Ухвала суду № 64213682, 18.01.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6320/15-ц

Номер провадження 4-с/404/6/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді Панфілової А.В.

при секретарі - Мосійчук А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду з скаргою про визнання дій щодо повідомлення державного виконавця Возіян Людмили Іванівни від 10.10.2016 з відмови відкриття виконавчого провадження - неправомірними, такими що суперечать вимогам конвенції ОПСЛ, праву доступу до суду в завершальній стадії не завершеного судового провадження №404/6320/15ц та зобов'язати суб'єкт оскарження прийняти до примусового виконання виконавчий лист №404/6320/15ц, виданий 5.10.2016 днем його подачі 5.10.2016 та вчинити заходи своєчасного повного і всебічного примусового виконання.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав та в обгрунтування зазначив, 05.10.2016 разом з заявою до Фортечного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградської області, подав виконавчий лист по рішенню Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.09.2016року на примусове стягнення з ОСОБА_3 - 10990 грн. 76 коп.

Відповідно до ст.6 Конвенції основних прав і свобод людини, виконавче провадження мало бути відкрито і завершено (виконано), як продовжена процедура, розпочатого раніше судового розгляду.

Повідомленням державного виконавця Возіян Л.І., датоване 10.10.2016 року та вручене 27.10.2016 року проінформовано про вчинення дій повернення виконавчого документу, без прийняття до виконання. Як на підставу свого повернення виконавець послалась на п.8 ст.4 Закону Про виконавче провадження, що є порушенням вимог ст.6 Конвенції ОПСЛ та рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи R. (81) 7 від 14.05.1981 р. Держвиконавець встановив, що стягувачем не надано підтвердження сплати 2% від суми визначеного боргу, авансового внеску. Згідно п.8 ст.4 Закону про виконавче провадження, авансування, на його думку є обов'язковим. Однак такі вимоги і дії державного виконавця суперечать ст.6 Конвенції ОПСЛ, яка є обов'язковою до виконання державою Україна і має пріоритет над нормами конфліктного і нікчемного національного законодавства.

Зазначив, що відповідно до ст. 55 Конституції права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Згідно із Законом від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу N 1 та протоколів NN 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

5.10.2016 набрав чинності новий закон «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, згідно ст. 26 якого потрібно авансувати відкриття виконавчого провадження з

незавершеної судової процедури, за якої вже сплачено судовий збір за шаленими ставками. Відповідно до закону: до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

На підставі п.8 ч.4 ст. 4 державні виконавці масово повертають виконавчі листи без прийняття до виконання за відсутності підтвердження сплати авансового внеску.

Оплата цих 2% є для пересічного громадянина фізично неможливим та порушує право доступу до національного правосуддя виходячи з встановленого державою прожиткового мінімуму у 1330 грн., а тому просить задовольнити скаргу.

До судового засідання державний виконавець надала заяву про розгляд справи без її участі та заперечення проти скарги ( а.с.34) з посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» та про відкриття виконавчого провадження 05.11.2016 рокук на підставі заяви стягувача та внесення ним 2% авансу . Надала копію виконавчого провадження ( а.с. 35-53).

Судом встановлено наступні факти .

Старшим державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_2 10.10.2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем не надано підтвердження сплати 2% від суми боргу авансованого внеску.

Надалі згідно заяви стягувача від 02.11.16року після внесення 2% авансу постановою від 05.11.16 року виконавче провадження відкрито ( а.с. 46).

Згідно п. 8 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження» авансування є обов»язковим.

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно постанови від 19.12.2016 року матеріали даного виконавчого провадження передано до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с. 53).

Ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника , суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні скарги , оскільки згідно п. 8 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження» авансування є обов»язковим.

Посилання ОСОБА_1 на порушення державним виконавцем ст.. 6 Конвенцыії основних прав і свобод людини і необхідність напряму застосування судом даної статті при визнанні неправомірними дій державного виконавця є безпідставним. Рішення Європейського суду , на які посилається скаржник, а саме «Креуз проти Польщі» , «ОСОБА_5 и ОСОБА_5 против Румынии» выд 26.07.11р. э безпідставним. Оскільки незгода з національним законодавством , його невідповідність Європейській Конвенції не може встановлюватись судом при розгляді скарги на дії державного виконавця відповідно до ст.. 383 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 26, 82 Закону України Про виконавче провадження, ст.383-385 Цивільного процесуального кодексу України,суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_2, відмовити повністю .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда А. В. Панфілова