Рішення № 6422922, 01.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р.

Справа № 18/76-1610

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" юридична адреса: м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Тереза" с. Осташівці Зборівський район Тернопільська область

про стягнення 13 297,58 грн. курсової різниці, 3 670,63 грн. пені, 462,22 грн. 3 % річних, 2 776,87 інфляційних нарахувань, 3 499, 36 грн. штрафу

За участю представників сторін:

позивача: Багатченко Ю.В., довіреність від 25.03.2009 р.

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "Тереза" про стягнення заборгованості в загальній сумі 49 686,6 грн., з яких: 23 329,1 грн. основного боргу, 13 708,85 грн. різниці до курсу долара США, 3 881,55 грн. пені, 490,87 грн. 3 відсотки річних, 2 776,87 грн. інфляційних нарахувань, 3 499,36 грн. штрафу, 2 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ –132/09/08 від 19.03.2008 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

01.10.2009 р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду із заявою № 903 від 30.09.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 13 297,58 грн. курсової різниці, 3 670,63 грн. пені, 462,22 грн. 3 % річних, 2 776,87 інфляційних нарахувань, 3 499, 36 грн. штрафу. Обґрунтовує заяву тим, що відповідачем сплачена основна сума боргу, з огляду на що перераховано розмір курсової різниці, пені, 3% річних. Відносно зазначеного у даній заяві суд зазначає, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. При зменшенні позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги дану норму ГПК України, суд задовольняє клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки остання не суперечить чинному законодавству України, не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а отже, предметом даного позову є стягнення з відповідача 13 297,58 грн. курсової різниці, 3 670,63 грн. пені, 462,22 грн. 3 % річних, 2 776,87 інфляційних нарахувань, 3 499, 36 грн. штрафу.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, додаток № 1 до договору, видаткову накладну № РН-ЛВ00408 від 19.09.2008 р., довіреність серії НБЄ № 674793 від 17.09.2008 р., розрахунки нарахувань пені, 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування позовних вимог представника позивача та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

19.09.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (надалі – продавець), в особі директора Західно-Української філії товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" Климюк Д.М., та селянське (фермерське) господарство "Тереза" (надалі –покупець), в особі директора Муравського В.П. був укладений договір купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ – 132/09/08 (надалі –договір), предметом якого є купівля –продаж товару –засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. договору).

Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна (п.2.1. договору).

19.09.2008 р. сторони уклали та підписали додаток № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 20 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.09.2008 р. без обов’язкового виставлення рахунку-фактури; 80 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.11.2008 р. без обов’язкового виставлення рахунку-фактури.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов’язків по договору (п. 11.1.).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" поставило, а селянське (фермерське) господарство "Тереза" отримало відповідно до договору, додатку № 1 до нього, згідно видаткової накладної № РН-ЛВ00408 від 19.09.2008 р., по довіреності серії НБЄ № 674793 від 17.09.2008 р., товар вартістю 28 649,1 грн.

Проте, всупереч умовам договору відповідач сплатив за отриманий товар 16.07.2009 р., тобто через вісім місяців після спливу строку розрахунку за умовою договору.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до п. 8.2. договору сторони визначили, що за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.4. договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно поданих розрахунків відповідачу нараховані за період з 16.11.2008 р. по 15.07.2009 р. 3 670,63 грн. пені; за період з 16.11.2008 р. по 15.07.2009 р. 462,22 грн. 3 відсотків річних; за період з листопада 2008 року по червень 2009 р. 2 776,87 грн. інфляційних нарахувань, а також штраф у розмірі 3 499,36 грн.

Розглянувши представлені розрахунки пені, 3 відсотки річних, інфляційних нарахувань, штрафу в розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у примітці додатку № 1 до договору зазначено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу. У даному додатку зазначений курс долара США на день підписання договору –4,85 грн./долар США.

У відповідності до ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивач використовує курс долара США –7,62 грн./долар США (станом на 15.07.2009 р.), а розмір курсової різниці становить 13 297,58 грн.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці у вказаній сумі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2 000 грн. судових витрат понесених витрат на правову допомогу адвоката. При цьому, долучає договір про надання правової допомоги № 160/06/09 від 01.06.2009 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 р., акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 01.06.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 30.07.2009 р., та платіжне доручення № 207 від 22.07.2009 р. про сплату 2 000 грн.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та оплати послуг адвоката покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Тереза" (с. Осташівці Зборівський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30419002, п/р 260007061, ТОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3, код ЄДРПОУ 25591321, п/р 26004010042965 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313):

- 13 297 (тринадцять тисяч двісті дев’яносто сім) грн. 58 коп. курсової різниці;

- 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 63 коп. пені;

- 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 22 коп. 3 відсотки річних;

- 2 776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань;

- 3 499 (три тисячі чотириста дев’яносто дев’ять) 36 коп. штрафу;

- 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на послуги адвоката;

- 237 (двісті тридцять сім) грн. 07 коп. державного мита;

- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –05 жовтня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя