Ухвала суду № 64242825, 23.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/505/17

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, вселення та встановлення порядку користування квартирою, -

встановила:

30 листопада 2015р. ОСОБА_3 звернувся з позовом, в якому просив суд:

-зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1;

-вселити його в квартиру АДРЕСА_1;

-встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділив у користування йому житлову кімнату № 2 площею 17,3кв.м. з прилеглим балконом площею 0,9кв.м., вбудовану шафу площею 0,4кв.м., виділив у користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 3 площею 12,1кв.м., залишив у загальному користуванні - кухню № 4 площею 6,8кв.м., коридор № 1 площею 7,5кв.м., вбиральню № 5 площею 1кв.м., ванну кімнату № 6 площею 2,6кв.м.;

-стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір.

Позивач ОСОБА_3 вказав, що йому на підставі договору дарування від 18 листопада 2005р. належить 2\3 двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 серпня 2005р. належить 1\3 частина вказаної двохкімнатної квартири. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає йому у користуванні його часткою квартири.

Відповідачці було направлено 05 листопада 2015р. поштове повідомлення з проханням передати дублікати ключів від квартири, на що відповідач не надала відповідь.

Тому позивач просив задовольнити позов, посилаючись на те, що він з вини відповідачки безпідставно позбавлений користуватися належною йому власністю.

Заочним рішенням суду від 22 лютого 2016р., скасованим ухвалою суду від 25 квітня 2016р., позов ОСОБА_3 був задоволений (а.с.39,65).

При новому розгляду справи рішенням суду від 13 червня 2016 р. позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

Суд вселив ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1. Судом встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділив у користування ОСОБА_3 житлову кімнату № 2 площею 17,3кв.м. з прилеглим балконом площею 0,9кв.м., вбудовану шафу площею 0,4кв.м., виділив у користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 3 площею 12,1кв.м., залишив у загальному користуванні: кухню № 4 площею 6,8кв.м., коридор № 1 площею 7,5кв.м., вбиральню № 5 площею 1кв.м., ванну кімнату № 6 площею 2,6кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 487грн.20коп.

Апелянт ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 13 червня 2016р., ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд в порушені вимог процесуального і матеріального права задовольнив позов ОСОБА_3 (а.с.96).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, адвокатів в його інтересах, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 хоча і заявляє що вона нібито не перешкоджає ОСОБА_3 проживати в спірній квартирі, але фактично вказані обставини не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_3 за договором дарування від 18 листопада 2005р. на праві спільної часткової власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Відповідачці ОСОБА_2 за договором дарування від 30 серпня 2015р. належить 1\3 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.52).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється власниками за їх згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі , яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод щодо здійснення ним права користування своїм майном.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта відносно того, що ОСОБА_2 не перешкоджає позивачу користуватися належною йому частиною квартири, оскільки це спростовується не лише поштовим повідомленням, яке направлялося відповідачці 05 листопада 2015р. з проханням передати дублікати ключів від квартири, яке вона залишила без відповіді, а і зверненням представника позивача до правоохоронних органів, які встановили, що між сторонами є спір відносно володіння квартирою.

Крім того, судом апеляційної інстанції сторонам було надано час для вирішення спору мирним шляхом, але ОСОБА_2 лише надала позивачу дублікат ключів від квартири, але не надала можливість вселитися в кімнату, яку за вказаним рішенням суду було йому виділено у користування.

Тому судова колегія вважає, що вказане рішення суду є законним і обґрунтованим, а подання відповідачкою ОСОБА_2 апеляційної скарги свідчить про її не згоду з рішенням суду.

Крім того, з заяві про перегляд заочного рішення суду вбачається, що представник відповідача заперечував проти виділення позивачу кімнати більшого розміру, що також свідчить про існування спору між сторонам, щодо володіння спірною квартирою (а.с.50-51).

Тому суду першої інстанції з урахуванням того, що сторони не можуть в добровільному порядку встановити порядок користування квартирою, обґрунтовано відповідно до вимог ч.3 ст.358 ЦК України визнав порядок користування квартирою.

При цьому суд першої інстанції з урахуванням того, що позивачу належить 2\3 частини спірної квартири, обґрунтовано виділити йому у особисте користування більшу кімнату в квартири з прилеглим балконом та вбудованою шафою, а відповідачці меншу жилу кімнату, залишив у загальному користуванні інші приміщення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра