Ухвала суду № 64218475, 20.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/517/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним, -

В С Т А Н О В И Л А:

07 листопада 2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив суд:

-визнати удаваним правочин, а саме договір дарування, укладений між 25 листопада 2011р., за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1;

-застосувати наслідки вчинення удаваного правочину, та визнати, що фактично було укладено ні договір дарування вищевказаної квартирі, а договір купівлі-продажу квартири;

-визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що з 29 квітня 2003р. до цього часу він знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час сумісного проживання та за спільні кошти вони придбали спірну квартиру, за яку сплатили ОСОБА_4 гроші в сумі 69500 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою наданою ОСОБА_4

Позивач стверджував, що лише у жовтні 2015р. йому стало відомо, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було оформлено договір дарування квартири, а ні договір купівлі-продажу, як вони йому пояснили з метою уникнення сплати податку. Вказаним договором дарування були порушені його права на спільну сумісну власність.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016р. позов ОСОБА_2 задоволено (а.с.46-48).

Судом визнано удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 25 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнано, що 25 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 замість договору дарування квартири укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати, ухвалити рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказаним рішенням суду, про яке банку стало відомо лише 03 листопада 2016р., зачеплені права, інтереси банку, також порушені права банку, оскільки за договором кредиту від 27 грудня 2011р. ОСОБА_2 отримав від АТ «Дельта банк» в кредит гроші в сумі 360000грн., та на забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, його дружина ОСОБА_3 відповідно договору іпотеки від 27 грудня 2011р. передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі договору дарування від 25 листопада 2011р. Судом першої інстанції не було встановлено об'єктивну істину по справі, не викликано до суду відповідачів, в той час, як відповідачці ОСОБА_3 і позивачу ОСОБА_2 було відомо про договір іпотеки, що вони скрили від суду, що позбавило банк прийняти участь у справі, та рішення суду було ухвалено лише на безумовно прийнятої судом першої інстанції розписки, за якою ОСОБА_4 нібито отримав гроші за квартиру, а не подарував її ОСОБА_3 (а.с.58-61).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що ПАТ «Дельта Банк» не має права оскарження в апеляційному порядку рішення суду, оскільки не є стороною договору дарування, на час укладання договору не виникло право застави на нерухоме майно, банком позовні вимоги не заявлялися, права банку в даній справі, як іпотекодержателя не вирішувалися, рішення суду не є підставою виникнення у банку прав та обов'язків (а.с.103-105).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника Банку, представника ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування від 25 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу, та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 29 квітня 2013р. перебувають у зареєстрованому шлюбі, а відповідно до ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судова колегія не може повністю погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судова колегія, вважає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016р. зачеплені інтереси ПАТ «Дельта Банк», а не залучення Банку до участі у справі у якості третьої особи позбавило Банк надати відповідні клопотання та заперечення відносно, заявленого ОСОБА_2 позову про визнання договору дарування удаваним з урахуванням наступного.

Так, з матеріалів справи вбачаться, що 25 листопада 2011р. ОСОБА_4 за договором дарування подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_2 звернувшись до суду 07 листопада 2015р. з позовом про визнання вищевказаного договору дарування удаваним, стверджував, що лише у жовтні 2015р. йому стало відомо, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було оформлено договір дарування квартири, а не договір купівлі-продажу.

Однак, вказані твердження позивача ОСОБА_2 судом першої інстанції взагалі не були перевірені і судом не було надано відповідну оцінку обставинам, пов'язаним зі строком звернення до суду з вказаним позовом, а не залучення до участі у справі представника ПАТ «Дельта Банк» позбавило його можливості заявити клопотання про застосування строків позовній давності з огляду на наступне.

З наданих до апеляційної скарги документів вбачається, що за договором кредиту №150102021986014 від 27 грудня 2011р. ОСОБА_2 отримав від ПАТ «Астра Банк» кредит в сумі 360000грн. строком до 27 грудня 2016р. (а.с.67-71).

За договором іпотеки від 27 грудня 2011р., укладеним між ПАТ «Астра Банк» і ОСОБА_3, яка є дружиною позивача ОСОБА_2, іпотекодатель ОСОБА_3 на забезпечення договору кредиту від 27 грудня 2011р. передала квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй за договором дарування від 27 листопада 2011р. (а.с.72-75).

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013р. ПАТ «Астра Банк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за договорами кредиту в тому числі і за договором кредиту, укладеним між ПАТ «Астра Банк» і ОСОБА_2 (а.с.62-64).

Позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 про вищевказані обставини суд першої інстанції не повідомили, чим були порушені права ПАТ «Дельта Банк» на відповідні заперечення проти позову ОСОБА_2

В подальшому у вересні 2016р. ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», за участю у якості третьої особи - ПАТ «Дельта банк» про визнання недійсним договору іпотеки, укладеному 27 грудня 2011р. між ОСОБА_3 і ПАТ «АСТРА БАНК» (а.с.79 зворот- 81).

Даний позов також свідчить про порушення права ПАТ «Дельта Банк», оскільки заявлений ОСОБА_2 позов базується саме на рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016р., яким суд визнав удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 25 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнав що 25 листопада 2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 замість договору дарування квартири був укладений договір купівлі-продажу квартири, та визнав квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При цьому не можливість участі ПАТ «Дельта Банк» при розгляді справи також позбавило банк надати докази відносно того, що ОСОБА_2 було відомо про укладання саме договору дарування за обставинами, пов'язаними з укладанням кредитного та іпотечного договорів.

Тому доводи представника позивача ОСОБА_2 відносно того, що ПАТ «Дельта Банк» не має права оскарження в апеляційному порядку рішення суду, є необґрунтованими, безпідставними, та взагалі є суперечливими, оскільки представник посилається на те, що банком позовні вимоги не заявлялися, права банку в даній справі, як іпотекодержателя не вирішувалися, рішення суду не є підставою виникнення у банку прав та обов'язків, але вказані обставини можливо було з'ясовувати лише при залучені банку до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016р. - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра