Рішення № 64215464, 18.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1574/15-ц 18.01.2017 18.01.2017

Справа 471/1574/15-ц

Провадження № 22-ц/784/49/17 Головуючий першої інстанції: Скарницька І.Б.

Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.З.,

із секретарем судового засідання -Шагаєм О.А.,

за участі: відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року за позовом

Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі -МТСБУ)

до

ОСОБА_2

про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

встановила:

В грудні 2015 року МТСБУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач зазначав, що з вини відповідача 8 жовтня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортному засобу водія ОСОБА_3 було заподіяно шкоду у розмірі 95430,50 грн. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заподіяну шкоду в розмірі 50000 грн. за заявою ОСОБА_3 було сплачено позивачем.

В зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 50000,00 грн. сплачених страхових коштів, 2000,00 грн. витрати на правову допомогу, 1660,00 грн. витрати на аварійного комісара.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь позивача 50000 (п'ятдесят тисяч) 00 коп. витрат на відшкодування шкоди, 2000 грн. на правову допомогу та 1218 витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 8 жовтня 2012 року керуючи автомобілем ГАЗ, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2 порушив п.п. 11.1 ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем Шкода, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

6 грудня 2012 року постановою Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупПА (а.с. 6-10).

Відповідно до звіту про вартість колісного транспортного засобу від 13 грудня 2012 року №156/12-2012 розмір збитків, завданих власнику автомобіля шкода, д/н НОМЕР_1, ОСОБА_3 становить 95430,50 грн.

Відповідно до полісу АВ/906835 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 серпня 2012 року, страхова сума власника автомобіля Шкода, д/н НОМЕР_1, з урахуванням франшизи становить 50000 грн. (а.с. 5).

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як заподіювача шкоди, на момент скоєння ДТП не була застрахована.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 39 Закону МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Статтею 41.1. пункт "а" Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та на підставі платіжного доручення від 13 грудня 2013 року № 816 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 50000 грн. (а.с. 4, 11, 12).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Аналогічне положення міститься також в спеціальному законі, а сама ст. 38 Закону України передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою на право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, МТСБУ звертався до відповідача з листом щодо необхідності відшкодуванням ним в порядку регресу виплаченої шкоди проте, добровільно відповідач кошти не повернув (а.с. 24).

Районний суд повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам, які надали сторони дав належну оцінку та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу на користь МТСБУ 50000 страхового відшкодування.

Також суд дав вірну оцінку доводам відповідача щодо безпідставності здійснення страхової виплати позивачем через нікчемність договору страхування за № 9068035, зазначивши, що вказаний поліс є дійсним.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Аналогічні положення містяться в п. 17.3 Закону, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

Відповідач в запереченнях на позов та апеляційній скарзі зазначає про те, що оскільки договір страхування за страховим полісом АВ 9068035 від 26 серпня 2012 року з СтзДВ «Гарант» укладено після укладення аналогічного договору за страховим полісом АВ 1853478 від 25 січня 2012 року з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» то наступний поліс є недійсний в силу його нікчемності.

Однак, законодавець нікчемність наступного поліса пов'язує не з самим фактом його укладання, а з фактом неповідомлення про укладання наступного договору попереднього страховика.

В той же час, відповідач надав витяги з централізованої бази даних МТСБУ, з якої слідує, що станом на 8 жовтня 2012 року дійсними були поліси за № 1857438 та за № 9068035, за яким і було здійснено страхове відшкодування (а.с. 90-92). Таким чином, вказані витяги з бази даних МТСБУ свідчать про дійсність обох полісів, а не недійсність одного з них, на що вказується в апеляційній скарзі. Вказане також підтверджує відсутність перешкод у МТСБУ для здійснення страхових виплат за останнім полісом.

Також суд вірно відхилив заперечення відповідача стосовно обов'язку сплати ПДВ, зазначивши, що в разі якщо вартість робіт чи матеріалів включає в себе вказаний податок, він є складовою збитку. Даних про здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування положень ст. 36.2 Закону.

Інших, будь-яких належних доказів щодо наявності перешкод у здійсненні страхової виплати, чи невірності висновків експерта щодо встановлення розміру заподіяних збитків, відповідачем не було надано суду першої інстанції та не додано до апеляційної скарги.

В той же час, вирішуючи питання про стягнення коштів на правову допомогу, районний суд послався на додаткову угоду № 203 до контракту про надання правової допомоги № 77 від 20 листопада 2015 року, як на доказ сплати ОСОБА_5 2000 грн. в якості оплати послуг за надання юридичної допомоги (а.с.25). Проте, сплата відповідних коштів має бути підтверджена фінансовим документом, який в справі відсутній. До того ж за умовами п. 2 вказаної додаткової угоди оплата вказаних послуг здійснюється після підписання акту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок виконавця. Даних про здійснення такого перерахунку позивачем не надано, в зв'язку з чим відсутні підстави для покладення обов'язку на відповідача щодо компенсації вказаної суми (а.с. 25).

За такого, рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, з залишенням в цій частині висновку суду щодо стягнення з відповідача на користь МТ СБУ лише 1218 грн. судового збору.

В іншій частині вказане рішення районного суду, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року в частині розподілу судових витрат щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2000 грн. витрат на правову допомогу скасувати.

Вказане рішення в іншій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

В.І. Темнікова