Ухвала суду № 64222785, 18.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/939/16-ц Провадження № 22-ц/795/189/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Луговець О. А. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Бечка Є.М., Шарапової О.Л., при секретарі:Герасименко Ю.О.за участю:представника позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Борзнянського районного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Борзнянського районного суду від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003522 з додатками від 19 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", стягнуто з відповідача на користь позивача 49 400 грн., сплачених на виконання договору; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач посилається на те, що між товариством та позивачем було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме предмета лізінгу та його вартості, і підписано договір. Сторони погодили строк передачі предмета лізінгу лізингоодержувачу, а також всі необхідні платежі, із якими позивач погодився, проставивши підпис на договорі. Апелянт наголошує на тому, що позивача не примушували підписати спірний договір, йому не заборонялось отримати правову допомогу і за згоди укласти договір в інший день. Відомості про продавця предмета лізінгу не є істотною умовою для договорів фінансового лізінгу. Позивач вніс на розрахунковий рахунок товариства грошову суму у рахунок виконання свого зобов'язання за договором, чим підтвердив свої наміри та бажання на настання наслідків за договором. Апелянт стверджує, що товариство взято на облік як юридична особа, яка має право надавати послуги з фінансового лізінгу, а оскільки на момент укладення договору відсутні належним чином затверджені ліцензійні умови щодо здійснення фінансового лізінгу, то товариство має право здійснювати свою діяльність без отримання ліцензії на підставі довідки Нацкомфінпослуг № 551 від 11.06.2015 року. Не погоджується апелянт також із висновком суду про необхідність нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору лізінгу, вважаючи, що приписи ст. 799 ЦК України не є спеціальною нормою для правовідносин, що виникають із договорів фінансового лізінгу. Між сторонами було укладено договір фінансового лізингу, а не договір найму транспортного засобу, отже дані договори мають різну правову природу і наслідки, обов'язковість нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу жодною нормою чинного законодавства не передбачена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваному договорі відсутній графік сплати лізингових платежів (додаток №3), а тому на момент укладення договору позивач був позбавлений можливості ознайомитись із обсягом своїх грошових зобов'язань; відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, що позбавляє можливості споживача у випадку порушення кості чи комплектності товару реалізувати своє право на задоволення вимог як з продавця так і з лізингоодержувача. Суд констатував, що відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу і вартості виконаної послуги, яка не є лізинговим платежем і фактично полягала у виготовленні типової форми договору. Також умовами договору за дострокове погашення боргу до 12 календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізінгу сплачується штраф. В порушення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», такі умови є несправедливими. Суд першої інстанції зазначив також, що договір фінансового лізингу укладений відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії) та без нотаріального посвідчення, що суперечить приписам ст.ст. 227, 799 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 19 лютого 2016 року між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" і ОСОБА_6 укладено договір №003522 фінансового лізингу (з додатками), предметом якого є трактор Україна МТЗ 82.1.26, вартістю 110 000 грн. (а.с. 8-15).

Згідно п. 3.1.1, п.4.1 договору лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначений лізингоодержувачем, в порядку та на умовах договору, та передати у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця, платежів - адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Договором визначено, що адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, що входить до складу першого платежу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладенням договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, розмір якого визначено у додатку №1, що сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця до моменту передачі предмета лізингу.

З квитанції відділення АТ „Ощадбанк" №104 від 19 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_6 на виконання договору фінансового лізингу №003522 від 19 лютого 2016 року на рахунок відповідача сплачено 50 000 грн (а.с. 17).

Листом ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" позивача ОСОБА_6 повідомлено, що згідно його заяви від 10 травня 2016 року договір фінансового лізингу розірвано, проте у адміністративного платежу відмовлено (а.с. 63-64).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» містять самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 даної норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним в цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 вищевказаної статті. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими, зокрема, є умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в спірному договорі фінансового лізингу від 19 лютого 2016 року відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації.

Згідно п.п. 1.5, 1.6 договору лізингодавець разом із продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем, виключно за зобов'язанням щодо продажу якісного предмета лізингу. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача, згідно з умовами договору. Ризики по предмету лізингу переходять від лізингодавця лізингоодержувачу в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання-передачі.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач і в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то п. 1.5 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині комплектності, справності та інш. суперечить положенням ст. 808 ЦК України, а отже є несправедливими. Тому посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не мотивував наявності факту існування у договорі фінансового лізингу несправедливих умов є довільним тлумаченням відповідачем як змісту укладеного між сторонами договору, так і змісту рішення суду.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність отримання для ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" відповідної ліцензії на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, зважаючи на таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видом діяльності ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, діяльність по середників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами, літаками, надання інших інформаційних послуг, фінансовий лізинг, інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг (а.с.27-32).

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою 9п. 11-1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг»).

З листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 03 червня 2016 року вбачається, що ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" статусу фінансової установи не набувало, ліцензії та /або інші дозволи на дозволи на надання фінансових послуг у Нацкомфінпослуг не отримувало (а.с. 61).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Ані судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не встановлено наявності у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії).

Доводи апелянта про те, що ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" може здійснювати свою діяльність без отримання відповідної ліцензії, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 23 березня 2016 року, є безпідставними, оскільки зазначений лист не є нормативним документом, не є офіційним роз'яснення Нацкомфінпослуг.

Не можуть бути взяті до уваги і посилання відповідача про безпідставний висновок суду щодо необхідності нотаріального посвідчення оспорюваного договору, оскільки являються довільним тлумаченням норм законодавства, що регулюють спірні відносини.

Так, відповідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, договір лізингу за своєю природою, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 628 ЦК України, є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Обов'язковість укладення договору найму транспортного засобу у письмовій формі та його нотаріального посвідчення чітко встановлена приписами ст. 799 ЦК України, а у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України). Спірний договір фінансового лізингу від 23 березня 2016 року нотаріально посвідчено не було.

Наведені вище висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, що викладена у постанові ВСУ № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, і в силу положень ст. 360-7 ЦПК України обгрунтовано враховувало судом при вирішенні даної справи.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити.

Заочне рішення Борзнянського районного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: