Ухвала суду № 64230796, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1877/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. у незастосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню № 34264992; зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. провести дії по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 в порядку, визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» із застосуванням положень частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 34264992 з виконання 21 виконавчих документів про стягнення боргів з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» на загальну суму 9588749,41 грн., що підтверджується обліковою карткою.

22.07.2016 до відділу надійшла заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України" про звернення стягнення на автотранспорт підприємства.

04.08.2016 при виїзді державного виконавця за місцезнаходженням боржника, було виявлено металобрухт, що залишився від 1 автомобіля, який було описано актом опису й арешту майна, іншого автотранспорту на території підприємства виявлено не було, про що складено відповідний акт державного виконавця.

10.08.2016 актом опису й арешту майна № 67А/6 державним виконавцем описано майно боржника, а саме: майбутній врожай сої 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-32, Д- 31; майбутній врожай соняшника 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-50, Д-51; майбутній врожай кукурудзи 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-47, Д-48. Д-49, Д-52.

18.10.2016 постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП № 34264992 було описано та накладено арешт на майбутній врожай сорго 2016 року, що буде зібрано з полів Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України».

05.10.2016 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з заявою, в якій просив останнього винести постанову про повернення стягувачам виконавчих документів по стягненню боргів з позивача відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Однак, 11.10.2016 відповідачем направлено позивачу вимога щодо виконання судових рішень та повідомлення про місцезнаходження врожаю 2016 року, що було зібрано з полів, які перебувають у користуванні боржника.

Крім того, 11.10.2016 відповідачем направлено державному підприємству лист №02.1-25, в якому повідомлено, що на даний час державним виконавцем вживаються дії щодо виявлення майна Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України», на яке можливо за законом звернути стягнення, а тому застосування положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» неможливо.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень, необґрунтовано та не у спосіб, що передбачений законодавством, тобто, неправомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так. відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В розумінні ч.1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Водночас, відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 №2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Так, відповідно до ст.2 вказаного Закону забороняється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств.

Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України у п. 3.3 Рішення від 10.06.2003 р. у справі N 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Так, судом першої інстанції встановлено, що боржник у зведеному виконавчому провадженні є державним підприємством зі 100% часткою держави в особі Національної академії аграрних наук України, що, зокрема, підтверджується його Статутом.

Відповідно до пункту 4.3 Статуту ДП «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його об'єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

Позивачем в адміністративному позові наголошено, що державним підприємством на земельних ділянках господарства вирощуються різні сорти насіння, що, крім іншого, відповідає основними видами економічної діяльності позивача відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зернові культури є основними засобами виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, на які встановлено мораторій.

За таких обставин слід дійти висновку, що зведене виконавче провадження із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства.

Крім того, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Під державним підприємством згідно статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» розуміється - державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таке положення отримало нормативне продовження у частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини друга, четверта статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно із частинами другою, шостою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Поряд із цим, відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Наведений пункт прийнято у розвиток абзацу другого підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відповідно до якого «рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України… Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень…».

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції), крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно п. 9 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішення суду про стягнення коштів з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» по зведеному виконавчому провадженню не виконано протягом шести місяців, що підтверджується обліковою карткою від 19.05.2016.

Відповідно до наданих заяв державне підприємство неодноразово зверталось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо вчинення останнім дій по зведеному виконавчому провадженні № 34264992, а саме: заява про зупинення примусової реалізації майна від 27.09.2016., від 05.10.2016.

Таким чином, відповідачем при проведенні дій по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 не враховано вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 23 січня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененка

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.