Постанова № 64231030, 23.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 876/3072/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.,

секретаря судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року у справі № 345/415/16-а за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

09.02.2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що він перебуває на обліку в УПФУ в м.Калуші та Калуському районі з 15.08.2006 року після досягнення ним 60-річного віку і його загальний стаж роботи складає 33 роки 1 місяць і 9 днів. 12.01.2009 року позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок йому пенсії. В результаті перерахунку пенсії коефіцієнт заробітної плати значно зменшився з 1,97354 на 1,55308. Проводячи такий перерахунок пенсії, як зазначає Управління ПФУ у своїй відповіді від 30.12.20016 р. № 373/ П-15 працівники УПФУ керувалися ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та проведення змін до деяких законодавчих актів України»). Тобто, що при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням не менш ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерви у роботі, з періоду, за який враховується заробітна оплата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно абзацу 3 ч.1 ст.40 цього Закону.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з врахуванням роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі , проведенні оптимізації заробітної плати при обчисленні пенсії та встановленні індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1.97354, а також неврахуванні в стаж роботи періоду з 09.03.1984р. по 28.05.1984 р. - неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 18.05.2015 року, провівши оптимізацію його заробітної плати, встановивши при цьому коефіцієнт заробітної плати 1,97354 та врахувавши до страхового стажу період роботи з 09.03.1984р. по 28.05.1984р., а також зарахувати стаж роботи у районах Крайньої Півночі з 30.06.1984р. по 01.06.1986р., з 02.06.1986 р. по 01.09.1993 р. з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи тим, що відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за нормами законодавства держави на території якого вони проживають. Пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі проводилося до 31.12.1990 року відповідно до п. 5 прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При наявності стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.01.1991 року стаж особам обчислювався в одинарному розмірі, у зв'язку з тим, що з 01.01.1991 року не застосовується пільгове обчислення стажу роботи. Тому Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області немає жодних законодавчо обґрунтованих підстав для зарахування стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.01.1991 року, а тому вимоги позивача про зарахування стажу в півтора кратному розмірі після 01.01.1991 року є безпідставними та необґрунтованими, а пенсія позивачу виплачується згідно чинного законодавства. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15.08.2006 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Калуші та Калуському районі та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18.11.2015 року позивач звернувся до УПФУ в м.Калуші та Калуському районі з заявою про зарахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в 1,5- кратному розмірі та проведення у зв'язку з цим відповідного перерахунку пенсії, про зарахування до стажу роботи в колгоспі імені Свердлова та виключити із заробітку, що враховується для обчислення пенсії 10 відсотків місяців з найменшими коефіцієнтами заробітної плати, тобто здійснити так звану «оптимізацію».

Листом від 30.12.2015 року № 373/П-15 ОСОБА_1 було повідомлено, що обчислення заробітної плати при розрахунку його пенсії проведено згідно законодавства. Підстави щодо здійснення розрахунку пенсії з урахуванням оптимізації заробітної плати, зарахування роботи в колгоспі імені Свердлова та зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні відсутні.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Колегія суддів дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Дана позиція кореспондується в постанові Верховного суду України від 27 жовтня 2015 року у справі №338/1079/14-а.

Таким чином, з наведених підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року у справі № 345/415/16-а скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2017р.