Рішення № 6422169, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/297

12.10.09

За позовом Іноземного підприємства «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧКЕЙ Україна»

про стягнення 256195,08 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:. Губенко С.В.. (довіреність № 385-L від 06.10.2008 року)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Іноземне підприємство «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧКЕЙ Україна»(відповідача) про стягнення 256195,08 грн. заборгованості за Договором поставки № 562/10/07 ПТ від 29.10.2007 р. (з протоколом розбіжностей).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором поставки № 562/10/07 ПТ від 29.10.2007 р. (з протоколом розбіжностей), не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 256195,08 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь вищенаведену суму боргу, а також витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/297 та призначено справу до розгляду на 12.10.2009 р. о 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.10.2009 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2009 р., в т.ч. письмові пояснення № 1832 від 09.10.2009 р., довідку про банківські рахунки позивача, копії повідомлень підрозділів ТОВ "О"КЕЙ Україна" про зразки печатки (штампу), якою його матеріально - відповідальні особи будуть завіряти на супровідних документах (накладних, актах, ордерах тощо) свій підпис про одержання цінностей у відповідності до п. 5.12.8 Договору та вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99. Крім того, позивач залучив до матеріалі в справи копії довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АГ № 004278, серія АГ № 004261 щодо ТОВ «ОЧКЕЙ Україна»та ІП «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»станом на 06.10.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.10.2009 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.09.2009 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/297 від 23.09.2009 р. було направлене відповідачу за його поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та безпосередньо відповідачем у Договорі поставки № 562/10/07 ПТ від 29.10.2007 р., а саме: 04050, м. Київ, вул. Довнар –Запольського, 9/10. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/297 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 12.10.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 12.10.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2007 року між Іноземним підприємством «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед», визначеним як Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЧКЕЙ Україна», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Договір поставки № 562/10/07-ПТ з протоколом розбіжностей (надалі –Договір). Протокол розбіжностей є невід»ємною частиною названого договору поставки.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до Замовлень відповідача, поставляти Товар, а відповідач в свою чергу зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати товар та оплачувати його вартість, за цінами вказаними в Специфікації.

Поставка Товару повинна була здійснюватися з метою його оптово-роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів «О`КЕЙ»(п. 1.2 Договору).

Згідно Договору сторони визначили, що Товар –це товар, вказаний у Специфікації; Специфікація –додаток до даного договору, в якому зазначається асортимент Товару, що може бути поставлений постачальником та погоджений з покупцем, а також вартість Товару, інше; Замовлення –заявка покупця на поставку певної кількості Товару , відповідно до Специфікації, зразок якої наведено в додатку до даного договору; ТТН/ТН - товарно –транспортна накладна та/або товарна накладна.

Відповідно до пункту 1.4 Договору сторони домовились, що Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови, що сторони, зокрема, підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання Товару покупцем, постачальник поставив Товар покупцю відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що ціна Товару з округленням до цілих копійок зазначається при кожній поставці у видаткових накладних та не повинна відрізнятися від цін, узгоджених у Специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 5.12.1 Договору постачальник при поставці відповідної партії Товару повинен передати до відділу приймання товарів покупця визначену цим пунктом Договору супровідну документацію, у т.ч. ТТН/ТН, яка не повинна містити ціну Товарів.

Відповідно до п. 5.12.2 Договору за результатами приймання Товарів, протягом одного дня з моменту їх приймання, постачальник складає видаткову накладну та податкову накладну та надсилає їх на поштову адресу покупця, що вказана у п. 17 цього Договору (04050, м. Київ, вул. Довнар –Запольського, 9/10).

Згідно п. 5.12.8 Договору покупець повідомляє постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа покупця, що буде приймати Товар, буде завіряти свій підпис про одержання Товару. За умови надання такого повідомлення, покупець отримує Товар від постачальника без надання останньому довіреності.

Відповідно до п. 6.2 Договору (у погодженій редакції Договору згідно протоколу розбіжностей) передбачено, що Товари приймаються за кількістю та якістю у місці, куди Товари поставляються, на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту Товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в ТТН/ТН. Покупець вправі прийняти Товар без проведення перевірки його якості, за умови, що Товар упакований належним чином і не має видимих дефектів. При цьому на ТТН/ТН працівник покупця, що здійснює приймання Товару, здійснює напис –«прийнято без проведення перевірки якості».

Пунктом 6.5 Договору (у погодженій редакції Договору згідно протоколу розбіжностей) узгоджено, що у випадку виявлення будь –яких недоліків відповідно до п.п. 6.3, 6.4 даного договору, покупець складає Акт про розбіжності до товарно –транспортних документів, у якому має бути зазначена кількість перевіреного Товару і характер виявлених недоліків. Участь представника постачальника у підписанні Акту про розбіжності обов’язкова, при умові його присутності в момент прийому Товару. У випадку складання Акту розбіжностей у відсутності представника постачальника, Акт про розбіжності підписується представником покупця та незалежною третьою особою та є обов’язковим для постачальника. На ТТН/ТН постачальника ставиться підпис і ПІП особи, що здійснювала приймання Товару, і робиться напис –«з актом розбіжносей». На Акті розбіжностей ставиться підпис і ПІП особи, що здійснювала приймання Товару, штамп підрозділу покупця.

Пунктом 7.1 Договору передбачено право покупця повернути Товар у разі його неліквідності.

