Ухвала суду № 64224581, 13.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и л а:

Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 10 лютого 2016 року позов задовольнив: визнав припиненим з 1 січня 2009 року договір поруки від 27 квітня 2006 року № CNNGGК00320003/2, укладений між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»); вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 18 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 листопада 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишила без змін.

У заяві ОСОБА_4 порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 559 Цивільного кодексу України;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах указаних норм матеріального права.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року.

Перевіривши доводи заявника, викладені в заяві про перегляд судових рішень, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що рішення банку про збільшення процентної ставки до 22,75 % річних було скасовано банком самостійно і заборгованість за кредитним договором розраховувалася на підставі початкових умов договору від 27 квітня 2006 року.

Крім того, згідно з рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 5 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором заборгованість за вказаним договором від 27 квітня 2006 року та договорами поруки стягнута відповідно до умов договору станом на 27 квітня 2006 року без врахування скасованого самим кредитором рішення про збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки.

У наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року, на відміну від даної справи, зазначено, що без згоди поручителя відбулась зміна розміру відсотків за користування кредитом, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідності. Крім того, відсутні відомості про стягнення з поручителя заборгованості за рішенням суду, яке має преюдиційне значення.

Оскільки в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року, що надана заявником для порівняння, правовий висновок суду касаційної інстанції, указаний в цьому судовому рішенні, та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, установлених судами, то зазначені обставини не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Порівняння змісту вказаного судового рішення зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на викладене підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року, що надана заявником для порівняння, на відміну від даної справи, установлено, що без згоди поручителя відбулось збільшення процентної ставки за кредитом. Крім того, відсутні відомості про стягнення з поручителя заборгованості за рішенням суду, яке має преюдиційне значення.

Оскільки в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року, що надана заявником для порівняння, правовий висновок Верховного Суду України, указаний в цьому судовому рішенні, та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, установлених судами, то зазначені обставини не свідчать про невідповідність ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Таким чином, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з його невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Я.М. Романюк