Рішення № 6422326, 15.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2009

Справа №2-23/4938-2009

за позовом Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь

в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», м. Євпаторія

про стягнення 261220,04 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Кошельна Л.М., представ. за довір №09/114 від 17.09.2009 р.

Від відповідача – Щербак А.О., представ. за довір. № 1482 від 02.06.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача 261220,04 грн. боргу за договором комісії № 12/06-844, відповідно до якого відповідач здійснював продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача, також просить стягнути з відповідача 2613,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

29.09.2006 року між Дочірнім підприємством «Газ–тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – Позивач) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі його Євпаторійської філії (далі – Відповідач) був укладений договір комісії № 12/06-844, відповідно до якого теплова енергія, що є предметом договору, вироблена в межах договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії та є власністю позивача (1.1 договору).

Ціна теплової енергії сторонами визначена у розділі №3 договору.

Згідно п. 4.5 договору сторони домовились, що правочини укладені комісіонером (відповідачем) зі споживачами, в обов’язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в п.5.1 договору, з вказівкою: призначення платежу “за теплову енергію, з ПДВ”. В разі отримання комісіонером (відповідачем) грошових коштів за реалізовану теплову енергію на інші рахунки, які належать відповідачу, дані кошти мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок позивача не пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки відповідача.

Відповідно до п.п. 4.8, 4.9, 4.10 договору відповідач зобов’язався забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору. Відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладеними між комісіонером та такими споживачами. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п.5.2 цього договору. Обов’язковою умовою виконання наведеного договору є складання між позивачем та відповідачем станом на 01 число місяця наступного за розрахунковим (звітним), акту звірки розрахунків з реалізації теплової енергії за формою, затвердженою правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 4.12 договору, відповідач зобов’язався відшкодувати позивачу за власні кошти різницю між вартістю реалізованої споживачам або третім особам теплової енергії та вартістю теплової енергії переданої відповідачу, відповідно до умов цього договору.

Позивач у виконання взятих за договором зобов'язань в жовтні 2006 року передав Відповідачу теплову енергію в розмірі 2575,000 гігакалорій на загальну суму 511000,85 гривень, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами прийому–передачі, а також звітом комісіонеру, підписаними обома сторонами відповідно до п.4.10 договору.

Однак, відповідач неналежним чином виконує умови договору та додаткових угод до нього. Відповідачем було сплачено 249780,81 грн. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість склала 261220,04 грн, що підтверджується розрахунком боргу (а.с.6-7).

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої передбачено, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 1016 ЦК України визначено, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

14.04.2009р. позивач направив відповідачу вимогу вих. №54/11-228-554 про погашення заборгованості за договором 12/06-844 від 29.09.2006 р., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов'язань, які Відповідач взяв на себе згідно з умовами договору.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але на час подання позовної заяви, відповіді на вищевказану вимогу, у встановлений законодавцем строк, до Позивача так і не надійшло. Оплати, отриманої Відповідачем теплової енергії, проведено не було.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду даної справи не надав доказів виконання свого зобов’язання за договором, позовні вимоги визнав.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997 р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін – за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 15.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.10.2009 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10, п/р 260000205861 в АБ “Експрес-банк”, МФО 384674, код ЄДРПОУ 26178681 на користь Дочірнього підприємства “Газ - Тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (03065, м. Київ, бул. І.Лепсе, 16, п/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит”, м. Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 32587579) 261 220,04 грн. заборгованності, 2613,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.