Сторони погодили, що покупець здійснює оплату Товару протягом 21 дня з моменту поставки Товару, тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору, договір діє до 31 грудня 2007 р. і у випадку якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік; така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки Товару здійснювались за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

По матеріалам справи встановлено, що на виконання умов Договору на протязі травня 2009 р. позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 256195,08 грн., що підтверджується відповідними транспортними та товарно-транспортними накладними, актами розбіжностей до транспортних накладних та квитанціями приймання згідно переліку, наведеному позивачем на стор. 1-3 позовної заяви (копії накладних, актів розбіжностей та квитанцій приймання знаходяться в матеріалах справи).

Факт прийняття Товару відповідачем у відповідності до пункту 5.12.8 Договору та абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі –Інструкція) підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитком печатки (штампу) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧКЕЙ Україна»на транспортних накладних.

Так, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на вищенаведені приписи Інструкції, п. 5.12.8 Договору, позивачем до матеріалів справи залучені копії повідомлень підрозділів ТОВ "О"КЕЙ Україна" (за підписом директора/фінансового директора та головного бухгалтера ТОВ «ОЧКЕЙ Україна) про зразки печатки (штампу), якою його матеріально - відповідальні особи будуть завіряти на супровідних документах (накладних, актах, ордерах тощо) свій підпис про одержання цінностей (копії знаходяться в матеріалах справи).

З урахуванням положень п.8.2 Договору строк виконання зобов’язань щодо оплати Товару переданого згідно ТТН/ТН станом на час вирішення спору є таким, що настав (останню поставку Товару позивачем було здійснено 25.05.2009 р.). Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 дня з моменту поставки Товару, а згідно з п. 1.4 Договору Товар буде вважатись поставленим покупцю за умови, що сторони підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання Товару покупцем, а також постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив Товар покупцю відповідно до вимог Договору.

08.07.2009 р. сторони підписали Акт звірки стану розрахунків по Договору поставки № 562/10/07-ПТ від 29.10.2007 р. за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р., який за даними обліку ТОВ «ОЧКЕЙ Україна»(відповідача) підтверджував заборгованість останнього перед ІП «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(позивачем) у сумі 211786,20 грн. Проте, наведений акт був підписаний із зауваженнями позивача з огляду на те, що відповідач не включив до нього дані накладних № KV154889934 від 25.05.2009 р. на суму 28003,68 грн. та № KV154889926 від 25.05.2009 р. на суму 16405,20 грн. (копії наведених накладних знаходяться в матеріалах справи). Таким чином, з огляду на підписання Акту звірки стану розрахунків по Договору поставки № 562/10/07-ПТ від 29.10.2007 р. за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р. уповноваженим представником відповідача, відповідач визнав заборгованість за спірним договором у сумі 256195,08 грн. (211786,20 грн. + 28003,68 грн. + 16405,20 грн. = 256195,08 грн.).

Однак заборгованість по спірним ТТН/ТН у сумі 256195,08 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір поставки № 562/10/07-ПТ від 29.10.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 256195,08 грн. на підставі Договору поставки № 562/10/07-ПТ від 29.10.2007 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивачем у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 54, ч. 1 ст. 55 ГПК України визначена ціна позову у розмірі 256195,08 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 2561,95 грн. Платіжним дорученням № 111118 від 01.07.2009 р. позивач перерахував державне мито у розмірі 2569,47 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 7,52 грн. (2569,47 грн. - 2561,95 грн. = 7,52 грн.).

Стосовно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем у сумі 315,00 грн. платіжним дорученням № 111119 від 01.07.2009 р. суд враховує наступне:

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14.04.2009 року "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", яка вступила в законну силу з 27.04.2009 року, було передбачено, що розмір витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ для всіх позивачів складає 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 693 "Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361", яка набула чинності з дня її опублікування (з 14.07.2009 р.), відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, повЧязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розміром" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361, т.т. розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, повЧязаного з розглядом господарських справ, з 14.07.2009 р. становить 118,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" (далі - Постанова № 825) внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361). Постанова № 825 набула чинності з дня її опублікування. Вперше Постанову № 825 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.08.2009 № 146(4052).

З позовних заяв, поданих після набрання Постановою № 825 чинності, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі, визначеному цією постановою - за ставкою 236 грн.

Таким чином, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом господарських справ щодо позовних заяв, поданих з 01.07.2009 року до 14.07.2009 року складав 315, 00 грн., з 14.07.2009 р. по 12.08.2009 р. –118,00 грн., а з 13.08.2009 року –236,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.08.2009 № 01-08/479 “Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Фактично позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 18.09.2009 р. згідно реєстраційного штампу суду.

Позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано до позовної заяви платіжне доручення №111119 від 01.07.2009 р. на суму 315,00 грн., тобто у більшому розмірі розмірі, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачеві зайво сплачених витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в розмірі 79,00 грн. (315,00 грн. –236,00 грн. = 79,00 грн.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2561,95 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧКЕЙ Україна»(01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 33, поверх 13; ідентифікаційний код 34356884; рахунок № 26007201309185 у ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед»(07442, Київська область, Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322; рахунок № 26009200027019 в АКБ «Сіті банк (Україна)», МФО 300584) 256195,08 грн. (двісті п’ятдесят тисяч сто дев’яносто пЧять гривень 08 коп.) основного боргу, 2561,95 грн. (дві тисячі п’ятсот шістдесят одну гривню 95 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Повернути Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед»(07442, Київська область, Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322; рахунок № 26009200027019 в АКБ «Сіті банк (Україна)», МФО 300584) з Доходу державного бюджету 7,52 грн. (сім гривень 52 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 111118 від 01.07.2009 р. та 79,00 грн. (сімдесят девЧять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 111119 від 01.07.2009 р., оригінали платіжних доручень № 111118 від 01.07.2009 р. та № 111119 від 01.07.2009 р. залишити в матеріалах справи № 39/297.

3. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.10.2009 р.