та виплаті довічного грошового утримання з урахуванням сум матеріальної допомоги мають місце порушення вимог Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пенсійного законодавства.

За вказаних обставин вимоги позивача, щодо визнання протиправними дії ОСОБА_2 об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання та зобов»язання його здійснення і виплати судді у відставці ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 20.09.2016 року - є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Право позивачки порушене і підлягає захисту в суді.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 7-9, 11,69-71,159-163, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 (40022, м. Суми, вул. Лучанська, 17, ідн. номер НОМЕР_1) у здійсненні їй перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов»язати Сумське об»єднане Управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок і виплату судді у відставці ОСОБА_1 (40022, м. Суми, вул. Лучанська, 17, ідн. номер НОМЕР_1) щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 20.09.2016 року.

Постанову суду може бути оскаржено відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, або протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2017 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО