Рішення № 64236110, 20.01.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/2921/16-ц

провадження у справі № 2/0285/209/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді………………...ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до ОСОБА_3

про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з неї на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 26 579,09 грн., мотивуючи тим, що всупереч умов укладеного кредитного договору № ZRXRR158980642 від 27.02.2012 року між ним та відповідачем, остання своїх договірних зобов'язань належним чином не виконує у зв'язку з чим у неї перед банком виникла заборгованість.

Сторони в судове засідання не прибули.

Представник позивача в позовній заяві просив справу розглянути без його участі, не заперечив щодо винесення заочного рішення.

Враховуючи те, що про час і місце розгляду справи відповідач була повідомлена в порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, про причини неявки до суду вона не повідомила, заперечення проти позову не подала, суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 статті 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов'язки виникають у кожного контрагента.

Судом встановлено, що 27.02.2012 року відповідач звернулась до банку з заявою Позичальника № ZRXRR158980642 з метою отримання кредиту. Цього ж дня між сторонами було укладено кредитний договір за вищевказаним номером, який складається із заяви кредитора та Умов надання кредиту фізичним особам "Розстрочка". Відповідно до даного договору відповідач отримала кредит в сумі 8 389, 57 грн. у строк на 12 місяців з 27.02.2012 року по 26.02.2013 року для придбання техніки з перерахуванням кредитних коштів на розрахунковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % в місяць, що складає 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. З рахунку-фактури № ФТ-0089-00628 та видаткової накладної № ФТ-2595 від 27.02.2012 року, а також копій фіскальних чеків слідує, що відповідач отримала кредитні кошти для придбання газової плити та телевізора, на суму у 8 614, 16 грн., які разом з страховим платежем склали 10 297 грн.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем суду, слідує, що відсоткова ставка з за весь період кредитування не змінювалась, а з квітня 2012 року у відповідача почала утворюватись прострочена заборгованість за наданий кредит.

Перед укладенням кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування в банку, з Умовами, тарифами, порядком погашення по кредиту вона була ознайомлена, погодилась з ними та надала свою згоду, що останні разом з її заявою складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис.

Відповідач зобов'язалась погасити заборгованість за кредитом до 26.02.2013 року, а також сплачувати відсотки за його користування, щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 99 грн., здійснювати погашення заборгованості з 11 по 15 число кожного місяця, а за порушення кредитної дисципліни понад 90 днів - сплатити пеню і штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п 2.4.5.5 Умов).

Належним чином не виконуючи умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків і комісії, на день звернення позивача до суду з даним позовом загальна заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 19.08.2016 року склала 26 579,09 грн., яка включає в себе: заборгованість за кредитом - 7 787,62 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -17 049, 61 грн. та штраф - 1 741, 86 грн. (500 грн. - фіксована частина, 1 241, 86 грн. - процентна складова).

Правильність проведеного позивачем розрахунку відповідачем не спростована, будь-яких клопотань на його спростування нею не заявлено, як і не було надано власного розрахунку, що свідчить про погодження з вказаною в позовній заяві сумою.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач не виконує умови кредитного договору, припинила погашення кредиту і відсотків та на день подачі позовної заяви до суду заборгувала позивачу грошові кошти.

Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України суд не знаходить, оскільки відповідач в судове засідання не прибула, заперечень проти позову не подала та не надала суду будь-яких доказів на наявність обставин, які б мали істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та задовольняє їх в повному обсязі.

З відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 212-216, 218, 224-226 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

заборгованість по кредитному договору № ZRXRR158980642 від 27.02.2012 року у розмірі 26 579 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 09 коп. та судовий збір 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О.О. Літвин