Ухвала суду № 64223214, 18.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/132/17

Справа №760/5261/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., при секретарі Горупа В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання адвоката Бойко Наталії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в кримінальному провадженні № 32016100000000003 від 13.01.2016 року, в рамках якого ухвалою слідчого судді від 27.07.2016 року був накладений арешт, зокрема на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому, власником зазначених приміщень є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2016 року укладеного з ОСОБА_3

ОСОБА_4 вищевказані нежитлові приміщення належали на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 28.07.2016 року.

Таким чином, арешт на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жодних обмежень щодо володіння, користування та розпоряджання майном нотаріусом встановлено не було, так само як і при укладанні договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23.11.2016 року.

Заявник в судовому засіданні подане клопотання підтримала з підстав викладених у ньому та просила слідчого суддю про задоволення клопотання.

Детектив НАБУ в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення заявника, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000003 від 13.01.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2016 року було накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування) на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:

квартиру номер АДРЕСА_2

нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_3;

нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, корпус 1;

нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, корпус 2.;

земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану за адресою: АДРЕСА_5

земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), розташовану за адресою: АДРЕСА_6

земельну ділянку та домоволодіння АДРЕСА_7

житловий будинок АДРЕСА_8

Заявник звертаючись до суду із заявою про зняття арешту, зокрема з нежилих підвальних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, посилається на те, що власником зазначених приміщень є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2016 року укладеного з ОСОБА_3

ОСОБА_4 вищевказані нежитлові приміщення належали на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 28.07.2016 року.

Таким чином, арешт на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на думку заявника, підлягає скасуванню, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жодних обмежень щодо володіння, користування та розпоряджання майном нотаріусом встановлено не було, так само як і при укладанні договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23.11.2016 року.

Однак, з такими твердженнями заявника неможливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слід зазначити, що на момент накладення арешту ухвалою слідчого судді, а саме станом на 27.07.2016 року, нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належали підозрюваному ОСОБА_5

Підставою арешту майна ОСОБА_5 відповідно до ст.170 КПК України був той факт, що санкцією ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, передбачається застосування конфіскації майна.

Метою арешту майна ОСОБА_5 відповідно до ст. 170 КПК України було забезпечення конфіскації майна та спеціальної конфіскації.

Необхідність арешту майна ОСОБА_5 обґрунтовувалась запобіганням можливості його відчуження підозрюваним ОСОБА_5 з метою уникнення конфіскації вказаного майна.

З наявних в матеріалах клопотання доказів вбачається, що заявником не було доведено та не надано до суду належних доказів що свідчили б про те, що на даний час відпали підстави для застосування такого заходу, як арешт майна, а також належних доказів того, що арешт було накладено необґрунтовано.

Навпаки, в матеріалах заяви містяться докази того, що ОСОБА_5 намагається уникнути відповідальності у вигляді конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, укладаючи на наступний день після накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді, договір купівлі-продажу з іншою особою.

З огляду на викладене вище слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Бойко Наталії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Т.Г. Оксюта