Рішення № 64213158, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3467/16-ц Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/534/17 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 4 19.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна та звільнення її з під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що з 1994 року перебуває з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони, як подружжя, набули магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку під цим магазином загальною площею 0,0933 га, які згідно вимог ст.60 СК України є об»єктами права спільної сумісної власності сторін.

22.08.2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції в межах виконавчого провадження по виконанню судового рішення, боржником в якому є ОСОБА_4, описано і накладено арешт на вищевказані магазин-кафетерій та земельну ділянку, які зареєстровані за ОСОБА_4 на праві власності, що порушує права позивача ОСОБА_3, як власника ? частини нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд ухвалити рішення про визнання за нею права власності на ? частину магазину-кафетерію та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0933 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та звільнити з-під арешту належні їй на праві власності ? частину магазину-кафетерію та ? частину земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину магазину-кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Виключено 1/2 частину магазину-кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, з акту опису й арешту майна, складеного 22 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 14 січня 1994 року відділом ЗАГСу Фастівського міськвиконкому Київської області (а.с.4).

Під час перебування у шлюбі, 17.11.2009 року Фастівецькою сільською радою на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: магазин-кафетерій по АДРЕСА_1 на підставі якого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 19.11.2009 року зареєстроване право власності на вищевказане майно (а.с.5, 6).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.06.2008 року ОСОБА_4 на підставі рішення Фастівецької сільської ради № 4-20-У від 03 червня 2008 року на праві власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для комерційної діяльності (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладені правові норми, обґрунтованим є висновок суду про те, що магазин-кафетерій та земельна ділянка площею 0,0933 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки набуті ними за час шлюбу.

Правильним є і висновок суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину магазину-кафетерію та 1/2 частину земельної ділянки, оскільки відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, рішення суду в частині виключення ? частини магазину-кафетерію та ? частини земельної ділянки з акту опису й арешту майна, складеного 22 серпня 2016 року державним виконавцем, підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно діючого сімейного законодавства дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників.

В матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява-згода ОСОБА_3 від 20 січня 2011 року (а.с.73), відповідно до якої вона дає згоду на те, щоб її чоловік ОСОБА_4 з метою забезпечення зобов»язань ТОВ «Діяр» за Генеральною кредитною угодою №01/14/663 від 17 січня 2011 року передав в іпотеку магазин-кафетерій, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0933 га в зовнішніх межах згідно з планом, надану для комерційної діяльності, що розташована на території АДРЕСА_1 на умовах на його розсуд. У випадку невиконання або несвоєчасного виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 не заперечує щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки у відповідності з умовами договору іпотеки та на його реалізацію.

Оскільки ОСОБА_3 надала згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, співвласником якого являється, та не заперечувала щодо звернення на нього стягнення та його реалізації, дії державного виконавця по опису цього майна та накладенню на нього арешту в рамках виконавчого провадження по виконанню судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, є правомірними та права і інтереси позивача не порушують, отже висновок суду про задоволення вимоги ОСОБА_3 про виключення майна з акту опису й арешту майна від 22 серпня 2016 року є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині виключення майна з акту опису й арешту майна з ухваленням в цій частині рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно з»ясованих обставинах справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року скасувати в частині задоволення вимоги ОСОБА_3 про виключення 1/2 частини магазину-кафетерію та ? частини земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з акту опису й арешту майна, складеного 22 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, та ухвалити в цій частині рішення, яким в задоволенні цієї вимоги ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: