Рішення № 64233499, 19.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.2017 Справа № 904/11580/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, м. Апостолове Апостолівського району Дніпропетровської області

про стягнення 50 681,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2199 від 28.12.2015 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації 50 681,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 12 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році в частині своєчасної та повної оплати телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії громадян в жовтні - грудні 2015 року.

23.12.2016 року відповідачем надано відзив на позовну заяву де вказує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 32 914,94 грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 року підписаним та скріпленим печатками обох сторін та зареєстрованим в управлінні Казначейської служби України в Апоситрлівському районі. Станом на 01.01.2015 року поточна заборгованість складала 70 957,26 грн. згідно акта звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем. Тобто, заборгованість за 2014 рік складала 70 957,26 грн., а не 93 000,79 грн., як стверджує позивач. Стосовно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року, то відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб. які мають право на пільги, затвердженого КМУ від 29.01.2003 року № 117 та п.п. 2.1.2 п.2 договору, постачальник до 10 числа місяця наступного за звітним надає на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці та до 20 числа наступного за звітним надає в паперових носіях. Тобто, розрахунок видатків на відшкодування втрат за грудень місяць 2015 року повинен був би наданий позивачем у січні 2016 року відповідачу. З набуттям чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування інших пільг (крім комунальних) була виключена. Тому у відповідача не було підстав приймати вище вказаний розрахунок в січні місяці 2016 року та укладати договір про відшкодування витрат про надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення у 2016 році.

18.01.2017 року відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року з призначенням її до розгляду на 27.12.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 19.01.2017 року.

У судовому засіданні 19.01.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 року між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач, постачальник) та управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації (далі - відповідач, платник) укладено договір №12 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є відносини сторін щодо відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015році.

Згідно з п. 1.2 договору постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень.

Сума цього договору відповідає кошторисним призначенням на 2015р. і обумовлюється у додатковій угоді №1 до цього договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 1.3 договору).

Обсяги коштів, передбачених в бюджеті на фінансування пільг за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, можуть змінюватись протягом року при уточненні бюджету на 2015р. в частині кошторисних призначень, а також від розміру наданих пільг, що обов'язково відображається у додаткових угодах до даного договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1.2 договору постачальник зобов'язується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільгової категорії населення платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" встановленою п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (зі змінами) (далі - Єдиний реєстр);

- до 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях;

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Відповідно до п. 2.2.1 платник зобов'язується передбачити у своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговій категорії населення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов'язань за цим договором (п.6.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 25 лютого 2015 року сторони узгодили, що планова сума фінансування пільг населенню, що фінансуються з Державного бюджету на 2015 рік складає 343 000,00 грн. Запланована сума на фінансування пільг населенню, що фінансується з Державного бюджету, може збільшуватись або зменшуватись в залежності від розміру наданих пільг і сплачується постачальнику по факту їх надання згідно з п.2.2.2. Договору.

Так, позивачем за 2015 рік було надано пільги та субсидії населенню та складені звіти про пільговиків та членів їх сімей, які перебувають на обліку та отримали пільги за послуги зв'язку, відповідно до яких відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 231 925,44 грн.

При цьому, в порушення вказаних умов договору, відповідач у повному обсязі не відшкодував позивачу витрати на надання в період з жовтня по грудень 2015 року пільг громадянам, що мають право на пільги згідно з чинним законодавством, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 50 681,68 грн. Вказане і є причиною спору.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строків, якості та обєму надання послуг. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені сторонами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих послуг в рамках спірних правочинів, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 50 681,68 грн. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати наданих в період з жовтня по грудень 2015 року послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 50 681,68 грн., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №12 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році від 05.01.2015 року у відповідача перед позивачем в сумі 50 681,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 50 681,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 378 грн.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Визволення, будинок 36, ідентифікаційний код 03192141) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м. Дніпропетровськ, вулиця Херсонська, будинок 26, ідентифікаційний код 25543196) 50 681,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян, 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2017 року.

Суддя ОСОБА_2