Ухвала суду № 64214493, 17.01.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/91/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О. Ф.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

17.01.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Франко В.А., Чельник О.І.

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, Управління МВС України в Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, Управління Державної казначейської служби у Олександрівському районі Кіровоградської області про відшкодування моральної, матеріальної шкоди та упущеної вигоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління МВС України в Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, Управління МВС України в Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, Управління Державної казначейської служби у Олександрівському районі Кіровоградської області про відшкодування моральної, матеріальної шкоди та упущеної вигоди задоволено частково: стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень.

В апеляційній скарзі Управління МВС України в Кіровоградській області просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГУ Державної казначейської служби України у Кіровоградській області просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того апеляційну скаргу на рішення суду подало Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Кіровоградської області, за якою ухвалою апеляційного суду від 16.12.2016 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Сігіда Л.М. та представник ГУ Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Прохоренко Т.В. підтримали апеляційну скаргу подану ГУ Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з посиланням на викладені в ній обставини, інші учасники в судове засідання не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Кіровоградській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.17 т.1) та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_1 від 23 квітня 2013 року, якою накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. (а.с.16 т.1).

Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2013 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, постанову інспектора ВДАІ Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області серії НОМЕР_1 від 23 квітня 2013 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн. скасовано, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.11-12 т.1).

Висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Так, загальні підстави відповідальності за майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Підстави та порядок відшкодування шкоди завданої громадянину незаконним накладенням штрафу визначено Законом України „ Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі-Закон).

Відповідно до п.2 ст.1 Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення (п.4 ст.2 Закону).

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянину відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку поданням йому юридичної допомоги, моральна шкода (п.п.4,5 ст.3 Закону).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Враховуючи норми ст.ст.27,31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Позивач просив стягнути на його користь 100 000 грн. моральної шкоди заподіяної йому незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та накладення штрафу.

Суд першої інстанції правильного дійшов правильного висновку, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та накладенням штрафу позивачу завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував вимоги розумності і справедливості, а тому колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди в 2000 грн. і підстав для скасування рішення суду в цій частині не вбачає.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив курс лікування: в Косарській амбулаторії 08 травня 2013 року, 09 липня 2013 року та 04 вересня 2013 року (а.с.29 т.1); в Черкаському обласному госпіталі для інвалідів ВВВ з 26 квітня 2013 року по 07 травня 2013 року (а.с.30 т.1); в КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» з 13 листопада 2013 року по 06 грудня 2013 року (а.с.28 т.1); в неврологічному відділенні Кам'янської ЦРЛ з 27 липня 2013 року по 02 серпня 2013 року (а.с.31 т.1).

Позивач лікувався в вищевказаних медичних закладах з діагнозом ІХС, стенокардія напруги ФК 2+ГХ, хронічна гіпертонічна , посттравматична ДЕ 2 ст., астено-невротичний синдром. Згідно довідки Кам'янської ЦРЛ вищевказані хвороби виникли в 1986 році (а.с.31 т.1).

Позивачем належних та допустимих доказів, що вищевказані хвороби виникли чи загострились у нього в результаті його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення на користь позивача 6510 грн. 49 коп. витрат на лікування не можуть бути задоволені.

31.10.2013 року ОСОБА_2 видано довідку №273 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, яка дійсна протягом 12 місяців з часу видачі (т.1 а.с.23).

Зазначена довідка видана після ухвалення постанови Кам'янського районного суду Черкаської області, якою скасовано постанову про накладення на позивача штрафу та закриття провадження у справі.

З огляду на викладене доводи позовної заяви та апеляційної скарги, що позивач не зміг пройти санаторно-курортне лікування є надуманими, а тому позовні вимоги про стягнення 5000 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Позивачем не доведено, що надані ним чеки на придбання пального та копіювання документів є витратами у справі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача 2675 грн. 50 коп. на придбання пального та 167 грн.50 коп. за копіювання документів та придбання канцтоварів.

Статтею 56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем документально не підтверджено, що правову допомогу йому надавав адвокат чи фахівець в галузі права, а також не надано документального підтвердження витрат на правову в розмірі 2000 грн., а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильне рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління МВС України в Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.І.Мурашко

Судді В.А.Франко

О.І.Чельник