Вирок № 64235526, 23.01.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 170/245/16-к

Провадження № 1-кп/163/9/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Горпинко К.О.,

прокурора - Шаруновича Є.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12015030210000184 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 румуна, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, раніше судимого:

-29.04.2008 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., постановою цього ж суду від 21.05.2009 року, несплачену суму штрафу замінено на 59 годин громадських робіт;

-28.07.2008 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.296 КК України до 2-х місяців арешту;

-15.07.2009 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.71 КК України, приєднано невідбуте покарання за вироком від 29.04.2008 року, призначено до відбуття 2 роки 7 днів позбавлення волі, звільнений 25.05.2011 року по відбуттю покарання;

-29.02.2012 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений від відбування покарання ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 27.05.2014 року на підставі Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року;

-26.12.2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.125, ст. 395 КК України, на підставі ст.70 КК України, остаточно визначено до відбуття покарання у виді 6 місяців арешту, звільнений 30.05.2015 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за вчинення корисливого злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, переслідуючи корисливі мотиви та керуючись метою таємного заволодіння чужим майном, повторно, в ніч з 27.11.2015 року на 28.11.2015 року, перебуваючи в приміщенні житлового будинку ОСОБА_1, що знаходиться по АДРЕСА_2 таємно викрав з даного будинку: ноутбук «Asus K53Z» разом із сумкою для зберігання ноутбука, комп'ютерною мишкою марки «4 ТЕСН Q4-500» та зарядним пристрієм до ноутбука «ASUS EXA0703YH», загальною вартістю 3850,00 грн.; фотоапарат «Canon PowerShot SX 120 1S» разом із захисним чохлом «FANCIER», вартістю 5625,00 грн.; коробку цукерок «Шоколадне асорті», вартістю 55,00 грн.; USB модем «HUAWEІ El53» оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 200 грн.; мобільний телефон марки «NOKIA 200», вартістю 325,00 грн.; чотири срібних каблучки, вартістю 1156,49 грн.; срібний ланцюжок, вартістю 855,75 грн., та срібний браслет, вартістю 258,00 грн., а всього вказаного майна на загальну суму 12325,24 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_2, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що з потерпілою ОСОБА_1 він проживав на протязі 7-8 місяців у нього вдома в Чернівцях, однак через хворобу матері потерпілої, остання поїхала додому. 27-28 жовтня 2015 року він приїхав додому до ОСОБА_1 та з нею упродовж одного місяця проживав спільно і у цей період один раз на два тижні їздив в м. Луцьк на роботу, де працював на будівельних роботах. Під час конфлікту з потерпілою, який мав місце 25.11.2015 року, він, будучи на емоціях, розбив вікно та поранив собі руку. Щоб засклити вікно, у сусіда взяв склоріз та разом з останнім вирізали скло, однак воно лопнуло, тому він вирішив вікно засклити пізніше. Вранці наступного дня - 26.11.2015 року до потерпілої прийшла її рідня сестра разом зі своїм чоловіком - свідком ОСОБА_5, а через деякий час приїхали працівники міліції, які під час перевірки документів та обшуку виявили при ньому, а саме у взутті, ніж, у зв'язку із чим його доставили в райвідділ міліції для з'ясування обставин. Під час обшуку у нього також вилучили: 3 телефони з сім-картками, 170 доларів США та 2800 гривень. В приміщенні міліції він перебував орієнтовно годину, після чого, відпустивши, йому повернули лише ключі від будинку, два мобільних телефони з сім-картками до них. Повернувшись додому до потерпілої, побачив, що двері в будинку зачинені на замок. Оскільки ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала, пішов до сусідів з'ясувати чи вони її не бачили. Так як сусідам місцезнаходження потерпілої відоме не було, повернувся назад до будинку, однак через деякий час, взявши з собою вино, знову пішов до сусідів, оскільки мав намір їхати на роботу. Після того, як з сусідами повечеряли та випили, повернувся до будинку ОСОБА_1 спати. Наступного дня - 27.11.2015 року, проснувшись вранці, побачив, що потерпілої вдома немає та на дзвінки вона не відповідала, зібрав свої речі та орієнтовно о 08 год. ранку вийшов на вулицю, де зустрів сусіда ОСОБА_6, який допоміг йому нести горілку і коньяк, які він взяв в будинку ОСОБА_1 У ОСОБА_6 він залишив сумку з особистими речами, ноутбуком, телефоном, фотоапаратом, які він взяв з собою на роботу, до якої повинен був приступити 29.11.2015 року. У сусіда вони відпочивали, вживали коньяк та вино, яке він купував сам, а приблизно о 21-22 годині - заснув. Через деякий час приїхали працівники міліції та у нього почали вимагати гроші в сумі 500 доларів США, на що він останнім повідомив про відсутність у нього грошей. Там були й родичі потерпілої, які йому зв'язали руки та також вимагали гроші, а ОСОБА_5, окрім цього, наносив йому тілесні ушкодження, на що працівники міліції жодним чином не реагували, а перед цим родичі потерпілої принесли речі, які нібито були викрадені у потерпілої ОСОБА_1 Після цього, працівники міліції забрали його у райвідділ міліції, де застосовували до нього фізичну силу, возили на освідування, заставляли підписувати документи, брати участь в слідчих експериментах. В райвідділі він знаходився з 27.11.2015 року по 01.12.2015 року, спав на кріслі в кабінеті та йому було відмовлено у наданні медичної допомоги, у зв'язку з порізом пальця руки, на який необхідно було накладати шви. На дії працівників міліції з жовтня 2016 року, перебуваючи в СІЗО, подавав скарги в прокуратуру області, Генеральну прокуратуру України, скаржився Уповноваженому з прав людини, оскільки раніше, перебуваючи на волі, він боявся подавати такі звернення, та на дані звернення йому надходили лише відповіді про проведення перевірок. Вказав, що речі, зазначені в обвинувальному акті, за виключенням вина, він взяв у будинку потерпілої, оскільки вважав їх своїми, так як вони були придбані ним особисто на Калинівському ринку в м.Чернівці в різний час за його ж власні кошти, крім цукерок, які він придбав в смт.Шацьк, однак підтверджуючих доказів їх придбання у нього немає. Заперечив стан алкогольного сп'яніння, оскільки алкоголь він вживав, перебуваючи у сусідів, після чого до будинку потерпілої не повертався, та ці події мали місце 26-27.11.2015 року, а не, як зазначено в обвинувальному акті, 27-28.11.2015 року. Також не погодився з вартістю вина, оскільки вона визначена лише на підставі слів потерпілої, як і походження та приналежність інших речей, викрадення яких йому інкримінується. Вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено однобічно, з порушенням норм КПК та його прав, у справі відсутні прямі докази на ствердження його вини, органом досудового розслідування докази розглядались зі сторони обвинувачення та не було враховано, що речі він брав, вважаючи їх своїми, а у нього була можливість їх забрати, оскільки від будинку потерпілої він мав ключі. Відповідно, корисливого умислу він не мав, як і не мав мотиву викрадати власні речі. На підставі таких доводів, зібрані у справі докази просив визнати недопустимими у відповідності до вимог ст.ст. 91, 92 КПК України. Натомість, за свою поведінку по відношенню до потерпілої він шкодує, в останньої просив вибачення, яке вона прийняла, а заяву в міліцію її заставили написати родичі, оскільки будь-яких претензій до нього вона не мала та була ініціатором укладеної угоди про примирення. Разом з цим, просив суд призначити йому покарання у виді 3,5 років обмеження волі.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_2, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину в повному обсязі доводиться дослідженими судом доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що з обвинуваченим ОСОБА_2 вона познайомилась через мережу Інтернет та, перебуваючи на заробітках в Чернівецькій області, влітку 2015 року з ним зустрічалась. 27 жовтня 2015 року обвинувачений приїхав до місця її проживання, щоб влаштувати спільне життя. Перед цим вона жила лише зі своєю донькою. Стосунки між ними були нормальні, однак інколи виникали конфлікти, оскільки обвинувачений майже щодня вживав спиртні напої, у нетверезому стані брав у руки ножа, різав собі вени, через недовіру перевіряв її телефон та Інтернет. Спільно вони прожили місяць часу. У цей період ОСОБА_2 ніде не працював, хоча говорив, що влаштується на роботу у м.Луцьк, додому нічого не купував, та фактично перебував на її утриманні, користувався її мобільним телефоном, який кожного разу повертав. Після чергової сварки, під час якої обвинувачений також перебував у стані алкогольного сп'яніння, що мало місце 26 чи 27 жовтня 2015 року, вони розійшлися та ОСОБА_2 від неї виселився. Оскільки останнього вона боялась, в тому числі за життя своєї доньки, так як у нетверезому стані він був неадекватним та постійно ходив з ножем, того дня разом з донькою пішла ночувати до сестри. Наступного дня, повернувшись додому вранці приблизно о 08 - 09 годині та зайшовши в будинок, відразу відчула протяг з веранди на прихожу та побачила розбите вікно, скло від якого було, як в будинку, так і ззовні - на вулиці. На деяких кусках скла помітила сліди крові та взуття. В будинку виявила відсутність: телефона, фотоапарата та чохла до нього, 4 срібних каблучки, срібних ланцюжка та браслета, ноутбука, мишки та сумки до ноутбука, модема «мтс», зарядного пристрою, 5 літрів вина домашнього виробництва, у зв'язку із чим відразу викликала працівників поліції. Між цим вказала, що ноутбук вона придбала 5 років тому, срібні прикраси їй дарував чоловік у шлюбі, а фотоапарат вона придбала після розлучення. У крадіжці вона відразу запідозрила ОСОБА_2, так як напередодні він викрав у неї гроші. Після того, як обвинувачений від неї виселився, в будинку залишилось свідоцтво про народження останнього, деякі копії паперів та щось з одягу, однак усі ці речі вона віднесла у поліцію. У ту ніч обвинувачений ночував у сусідів. Вказала, що викрадене майно їй повернуто, претензій матеріального характеру в рамках даного кримінального провадження вона не має, однак вважає, що ОСОБА_2 заслуговує на сувору міру покарання.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.11.2015 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_1, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, 28.11.2015 року заявила правоохоронному органу про факт викрадення з її будинковолодіння, що в АДРЕСА_3 особистих речей (ноутбука «ASUS», мобільного телефону «NOKIA 200», сім-картки, 5-6 срібних каблучок, 5 пляшок горілки), який вона виявила 28.11.2015 року приблизно о 10 год., зайшовши у будинок, на кухні якого також побачила розбите вікно. Між цим, у цій же заяві потерпіла вказала на обвинуваченого ОСОБА_2, як на особу, яку підозрює у вчиненні крадіжки.

Відомості по даному факту, відповідно до вимог ст.214 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2015 за №12015030210000184.

У протоколі огляду місця події від 28.11.2015 року, яким є домоволодіння потерпілої ОСОБА_1, що знаходиться в АДРЕСА_3 та фото-таблицях до протоколу, зафіксовано факт виявлення в одній з кімнат розбитої лівої третини подвійного вікна, від якого лежали уламки скла, між цим, на рамі вибитого вікна виявлені два сліди рук, а на дверях та коробці дверей - сліди червоно-бурого кольору. На прилеглій до будинку території, зі сторони розбитого вікна, також виявлено уламки розбитого скла, з яких на двох уламках зафіксовано плями червоно-бурого кольору, та на одному уламку - слід взуття. Крім цього, у спальні будинку виявлено зелену матерчату кофту з плямами червоно-бурого кольору.

Висновком дактилоскопічної експертизи Волинського НДЕКЦ МВС України від 30.12.2015 року № 248 стверджено, що виявлені та вилучені 28.11.2015 року під час огляду будинковолодіння потерпілої три сліди пальців рук та два сліди долоні руки залишені пальцями та долонею рук особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи Волинського НДЕКЦ МВС України від 14.12.2015 року №4/4, на уламках скла та поверхні жіночого светру, що виявлені під час огляду місця події 28.11.2015 року, виявлено кров людини, яка може походити й від обвинуваченого ОСОБА_2, зразки крові у якого відбирались згідно протоколу від 30.11.2015 року.

Згідно протоколу огляду місця події від 28.11.2015 року, що проводився у домоволодінні свідка ОСОБА_7, що знаходиться в АДРЕСА_8 на ліжку спальної кімнати під покривалом виявлено два мобільні телефони марки «Нокіа», на одному з яких пошкоджено скло дисплея, зарядний пристрій, навушники білого кольору, дві сім - картки оператора «Київстар», модем оператора МТС; під ковром, що на підлозі цієї ж кімнати, виявлено 4 перстні, ланцюжок та браслет, усі з металу білого кольору; під цим же ліжком виявлено взуття «UFOQO» синього кольору, з якого візуально було встановлено схожість зі слідом, що виявлений біля будинку потерпілої; в другій спальній кімнаті, на грубці, виявлено чорну матерчату сумочку з ремінцем з вмістом фотоапарата «CАNON», на ліжку під одіялом виявлено чорну матерчату сумку, у якій знаходились: ноутбук марки «ASUS», зарядний пристрій та комп'ютерна мишка; у третій спальній кімнаті зафіксовано наявність дорожньої сумки з червоними вставками, у якій знаходились особисті речі обвинуваченого, та п'ятилітрової пластикової пляшки, наповненої речовиною темно-червоного кольору; в кухні під столом виявлено запаковану коробку цукерок марки «Ассорті».

Та обставина, що фрагмент сліду взуття, який був вилучений 28.11.2015 року під час огляду домоволодіння потерпілої, залишений туфлею на праву ногу, що була вилучена в обвинуваченого ОСОБА_2 під час огляду місця події сусідського домоволодіння, що по АДРЕСА_4, доводиться висновком судової трасологічної експертизи Волинського НДЕКЦ МВС України від 02.02.2016 року № 251.

Вилучені за протоколами огляду місця події від 28.11.2015 року речі та предмети постановою слідчого СВ Шацького ВП Любомльського ВП ГУНП у Волинській області визнано речовими доказами.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який проживає по сусідству з потерпілою ОСОБА_1, в АДРЕСА_5, суду показав, що ввечері, приблизно о 22 годині, 27.11.2015 року до нього додому прийшов обвинувачений ОСОБА_2 з сумкою та двома пляшками спиртного, яке запропонував випити за його від'їзд, так як їхав на роботу. Спиртне вони розпили утрьох, в тому числі разом з його рідним братом - ОСОБА_6 Вранці наступного дня ОСОБА_2 в будинку не було, а через деякий час 28.11.2015 року останній знову прийшов до них та взяв склоріз, оскільки говорив, що вибив «форточку» та хотів її засклити, а коли приїхали працівники поліції, то у його ж будинку під ковром виявили жіночу прикрасу, схожу на ланцюжок, а під матрасом - ноутбук.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 та братом - ОСОБА_7 розпивали спиртне за місцем свого проживання, так як обвинувачений мав їхати на роботу. Останній повідомив, що залишить у них в будинку свою сумку, а вранці наступного дня забере. У нічну пору, обвинувачений його розбудив та повідомив, що йде додому - до будинку ОСОБА_1 Наступного дня ОСОБА_2 знову прийшов до них зі спиртним. Останній також приніс «саморобне» вино у п'ятилітровій пластиковій пляшці, говорив, що взяв його вдома - в будинку ОСОБА_1 Коли приїхали працівники поліції, то в будинку на підлозі під ковром виявили ланцюжок, а також зазначене вино.

Свідок ОСОБА_5 показав, що в кінці листопада 2015 року до нього зателефонувала потерпіла ОСОБА_1 та повідомила, що у її будинку вибите вікно. По приїзду до потерпілої, бачив, що вікно розбите, біля нього, як ззовні будинку, так і всередині наявні сліди взуття, а в будинку та в старому серванті розкидані речі, що не було звичним для потерпілої. При цьому, перебуваючи у потерпілої вдома за день до цього, усі ці речі були на місці, а вікно - ціле. Зі слів потерпілої, у неї зникли вироби зі срібла, з яких: 4 персні, цепочка, браслет, ноутбук, фотоапарат та телефон марки «Нокіа». Перебуваючи в сусіда ОСОБА_1 - ОСОБА_7, після затримання ОСОБА_2 працівниками поліції, в останнього бачив каністру з вином - настоянкою, яку «робила» покійна теща.

В ході проведеного 01.12.2015 року слідчого експерименту, обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що він 27.11.2015 року приблизно о 23 год. проник в будинок потерпілої шляхом розбиття віконної шиби, щоб переночувати, та наступного дня 28.11.2015 року вранці, перебуваючи у цьому ж будинку, вирішив викрасти речі потерпілої для подальшого особистого користування. Викрадені речі він спочатку виніс на вулицю через розбиту шибу, а в подальшому, за допомогою ОСОБА_7, переніс в будинок останнього. Крім цього, під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_2 продемонстрував спосіб розбиття віконної шиби та проникнення у будинок потерпілої, а також місцезнаходження в будинку викрадених речей: ноутбука в сумці з мишкою та зарядним пристроєм моделі «Asus K53Z», фотоапарата «Canon» в сумці для носіння, мобільного телефона «NOKIA», срібних прикрас (4 каблучок, ланцюжка та браслета), USB модема «МТС» та 5-ти літрової пляшки з домашнім вином, після чого показав, яким чином дані речі він виставив на вулицю, а саме, через вікно, вказавши на будинок АДРЕСА_6, у який дані речі було віднесено. Також вказав на місце, де поставив викрадені речі у зазначеному будинку.

Зазначений слідчий експеримент, як окрема слідча дія, проведений з дотриманням вимог ст.240 КПК України, та оформлений протоколом, який підписаний: понятими, володільцями домоволодінь, у яких проводився слідчий експеримент, потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_7, а також обвинуваченим ОСОБА_2 без будь-яких зауважень та доповнень.

З висновків товарознавчих експертиз Волинського НДЕКЦ УМВС України від 12.01.2016 року №17 та від 30.12.2015 року №29 встановлено, що залишкова вартість: ноутбука марки «Asus K53Z» (K53Z-SX072D) разом із сумкою, «мишкою» марки «4 ТЕСН Q4-500» та зарядним пристроєм «ASUS EXA0703YH» становить 3850,00 грн.; фотоапарата марки «Canon PowerShot SX120 ІS» разом із чохлом «FANCIER» - 5625,00 грн., коробки цукерок «Шоколадное ассорти» - 55,00 грн., USB модема марки «HUAWEІ El53» оператора мобільного зв'язку «МТС» - 200,00 грн., мобільного телефона марки «NOKIA 200», ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 - 325,00 грн., чотирьох срібних каблучок -1156,49 грн., срібного ланцюжка - 855,75 грн. та срібного браслета - 258,00 грн.

Вищенаведені докази, в тому числі проведені у справі слідчі дії, повністю відповідають положенням КПК України, суд визнає допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, і не містять жодних ознак порушення порядку збирання доказів, а підстав вважати, що їх отримання мало місце внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у суду немає.

Між цим, суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про те, що протокол слідчого експерименту та протокол ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він підписував недобровільно, оскільки такі твердження останнього жодним доказом не підтверджені та під час судового розгляду не доведені. З приводу незаконності методів проведення досудового розслідування ОСОБА_2 на цій стадії не заявляв, а лише після надходження обвинувального акта до суду та зміни йому судом міри запобіжного заходу на взяття під варту, що мало місце у зв'язку з його переховуванням від суду та оголошенням у розшук, почав висловлювати заяви щодо примушування його до вчинення певних процесуальних дій та порушення його прав. Доводи обвинуваченого про те, що він не писав всякого роду скарг у період перебування на волі, так як боявся, є виключно голослівними та не переконливими, а в сукупності з наявністю у нього п'яти непогашених судимостей, розцінюються судом не інакше, як обрана ним позиція самозахисту з метою уникнення від відповідальності, а саме - покарання, яке йому загрожує.

Щодо показань потерпілої ОСОБА_1, то у суду немає жодних підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони у своєму взаємозв'язку об'єктивно узгоджуються з дослідженими письмовими доказами та показаннями допитаних свідків і у своїй сукупності відтворюють картину вчинення обвинуваченим крадіжки приналежного їй майна.

У приналежності викраденого майна саме потерпілій ОСОБА_1 у суду сумнівів не виникає, оскільки даний факт прослідковується від дня звернення останньої до правоохоронного органу, а доводи обвинуваченого в цій частині є суперечливими та не знаходять свого логічного виправдання навіть з тих підстав, що останній вказував про його наміри взяти ці речі з собою на роботу, натомість серед виявлених у будинку ОСОБА_7 були й жіночі срібні прикраси.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що майно ОСОБА_1 в будинок ОСОБА_7 принесли її родичі, об'єктивно спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями виявлення працівниками поліції жіночої прикраси під ковром.

