Постанова № 64240147, 17.01.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.01.2017 Справа № 554/8589/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Микитенка В.М.,

за участю секретаря- Різник А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобовязання вчинити певні дії та стягнення допомоги,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 оборони України, у якому просив:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 оборони України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги в звязку з встановленням йому безстроково 2 групи інвалідності з 30.12.2014 року внаслідок травми, повязаної з виконанням обовязків військової служби;

- зобов'язати ОСОБА_2 оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 30.12.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975;

- стягнути з ОСОБА_2 оборони України на його користь одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 30.12.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в сумі 243600 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протокольним висновком Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.04.2011 року №649 визнано факти отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях в складі миротворчих сил ООН. Зазначав, що висновками МСЕК від 23 грудня 2011 року та від 30.12.2014 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, а відтак, на переконання позивача, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другоюстатті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відмову відповідача щодо призначення виплати йому одноразової грошової допомоги позивач вважає неправомірною, оскільки право на таку виплату встановлено чинним законодавством та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, надав суду письмові заперечення проти позову та просив залишити позов без розгляду у звязку з пропущення строків звернення до суду або відмовити у його задоволенні за безпідставністю і розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.05.1997 року по 27.11.1997 року проходив військову службу в складі багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (м.Мостар) (а.с.9-11, 14-15).

Згідно з протокольним висновком Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11 квітня 2011 року №649 ОСОБА_1 отримав травму та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН (а.с. 17).

Відповідно довідки МСЕК від 30 грудня 2014 рокусерії АВ № 0481492 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності по причині захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН (а.с. 16).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобовязано Полтавський ОВК подати висновок щодо можливості виплати позивачу грошової допомоги.

Полтавським ОВК на виконання вказаного рішення суду направлено пакет документів згідно переліку, однак за результатами розгляду відповідно до п.17 протоколу № 55 від 08.07.2016 Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Листом від 05 серпня 2016 року вих. №10/564/ВСЗ Полтавський ОВК повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати останньому одноразової грошової допомоги (а.с. 12).

Не погоджуючись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідач відповідно до пункту 17 протоколу № 55 від 08.07.2016 Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби виходив того, що на день його звільнення діяластаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Законом України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", який набув чинності 10 травня 2006 року, введено виплату одноразової грошової допомоги.

Частиною першоюстатті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року(в редакції від 01 квітня 2014 року, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - первинного звернення позивача до Полтавського ОВК; надалі по тексту -Закону № 2011-XII) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У відповідності до частини другої вказаної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, окрім іншого, у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

На момент встановлення позивачу інвалідності діяв закон, що передбачає виплату по інвалідності в разі її встановлення після звільнення.

До того ж на момент служби тазвільнення позивачаст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачала соціальні виплати в разі встановлення інвалідності.

На час встановлення інвалідності змінився порядок та розміри її отримання.

Однак право колишніх військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги випливає зі змісту зазначеноїст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положеннями п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:

120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, п. 6 Порядку встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги призначається і виплачується в кратності прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Враховуючи вищевикладені положення Порядку, датою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з ІІ групою інвалідності є 28.01.2014р.

Таким чином, оскільки позивачу 2 групу інвалідності встановлено у січні 2014 року, то до спірних правовідносин мають застосовуватися положенняПостанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"та редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей», що набула чинності з 01.01.2014 р.

Виходячи з буквального тлумаченнястатті 16 Закону N 2011-XIIсуд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Пунктом 6 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Оскільки ОСОБА_1 не отримував одноразову грошову допомогу за вперше встановлену 2 групу інвалідності, то п. 8 Порядку не застосовується.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та те, що на момент встановлення позивачу 2 групиінвалідності (30.12.2014р.) діяв Порядок № 975, отже у зв'язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності проведення перерахунку одноразової грошової допомоги повинно проводитися у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи, відповідно допостанови КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ", та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.

Крім того, з наданих до суду медичних та інших документів не вбачається будь - яких посилань, які б свідчили про вчинення позивачем злочину чи адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

За встановлених обставин справи суд вважає, що зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення та провести відповідні виплати є належним способом захисту права, оскільки у відповідача були всінеобхідні документи для прийняття конкретного рішення щодо нарахування допомоги, але воно не було прийнято. Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення певної суми з відповідача, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу, задоволенню не підлягає.

Строки звернення до суду ОСОБА_1 не пропущені, оскільки стаття 16-3Закону України №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на яку посилається відповідач та яка у п.8 передбачає трирічний строк реалізації права на отримання грошової допомоги введена в дію згідно із Законом№ 5040-VI від 04.07.2012, тому, виходячи із засад юридичної визначеності, трирічний строк має відраховуватись з моменту отримання позивачем інвалідності 30.12.2014 року - в межах дії цього закону.

Керуючись ст. 6-14, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт пункту 17 протоколу № 55 від 08.07.2016 року Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (30.12.2014), як інваліду II групи, відповідно допостанови КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві "та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів.

Суддя В.М.Микитенко