Ухвала суду № 64223050, 13.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54416/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М.,

при секретарях Войтюк О.С., Каранда С.Г.,

за участю слідчих Слюти Д.М.,Овдієнко В.М.,

представників заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника ТОВ «Індженіум» ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2016 року в провадження слідчого суді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання голови комісії з припинення ТОВ «Індженіум» ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва №757/5152/16-к від 09.02.2016 року.

Клопотання вмотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року задоволено клопотання слідчого СГ Головного слідчого управління Національної поліції України Мікіша А.С. в порядку забезпечення заходів кримінального провадження № 12014050510003653 від 10.10.2014 накладено арешт на комплекс зберігання силосного типу (реєстраційний номер 827415414141), загальною площею 17286,6 кв.м, розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 21 Б, котрий на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНДЖЕНІУМ» (код ЄДРПОУ: 37719507).

Проте, як зазначено в клопотанні, вказана нерухомість належить ТОВ «Індженіум» на законних підставах, а будь-якого відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування, ТОВ «Індженіум» немає, що свідчить про безпідставність накладення арешту на майно та обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні представник ТОВ «Індженіум» ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги клопотання.

Слідчий Овдієнко В.М. проти задоволення клопотання заперечував.

Слідчий суддя заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали провадження дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050510003653 від 10.10.2014 року за фактами шахрайства та замаху на привласнення службовими особами ЗАТ «Слов'янськолія» та «Торгівельна компанія «Урожай» коштів та майна ПАТ «Державний ощадний банк України» виготовлення та використання підробленого судового рішення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 за клопотанням слідчого СГ Головного слідчого управління Національної поліції України Мікіша А.С. в порядку забезпечення заходів кримінального провадження № 12014050510003653 від 10.10.2014 накладено арешт на комплекс зберігання силосного типу (реєстраційний номер 827415414141), загальною площею 17286,6 кв.м, розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 21 Б, котрий на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНДЖЕНІУМ» (код ЄДРПОУ: 37719507).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ТОВ «Індженіум» не є фігурантом кримінального провадження № 12014050510003653 від 10.10.2014, жодній посадовій особі ТОВ «Індженіум» про підозру у вчиненні кримінального караного діяння не оголошено, цивільний позов до вказаного товариства не пред'явлено.

Згідно доводів клопотання, вищевказане нерухоме майно ТОВ «Індженіум» придбано у ТОВ «Слов'янський масложиркомбінат» і в іпотеці у АТ «Ощадбанк» на момент придбання не перебувало.

Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв'язку з чим вважає необхідним скасувати арешт майна.

Керуючись п.18 ч.1 ст.3, ст.7, 26, 174, 309, 532-534 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, яке належить ТОВ «Індженіум», а саме: комплекс зберігання силосного типу (реєстраційний номер 827415414141), загальною площею 17286,6 кв.м, який знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 21-Б .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Печерського В.М. Карабань

районного суду м. Києва