Не заслуговують на увагу суду й твердження обвинуваченого про те, що аналізовані події - крадіжка мала місце в ніч з 26 на 27 листопада 2015 року, а не з 27 на 28 листопада 2015 року, як це інкриміновано обвинуваченням, оскільки такі твердження об'єктивно спростовані показаннями потерпілої та письмовими доказами, зокрема, заявою останньої про вчинення у її домоволодінні крадіжки та протоколами огляду місця подій, які мали місце саме 28.11.2015 року, тобто у день виявлення потерпілою даного факту, напередодні якого вона перебувала вдома, а на ночівлю (з 27 на 28 листопада 2015 року) разом з донькою пішла до сестри та по приходу додому наступного дня - вранці 28.11.2015 року виявила розбите вікно та відсутність в будинку ряду речей.

Поміж цього, такі доводи обвинуваченого щодо періоду вчинення крадіжки виключаються й тим, що 27.11.2015 року о 14 год. інспектор Шацького ВП ОСОБА_8., перебуваючи в будинку потерпілої ОСОБА_1 (АДРЕСА_7) виявив у ОСОБА_2 ніж кустарного виробництва, який був прикріплений скотчем до лівої ноги останнього, що мало місце у присутності самої потерпілої, яка у цей день (27.11.2015 року) про будь-яку крадіжку не заявляла. Такі обставини підтверджуються витягом з кримінального провадження за №12015030210000184, внесеного щодо ОСОБА_2 за ознаками ч.2 ст.263 КК України, протоколом огляду місця події від 27.11.2015 року будинку потерпілої, у якому факт пошкодження вікна не зафіксовано, а також консультативним висновком спеціаліста ТМО Любомльського та Шацького районів щодо ОСОБА_2 від 27.11.2015 року.

Сукупний аналіз досліджених доказів приводить до переконливого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки саме в ніч з 27.11.2015 року на 28.11.2015 року.

Разом з цим, з пред'явленого обвинувачення слід виключити вказівку про викрадення ОСОБА_2 п'ятилітрової пластикової пляшки сливового вина домашнього виробництва, оскільки його вартість визначена органом досудового розслідування виключно зі слів потерпілої, яка сама, на власний розсуд, його оцінила, що не може вважатися допустимим доказом в рамках кримінального провадження.

Згідно вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, поміж іншого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення відповідної експертизи.

У даному кримінальному провадженні, наведеним вище вимогам відповідає лише майно, вартість якого підтверджена відповідними висновками товарознавчих експертиз від 12.01.2016 року №17 та від 30.12.2015 року №29.

Щодо такого майна, як сливове вино домашнього виробництва у п'ятилітровій пластиковій пляшці, то на вирішення експертизи питання його вартості слідчим не ставилось та ні в ході досудового розслідування, ні під час судового провадження, його вартість жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

За відсутності належної вартісної оцінки та з врахування того, що злочин за ч.2 ст.185 КК України, має матеріальний склад, зазначене майно з інкримінованого ОСОБА_2 обвинувачення слід виключити.

Крім цього, стороною обвинувачення ОСОБА_2 інкримінується вчинення крадіжки у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого, як доказ подано консультаційний висновок спеціаліста ТМО Любомльського та Шацького районів від 28.11.2015 року, згідно якого ОСОБА_2 28.11.2015 року перебував в стані алкогольного сп'яніння, вміст алкоголю склав 0,54 проміле, що встановлено за допомогою алкотестеру «Драгер».

Натомість, сам обвинувачений факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння у період інкримінованих йому дій заперечує, оскільки того дня алкоголь він вживав у сусідів вранці, однак до будинку потерпілої уже не повертався, а його освідування проведено лише у вечірню пору.

З досліджених доказів судом встановлено, що напередодні крадіжки ОСОБА_2 вживав алкоголь у вечірню пору доби - 27.11.2015 року, а речі потерпілої виніс з будинку наступного дня вранці, після чого вдома у свідка ОСОБА_7 вживав алкоголь.

З наданого стороною обвинувачення консультаційного висновку спеціаліста ТМО Любомльського та Шацького районів від 28.11.2015 року, вбачається, що він містить лише дату проведення освідування, однак без зазначення годин, що унеможливлює перевірити висловлені обвинуваченим доводи.

В силу ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

За змістом, ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене та враховуючи, що інших доказів щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння саме на момент вчинення крадіжки стороною обвинувачення не надано, а сам обвинувачений даний факт заперечує, тому суд вважає, що зазначену обставину, як таку, що обтяжує покарання винного, слід виключити з обсягу обвинувачення.

В той же час, виключення частини майна (вина домашнього виробництва) та обтяжуючої покарання обставини (стан алкогольного сп'яніння) з пред'явленого обвинувачення жодним чином не впливає на кваліфікацію дій винного.

Ознака повторності, в силу п.5 ч.1 ст.89 та примітки 1 до статті 185 КК України, доводиться копією вироку Герцаївського районного суду Чернівецької області та довідкою про судимість ОСОБА_2

Таким чином, з'ясовані у справі обставини, дають підстави для висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, а покладені в обґрунтування обвинувального вироку докази є належними та допустимими, у своїй сукупності взаємоузгоджуються, послідовно відтворюють картину подій та є достатніми для прийняття рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

При вирішенні питання призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, враховує постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, вчинений ОСОБА_2 злочин, згідно ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, у справі не встановлено.

По відношенню до особи обвинуваченого, суд приймає до уваги його молодий вік, стан здоров'я, спосіб життя, сімейний та майновий стан (неодружений, ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається), його посередню характеристику з місця проживання, те, що він, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливого, та у молодому віці уже має п'ять незнятих і непогашених у встановленому законом порядку судимостей, при цьому, відбувши покарання у виді арешту за останнім вироком, належних висновків для себе не зробив та через незначний проміжок часу вчинив аналогічний корисливий злочин проти власності, що свідчить про його суспільну небезпечність для оточуючих та схильність до вчинення злочинів.

Також суд враховує позицію потерпілої, яка, хоча й претензій до обвинуваченого матеріального характеру не має, однак вважала за необхідне призначити останньому суворе покарання.

З врахуванням наведеного, на переконання суду, поведінка обвинуваченого свідчить про його вперте небажання ставати на шлях виправлення і вказує на стійкість його злочинних переконань, а тому підстав для застосування положень ст.75 КК чи ст.69 КК України, не вбачає.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і обирає йому відповідне покарання в межах санкції статті КК України, за якою йому висунуте обвинувачення.

Призначене ОСОБА_2 покарання, саме в такому виді, відповідатиме вимогам ст.50, 65 КК України, принципам законності, справедливості на індивідуалізації покарань, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 3345,96 грн. за проведення: дактилоскопічної експертизи (982,08 грн.), двох судових товарознавчих експертиз (491,04 грн. + 613,80 грн.), судової імунологічної експертизи (768,00 грн.) та судової трасологічної експертизи (491,04 грн.), - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, з врахуванням виду покарання, яке йому призначається, слід залишити без змін - тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, обвинуваченому необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2рахувати з 10 вересня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув'язнення з 24 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року та з 10 вересня 2016 року до набрання вироком законної сили зарахувати ОСОБА_2до строку відбування покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази:

- ноутбук «Asus K53Z», зарядний пристрій до ноутбука «ASUS EXA0703YH», комп'ютерну мишку «4 ТЕСН Q4-500», сумку для зберігання ноутбука, фотоапарат «Canon PowerShot SX 120 1S» разом із захисним чохлом «FANCIER», коробку цукерок «Шоколадне асорті», USB модем «HUAWEІ El53» оператора мобільного зв'язку «МТС», мобільний телефон «NOKIA 200», чотири срібних каблучки, срібний ланцюжок та срібний браслет, п'ятилітрову пластикову пляшку сливового вина домашнього виробництва,які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1, - залишити у володінні останньої;

- кросівки обвинуваченого ОСОБА_2, які передані на зберігання Шацького ВП Любомльського відділу ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_2;

- сліди взуття, частинки скла віконної шиби зі слідами бурого кольору, жіночий светр зі слідами бурого кольору, зразки крові, які передані на зберігання Шацького ВП Любомльського відділу ГУНП у Волинській області, - знищити;

- сліди рук, вилучені під час огляду місця події, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із ОСОБА_2в дохід держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 3345 (три тисячі триста сорок п'ять) гривень 96 копійок за проведення експертиз: дактилоскопічної, двох судових товарознавчих, судової імунологічної та судової трасологічної.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області на протязі 30 днів із дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 на протязі 30 днів з дня вручення йому копії даного вироку через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук