Рішення № 6421636, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/29723.09.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про стягнення 199436,10 грн. за участю представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність № 512 від 03.06.2009 р., відповідача –ОСОБА_3, довіреність №40/ВК від 12.11.2008р. ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 152708,22 грн. заборгованості, 38769,67 інфляційних втрат, 7958,21 грн. пені, а загалом 199436,10 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати спожитої теплової енергії за договором № 182 від 01.11.2006р. на постачання та споживання теплової енергії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.06.2009 року.

В судових засіданнях 03.07.2009 року та 29.07.2009 року оголошувались перерви відповідно на 29.07.2009 року та 02.09.2009 року.

В судовому засіданні 03.07.2009 року представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 136327,06 грн. боргу, 38769,67 грн. інфляційних втрат, 7958,21 грн. пені, а загалом 183054,94 грн.

В судовому засіданні 23.09.2009 року представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 82787,87 грн. боргу, 38769,67 грн. інфляційних втрат, 15224,39 грн. пені

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2006 року між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (теплопостачальна організація) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(споживач) був укладений договір № 182 на постачання та споживання теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію, а споживач вчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.11.2006 року до 01.11.2007 року ( п. 7.1 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п.1.1. теплопостачальна організація зобов’язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об’єктів, перерахованих у додатку №1а до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за постачання теплової енергії проводяться на основі рахунків, що виписуються теплопостачальною організацією споживачеві для оплати на протязі 3 днів з моменту отримання даних документів.

На момент подачі теплової енергії «Споживачу»зобов’язаний провести авансовий платіж у розмірі 100% місячної плати за теплову енергію (п.3.1 договору).

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, здійсненим згідно з вимогами чинного законодавства та умовами договору на підставі актів здачі-прийняття робіт, виставлених рахунків-фактур стверджується факт поставки позивачем відповідачу та факт отримання відповідачем теплової енергії на суму 477336,43 грн. за спірним договором в період з листопада 2007 року по березень 2009 року і наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, після часткової сплати боргу у сумі 82787,87 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором на постачання та споживання теплової енергії у спірний період та поставив відповідачу 2075,913 Гкал, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість у сумі 82787,87 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 82787,87 грн. основного боргу ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають закону, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 38769,67 грн. інфляційних сум, які нараховані відповідно до вимог закону.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п. 4.1 г договору у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію та ГВП в строк, споживач сплачує пеню 0,1% за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15224,39 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 500,00 грн. В позові в частині стягнення 14724,39 грн. пені судом відмовлено.

Державне мито у сумі 1 220,58 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 191,25 грн. підлягають стягненню з відповідача, пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82–85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81/20, код 24308300) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа»(08300, м. Бориспіль, Київська область вул. К.Шлях, 41-а, код 13712452) 82787 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 87 коп. основного боргу; 38 769 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. пені; 1 220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                     С.Чебикіна