Постанова № 642121, 02.04.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" квітня 2007 р.

Справа № 14/35

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 14\35

за позовом Кіровоградської обласної лікарні, м. Кіровоград

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді(далі по тексту – ДПІ), м. Кіровоград

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Секретар судового засідання – Дряпак Я.В.

Представники :

Від позивача – Костенко В.М., довіреність №328\31 від 24.02.2006 р.

Від відповідача – Патлатий П.М., довіреність №11 від 15.01.2007 р.

Подано позов про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0011631800\0 від 09.11.2006 р. про визначення Кіровоградської обласної лікарні 13 669,05 грн. податкового зобов”язання за спеціальне водокористування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно пункту 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231\539\118\219 від 01.10.1999 р. збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян – суб”єктів підприємницької діяльності.

Позивач звертає увагу суду, що 26.06.2003 р. за №13989\31-057 ДПІ у м. Кіровограді надала роз”яснення, що обласна лікарня звільняється від сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів незалежно від джерел використання води.

В запереченнях на позов відповідач зазначає, що Кіровоградська обласна лікарня використовує воду одночасно як для питних і санітарно-гігієнічних потреб, так і для господарсько-побутових та інших потреб, отже повинна сплачувати збір за спеціальне водокористування на загальних підставах.

ДПІ у м. Кіровограді просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статуту позивача, зареєстрованого Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради , реєстраційний номер 06357-1В-1 від 06.04.1996 р., Кіровоградська обласна лікарня є комунальною власністю обласної Ради.

В 2000 році на території Кіровоградської обласної лікарні за рахунок державного бюджету з метою безперебійного водопостачання споруджені дві свердловини, 14.12.2000 р. Державне управління екологічної безпеки в Кіровоградській області надало позивачу дозвіл на спеціальне водокористування, яке продовжено до 18.08.2009 р.

27.10.2006 р. ДПІ у м. Кіровограді проведена камеральна перевірка податкових декларації(розрахунків) по збору за спецводовикористання за 2003 - 1 півріччя 2006 років, про що складено акт перевірки №179\1800\01994942.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов”язання по збору за спецводовикористання, зазначеного в розрахунках позивача є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, як зазначає податкова служба, при заповненні декларації(розрахунку) платником податку не були враховані обсяги фактично використаної води по підземній свердловині, які були задекларовані у розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, чим порушено вимоги пункту 1.3 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та підпункти 1.5, 4.1, 9.1, 9.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

На підставі акту перевірки, посилаючись на підпункт “в” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підпункти 9.1,9.2 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, ДПІ у м. Кіровограді прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.11.2006 р. №0011631800\0 про визначення податкового зобов”язання за платежем збір за спеціальне водокористування в розмірі 13 018,14 грн. основного платежу та 650,91 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження.

Рішенням ДПІ у м. Кіровограді від 28.11.2006 р. скарга позивача залишена без розгляду.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Кіровоградська обласна лікарня користується двома джерелами водопостачання, а саме з міськводопроводу (поверхневі води) та з свердловини (підземні води).

Відповідно до довідки Кіровоградської обласної лікарні від 28.03.2007 р. №659\31 за 2003 р. позивачем використано з міськводопроводу – 195,9 тис. куб. м води, з свердловини – 41,75 тис. куб. м води, за 2004 р. з міськводопроводу – 132,0 тис. куб. м води, з свердловини – 22,34 тис. куб. м води, за 2005 р. з міськводопроводу – 154,4 тис. куб. м води, з свердловини – 59,55 тис. куб. м води, за 2006 р. з міськводопроводу – 79,9 тис. куб. м води, з свердловини – 12,98 тис. куб. м води.

Згідно статті 48 Водного кодексу України до спеціального водокористування відноситься забір води з водних об”єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до статті 49 цього Кодексу спеціальне водокористування є платним.

За нормою статті 30 даного Кодексу розмір збору за використання води визначається на підставі нормативів збору, фактичних обсягів використання води і встановлених лімітів використання води.

Згідно статті 14 зазначеного Кодексу до компетенції Кабінету Міністрів України у галузі управління й контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів відноситься встановлення нормативів збору за спеціальне водокористування й порядку його справляння.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494 затверджено Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231\539\118\219 від 01.10.1999 р. затверджено Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які використовують водні ресурси і користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, мають відповідні дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води.

За нормою пункту 4.1 Інструкції об”єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Відповідно до пункту 4.8 даної Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється за воду, яка використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян – суб”єктів підприємницької діяльності.

Згідно пункту 4.5 Інструкції при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об”єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів платники сплачують за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Тобто визначення платників збору за спеціальне використання збору за спеціальне використання водних ресурсів у кожному конкретному випадку залежить від того, на які цілі використовується вода.

Відповідач стверджує, що позивач використовує воду як для приготування їжі, прання білизни, прибирання приміщень, так і на власні питні та санітарно-гігієнічні потреби, отже використовує у своїй діяльності воду одночасно як для питних і санітарно-гігієнічних, так і для господарсько-побутових, оздоровчих та інших потреб, а тому повинен сплачувати збір за спеціальне водокористування на загальних підставах.

В той же час відповідач не заперечив, що разом з використанням води з свердловини, позивач користується водою з міськводопроводу та об”єми використання такої води значно перевищують використання води з свердловини.

Вимогу суду надати докази використання позивачем води з свердловини на потреби інші ніж власні питні і санітарно-гігієнічні відповідач не виконав.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи дані обставини, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, господарський суд вважає за необхідним зазначити наступне, зі змісту акту перевірки від 27.10.2006 р. та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2006 р. вбачається, що н арахування позивачу до сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів здійснено податковою службою на підставі Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231\539\118\219 від 01.10.1999 р., що прийнята на виконання Постанови КМУ від 16.08.1999 р. №1494.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються система оподаткування, податки та збори.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування - це сукупність податків та зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", збір за спеціальне використання водних ресурсів віднесено до загальнодержавних податків, зборів (обов"язкових платежів).

Статтями 14,30,48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним, розмір збору за використання води визначається на підставі нормативів збору, фактичних обсягів використання води і встановлених лімітів використання води, але встановлення нормативів збору за спеціальне водокористування й порядок його справляння віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків та зборів (обов"язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231\539\118\219 від 01.10.1999 р. якою керувався податковий орган при нарахуванні позивачу збору за спеціальне користування водними ресурсами, як і Порядок справляння збору, затверджений Постановою КМУ від 16.08.1999 р. №1494 не є Законом про оподаткування.

Зі змісту статей 116, 117 Конституції України вбачається, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати норматив збору, порядок його обчислення та сплати, що підлягає сплаті суб"єктами, визначеними у спеціальному Законі.

Даний висновок підтверджує Постанова Вищого господарського суду України від 10.11.2004 р. по справі № 3/287.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на викладене, господарський суд вважає неправомірними дії податкової служби щодо нарахування позивачу за спірним податковим повідомленням - рішенням збору за спеціальне користування водними ресурсами та штрафні (фінансові) санкції по ньому та задовольняє позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ у м. Кіровограді від 09.11.2006 р. за №0011631800\0 про визначення суми податкового зобов”язання за платежем збір за спеціальне водокористування в розмірі 13 018,14 грн. основного платежу та 650,91 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтями 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 09.11.2006 р. за №0011631800\0 про визначення суми податкового зобов”язання за платежем збір за спеціальне водокористування в розмірі 13 018,14 грн. основного платежу, 650,91 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Кіровоградської обласної лікарні (25030, м. Кіровоград проспект Університетський,2/5 , р/р рахунок 35421002501343) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя