Ухвала суду № 64208279, 17.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2715/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 60 Доповідач Косигіна Л. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за заявою Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг

за апеляційною скаргою Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства

на ухвалу судді Житомирського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

В апеляційній скарзі Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство (далі Новогуйвинське ВЖРЕКП), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу змінити та видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованості в сумі 9336 грн. 82 коп. за період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року та судові витрати. Апелянт зазначив, що суд жодним чином не обґрунтував, чому він відмовив у видачі наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1, оскільки ухвала містить лише мотиви відмови у видачі наказу про стягнення коштів з ОСОБА_2

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 08.11.2016 року Новогуйвинське ВЖРЕКП звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу на примусове стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за послуги з: холодного водопостачання в сумі 2312 грн. 57 коп.; холодного водовідведення - 3407 грн. 66 коп.; централізованого опалення - 5205 грн. 15 коп.; вивезення твердих побутових відходів - 122 грн. 10 коп. та судовий збір в сумі 689 грн. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, в якій проживає її повнолітній син - ОСОБА_2 Станом на 07.11.2016 року утворилася заборгованість в сумі 9336 грн. 82 коп., яка підлягає стягненню з боржників.

Статтею 97 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленої цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 ЦПК України у разі якщо за результатами розгляду отриманої судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про видачу судового наказу зазначено, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1. Проте, згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу УДМС України в Житомирській області боржник ОСОБА_2 не значиться за вказаною адресою (а.с. 13). Оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника, судом було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу з ОСОБА_2

Новогуйвинське ВЖРЕКП погодилось з ухвалою суду в цій частині, у зв'язку з чим її не оскаржувала.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ухвала не містить жодного обґрунтування відмови у прийнятті заяви щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Так, з роз'яснень, викладених у п.п. 7, 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» вбачається, що повернення заяви про видачу судового наказу допускається у випадках, передбачених ч. 1 та абзацом 3 ч. 6 ст. 100 ЦПК України, про що постановляється відповідна ухвала не пізніше наступного дня із дня надходження заяви до суду. Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу допускається з підстав, наведених у ч. 3 та абзаці 4 ч. 6 ст. 100 ЦПК України, про що суддею постановляється ухвала у строк, вказаний ч. 7 ст. 100 ЦПК України.

Суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався.

Оскільки до компетенції апеляційного суду не входить вирішення питання про прийняття (відмову у прийнятті) заяви про видачу судового наказу, ухвала суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті заяви Новогуйвинського ВЖРЕП про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, підлягає скасуванню, а матеріали справи в цій частині - поверненню до того ж суду для вирішення питання про можливість відкриття наказного провадження.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства задовольнити частково.

Ухвалу судді Житомирського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року скасувати в частині відмови у прийнятті заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, а матеріали справи в цій частині повернути до того ж суду для вирішення питання про можливість відкриття наказного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді