Рішення № 64213148, 23.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/727/16-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.Провадження № 22-ц/780/116/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 40 23.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Верланова С.М., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Сервіс» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Сервіс» про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що в період з березня 2012 року по серпень 2015 року вона працювала на посаді менеджера, а пізніше на посаді головного бухгалтера ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС» директором якого є ОСОБА_3 В серпні вона зареєструвалась як приватний підприємець та в своїй діяльності зіштовхнулася з проблемами у співпраці з замовниками послуг, які отримали від відповідача листи з неправдивою інформацією, що підриває ділову репутацію позивача, принижує честь та гідність.

Наведені у вказаних листах неправдиві відомості та безпідставні звинувачення завдали позивачу моральної шкоди.

На підставі викладеного просила суд першої інстанції визнати поширені ОСОБА_3 в листах керівникам підприємств ТОВ «Автокомпоненти АВТЕК», ТОВ «КЕЛТІК» та ТОВ «Планета Пластік» відомості про ОСОБА_2 щодо недобросовісного відношення нею до її службових обов»язківа, привласнення нею комерційної інформації ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС», схильність її до обману такими, що принижують честь, гідність та підривають її ділову репутацію. Зобов'язати відповідачів не пізніше наступного дня після набрання рішення суду у даній справі законної сили спростувати вказану інформацію у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом направлення зазначеним в заяві підприємствам листів, а також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 90000 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ СЕРВІС» в листах направлених електронною поштою керівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти АВТЕК», товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТІК» та товариства з обмеженою відповідальності «Планета Пластік» щодо ОСОБА_4, а саме що остання схильна до обману, недобросовісно відносилась до своїх службових обов'язків, привласнила комерційну інформацію товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ СЕРВІС».

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ СЕРВІС» не пізніше наступного дня після набрання рішенням Обухівського районного суду від 19.07.2016 законної сили, відкликати листи направлені електронною поштою керівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти АВТЕК», товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛТІК» та товариства з обмеженою відповідальності «Планета Пластік» щодо ОСОБА_4.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп., а всього стягнуто 3102 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 10 ЦПК України щодо змагальності сторін, оскільки судом було безпідставно відхилено клопотання представника відповідача про виклик ОСОБА_2 для надання особистих пояснень.

Крім того, відповідач не погоджується із висновками суду в частині доведеності позовних вимог в частині поширення відповідачем негативної недостовірної інформації щодо позивача. Наголошує на тому, що суд послався на ч.3 ст. 277 ЦК України, яка на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судом рішення була виключена із Цивільного кодексу України. У зв'язку із цим суд помилково вважав, що саме відповідач мав доводити в судовому засіданні, що поширена інформація є недостовірною. Вважає, що також позивач в судовому засіданні мав надавати докази, що така інформація є недостовірною.

Відповідач в апеляційній скарзі також зазначає, що на підтвердження недобросовісного виконання позивачем своїх обов'язків за час роботи на посаді головного бухгалтера відповідачем було надано протоколи про адміністративні правопорушення складені податковими органами на позивача 10.06.2014 р. та 06.12.2013 р. за несвоєчасне подання платіжного доручення на сплату податку.

Також суд не дав оцінки наданим відповідачем доказам, відповідно до яких за час своєї роботи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Антей Сервіс» у 2013-2015 роках ОСОБА_2 неодноразово допускала грубі помилки у звітній та обліковій роботі та порушувала встановлені законодавством терміни подання податкових декларацій та інших звітних документів до відповідних державних органів, наслідком чого була неодноразова сплата підприємством штрафних санкцій відповідно до вимог податкового та пенсійного законодавства України (а.с.54-174) Ігнорування встановлених законодавством термінів подання в податкові органи звітних документів та декларацій, а також строків сплати податків відповідач вважає халатним відношенням позивача до службових обов'язків. Ці помилки позивача привели до низки штрафів, які довелось сплатити ТОВ «Антей сервіс».

Також відповідач вважає, що надав достатньо доказів письмових (а.с.208-222) та пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо обману зі сторони позивача та привласнення інформації, але суд не прийняв їх до уваги.

На підставі викладеного скаржник просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 01 липня 2010 року є директором ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС».

ОСОБА_2 прийнята на посаду менеджера ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС» з 01 березня 2012 року, а з 01 грудня 2012 року переведена на посаду головного бухгалтера товариства. З 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звільнена з займаної посади у відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули). Вказані обставини підтверджуються копіями наказів ТОВ №01-К від 29.02.2012 року, №10-К від 30.11.2012 року та №5-К від 05 липня 2015 року, копією трудової книжки ОСОБА_2

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.08.2015 ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як вбачається з листа б/н та дати директор ТОВ «АНТЕЙ СЕРВІС» ОСОБА_3 керівникам підприємств та фізичним особам підприємствам повідомляє що з 31 серпня 2015 року її бувший працівник ОСОБА_2 зареєструвалась як підприємець та ввела свої дані в інформаційну систему Ларді. З вказаного листа також вбачається, що за час роботи в товаристві ОСОБА_2 недобросовісно відносилась до своїх службових обов'язків, допустила халатність при здійсненні облікових, звітних та інших функцій на підприємстві, що змусило її ініціювати аудиторську перевірку. Крім того, ОСОБА_2 привласнила комерційну інформацію. Лист також містить попередження про недобросовісність та схильність позивача до обману.

Сторонами визнається, що вказаний лист відповідач електронною поштою в грудні 2015 року направила керівникам ТОВ «Автокомпоненти АВТЕК», ТОВ «КЕЛТІК» та ТОВ «Планета Пластік».

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що допущення позивачем помилок при здачі звітів, неуважність при підготовці фінансових документів не підтверджує недобросовісне відношення до виконання своїх службових обов»язків в розумінні КЗпП України, оскільки до дисциплінарної відповідальності позивач не притягувалась. Схильність до обману та привласнення позивачем комерційної інформації не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи і ґрунтується виключно на припущеннях та суб»єктивному сприйнятті фактів відповідачами та свідками.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Суду для вирішення позову необхідно було встановити, чи є достовірною інформація щодо недобросовісного відношення позивача до посадових обов»язків, привласнення комерційної інформації та схильності до обману.

Відповідач, як роботодавець оцінив свого працівника як такого, що недобросовісно виконував свої службові обов»язки, про що зазначив у листі.

Значення слова «ДОБРОСО?ВІСНИЙ» у Академічному тлумачному словнику української мови (1970-1980) трактується як «який чесно, старанно і сумлінно виконує свої обов'язки».

З наданих відповідачем письмових доказів вбачається, що дійсно, позивачем за період її роботи на посаді головного бухгалтера допускались помилки. Тобто роботодавець міг зробити висновки, що позивач не старанно і не сумлінно виконувала свої обов'язки. Однак відповідач, як роботодавець в період її роботи не вбачав в її діях порушень посадових обов'язків і трудового законодавства, або вважав їх такими, що не впливають негативно на результати роботи підприємства, а отже до дисциплінарної відповідальності не притягував. Отже висновки суду про те, що недобросовісність щодо виконання посадових обов'язків в розумінні законодавства про працю може бути підтверджена лише притягненням працівник до дисциплінарної відповідальності є логічними і такими, що не спростовані відповідачем в апеляційній скарзі.

Також суд обґрунтовано зазначив, що не доведено в судовому засіданні , що позивач схильна до обману та привласнила комерційну інформацію. Такі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях, оскільки та обставина, що позивач з'явилась на роботу на пів години раніше початку робочого часу і в цей період користувалась комп'ютером не може безумовно свідчити про те, що в цей час вона вилучала з комп'ютера комерційну інформацію відповідача.

Та обставина, що позивач не повернула кошти за навчання, також не свідчить про схильність її до обману. Правовідносини щодо навчання працівника за рахунок роботодавця врегульовані договором від 27 листопада 2012 р. (а.с.191) В договорі зазначено, що позивач у разі дострокового розірвання договору з її ініціативи компенсує затрати підприємства по її практичні підготовці у розмірі 5500 грн.

Тобто між сторонами виникли зобов'язальні відносини. Невиконання умов договору однією стороною не може свідчити про обман з боку цієї сторони, а є лише підставою для примусового виконання зобов'язання.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилкового у своєму рішенні застосував ч.3 ст. 277 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважаться недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій - порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, тощо.

Однак вказана норма була виключена із Цивільного кодексу на підставі Закону № 1170-VII ВІД 27.03.2014 р., а тому не могла бути застосована судом.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні щ шляхом виключення із мотивувальної частини посилання на ч.3 ст. 277 ЦК України

В іншій частині рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Сервіс» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2016 року змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на ч.3 ст. 277 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді