Рішення № 6420931, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/41724.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "О'КЕЙ Україна"

про стягнення 57 933,19 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача представник Микитчук Т.Ю.(дов. № 03/06-1 від 03.06.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з відповідача 56781,15 грн., що становить заборгованість за договором поставки № 753/12/07-ПТ від 12.12.2007р. та 841,11 грн. збитків від інфляції, 310,93 грн. трьох відсотків річних, а також 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2008р. порушено провадження у справі № 8/417, розгляд справи призначений на 24.09.2009р.

У судове засідання, призначене на 24.09.2009р. зявився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Через канцелярію суду від відповідача клопотань та заяв не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві та грошові кошти, які знаходяться на будь-яких рахунках відповідача в межах суми позову та заборонити відповідачу відкривати будь-які інші розрахункові рахунки в установах банку на час судового розгляду та виконання судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подане позивачем клопотання про забезпечення позову.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів; ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство повязує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

12.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Трейдінг»- «постачальник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»- «покупець»був укладений договір поставки № 753/12/07-ПТ (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень «покупця»поставляти товар, а «покупець»зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.

Термін дії договору встановлений сторонами до 31.12.2007р. (п.12.1 договору). Проте, згідно з п.12.2 договору у випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору «покупець»не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно.

Умовами договору сторони погодили, що «постачальник»зобовязаний постачати товар, за цінами погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору (п.4.1 договору)

Пунктом 4.9 договору передбачено, що ціна товару включає: фактичну вартість товару та вартість користування тарою, видатки по підготовці, упакуванню, вантажо-розвантажувальним роботам і доставки товару «покупцю».

Згідно з п.5.12.2 договору, за результатами приймання товарів, протягом одного дня з моменту їх приймання, «постачальник»складає видаткову накладну та податкову накладну та надсилає їх на поштову адресу «покупця», що вказана у п.1.7 цього договору.

Позивач на виконання прийнятих на себе зобовязань по договору та згідно замовлень відповідача, здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується транспортними та видатковими накладними.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується штемпелем відповідача, вчиненим на вищевказаних транспортних та видаткових накладних.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що «покупець»здійснює оплату товару протягом 30 днів з моменту поставки товару.

Відповідач в свою чергу не виконав власні зобовязання належним чином, за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався.

Позивач наголосив на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та станом на день розгляду справи становить 56781,15 грн., відповідач не довів протилежне.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків або доказів повернення товару на спірну суму суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 56781,15 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 56781,15 грн. основного боргу за договором поставки № 753/12/07-ПТ від 12.12.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 841,11 грн. збитків від інфляції, 310,93 грн. трьох відсотків річних, а також 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки № 753/12/07-ПТ від 12.12.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 310,93 грн. та збитків від інфляції в розмірі 841,11 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 310,93 грн. та збитків від інфляції в розмірі 841,11 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

13.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Трейдінг» «клієнт»та ОСОБА_1, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1783, виданого на підставі рішення Дніпровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10.07.2007р. № 5 - «адвокат»був укладений договір про надання правової допомоги № 7, відповідно до умов якої «клієнт»доручив, «адвокат»прийняв на себе зобовязання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором , надавати «клієнту»правову допомогу по господарській справі за позовною заявою «клієнта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей»(код ЄДРПОУ 34356884) про стягнення заборгованості за договором поставки, з метою сприяння «клієнту»в суді у захисті його прав та інтересів та ефективній реалізації процесуальних прав клієнта шляхом застосування правових засобів, а «клієнт»зобовязався оплачувати правову допомогу «адвоката»в обсязі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.4.3 договору про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2009р. розмір гонорару за даним договором складає 1000,00 грн., в тому числі податок фізичних осіб, без ПДВ.

Сторонами за договором про надання правової допомоги № 7 від 13.07.2009р. був складений акт приймання-передачі правової допомоги від 14.07.2009р.

Як свідчать матеріали справи, позивач перерахував на рахунок «адвоката»1000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 15.07.2009р. та № 13 від 15.07.2009р. (копії в матеріалах справи).

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Розяснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000,00 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О”Кей Україна»(01032, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 33, поверх 13; поштова адреса: 04050, м.Київ, вул.. Довнар-Запольського, 9/10; код ЄДРПОУ 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Трейдінг" (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 21, офіс 416; код ЄДРПОУ 35164282) 56781 (пятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 15 коп. основного боргу, 841 (вісімсот одну) грн. 11 коп. збитків від інфляції, 310 (триста десять) грн. 93 коп. трьох відсотків річних, 1000 (одну тисячу) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 579 (пятсот сімдесят девять) грн. 33 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта-Трейдінг" (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 21, офіс 416; код ЄДРПОУ 35164282)) з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачені платіжним дорученням № 13 від 15.07.2009р. в сумі 79 (сімдесят девять) грн. Оригінал платіжного доручення № 13 від 15.07.2009р. на суму 315,00 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/417.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 30.09.2009р.