Постанова № 64208272, 28.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12003/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2016 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого - судді Придачук О.А.

при секретарі - Бомбушкар В.П.

з участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов»язання призначення пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ужгородського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов»язання призначення пенсії.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 11.10.2016 року він звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року. 28 жовтня 2016 року відповідно до протоколу № 58 від 28.10.2016 року йому відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність, на думку працівників управління, необхідного стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також відсутність норм права про призначення спеціальних пенсій. Вважає, що рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, викладене у протоколі № 58 від 28 жовтня 2016 року, є незаконним і таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, оскільки станом на день подання документів до управління Пенсійного фонду України його стаж роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури складав 18 років 4 місяці 20 днів, що підтверджується копією трудової книжки. Крім того, до стажу роботи зараховується половина строку його навчання у вищому навчальному закладі Ужгородському державному університеті на денній формі навчання юридичного факультету за спеціальністю «правознавство» з 01.09.1992 року по 26.06.1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів. Пенсійний фонд не врахував до стажу робоби половину строку навчання позивача у вищому навчальному закладі, що є порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру», при цьому таке рішення нічим не обґрунтоване. Ужгородський державний університет, де позивач навчався з 01.09.1992 року по 26.06.1997 року є вищим навчальним закладом у розумінні ст. 28 Закону України «Про вищу освіту». Вжите в Законі України «Про прокуратуру» словосполучення «навчання у вищих юридичних навчальних закладах» слід розуміти як цілеспрямовану пізнавальну діяльність людини з отримання знань, умінь та навичок у таких закладах вищої освіти, після закінчення яких громадянин здобувши вищу юридичну освіту може обійняти осаду прокурора і слідчого або посаду державного службовця, для зайняття якої вимагається така освіта. На момент звернення до відповідача він обіймав посаду начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Закарпатської області, призначення на яку як і на інші прокурорсько-слідчі посади можливе лише за наявності вищої юридичної освіти, яку він здобув навчаючись саме в Ужгородському державному університеті. При цьому за весь час роботи у органах прокуратури Закарпатської області, у тому числі при проходженні ним атестацій, курсів підвищення кваліфікації у жодному випадку не виникало питання, що здобута ним освіта в Ужгородському державному університеті не дає право на трудову діяльність на прокурорсько-слідчих посадах у органах прокуратури України. Весь свій трудовий шлях він обіймав посади, які вимагають наявності вищої юридичної освіти, а тому він є особою, яка закінчила вищий навчальний юридичний заклад. Таким чином, позивач вважає, що при розрахунку його спеціального стажу обов»язково має бути враховано половину строку його навчання на юридичному факультеті Ужгородського державного університету, а саме 2 роки 4 місяці та 28 днів. Таким чином, на день звернення до управління, його загальний стаж роботи складав 20 років 8 місяців 18 днів, у тому числі 18 років 4 місяці 20 днів - на посаді прокурора. У зв»язку з наведеним вважає, що він має право на обчислення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 11.10.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

В позові зазначає, що почавши працювати в органах прокуратури, враховуючи екстремальні умови праці, пов'язані з ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, певні обмеження конституційних прав і свобод (зокрема обмеження щодо зайняття підприємницькою діяльністю, тощо), ненормований робочий час, підвищений розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування держава передбачила комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення його добробуту, як під час проходження служби, так і після її закінчення. Передбачені Законом України «Про прокуратуру» комплексні заходи є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення його професійної діяльності, ефективного функціонування органів прокуратури. Таким чином, він був впевнений у своїх законних очікуваннях, що набуте ним на підставі чинного законодавства право на пенсію за вислугу 20 років в розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку буде ним реалізовано, і воно (право на пенсію) відповідно до вимог ст. 22 Конституції України не буде скасовано, зменшено або звужено. З урахуванням викладеного вважає, що у нього є всі законні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років.

Вважає, що висновок управління про відсутність норм права про призначення спеціальних пенсій є невірним. Так, 01.10.2011 до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни, які порушили його права та збільшили стаж роботи, необхідний для отримання пенсії за вислугу років. Зазначені норми законодавства, виходячи з вимог Конституції України, повинні були бути застосовані для працівників прокуратури, яких прийнято на роботу після набрання чинності вказаних змін. Окрім цього, 02.03.2015 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, відповідно до Прикінцевих положень якого скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», чим порушуються його законні права. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Із загального змісту зазначеної статті можна зробити висновок, що права і свободи людини і громадянина в нашій державі можуть тільки розширюватись, удосконалюватись, але ніяким чином не звужуватись. Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім цього, частини 1-3 статті 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

А тому, на підставі вищенаведеного, просить суд визнати протиправними дії та скасувати протокольне рішення № 58 від 28 жовтня 2016 року Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити, починаючи з 11 жовтня 2016 року, призначення йому пенсії згідно зі ст. 50- Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, а також стягнути з відповідача на його користь понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про отримання судової повістки.

В матеріалах справи наявне письмове заперечення відповідача проти позову, згідно якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні, з тих підстав, що з 01.10.2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв»язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI. Також, зазначає, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України, «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний Банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. А тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищенаведеними, законами не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, вказує, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01.10.2015 року по 30.09.20016 року - 22 роки 6 місяців, а в позивача наявний стаж роботи становить 18 років 4 місяці 20 днів, згідно протоколу № 52667 від 28.10.2016 року.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.

Частина 1 ст.1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст.17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам - учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.

Відповідно до ст.13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Як встановлено в судовому засіданні, 11.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», про що свідчить розписка-повідомлення видана Ужгородським об»єднаним управлінням ПФ України Закарпатської області.

Згідно вкладки № 70 до протоколу № 58 від 28.10.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»у зв»язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також відсутністю норм щодо права на призначення спеціальних пенсій.

Згідно записів у трудовій книжці, заповненої на ім»я ОСОБА_1, 1975 р.н., позивач працює в органах прокуратури з 12.05.1998 року, з 02.09.2015 року на посаді начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді.

Відповідно до ст.50-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.,прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Як вбачається з диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчив Ужгородський державний університет за спеціальністю «правознавство» та рішенням державної екзаменаційної комісії від 26.06.1997 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста «юрист»

Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.09.1992 року по 27.06.1997 року він проходив навчання в Ужгородському державному університеті.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про освіту» вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж.

Університет, відповідно до ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» є багатопрофільним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, повязану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра напрямків науки, техніки, культури і мистецтв, тощо. Факультет є основним організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом вищого навчального закладу третього та четвертого рівня акредитації, що обєднує відповідні кафедри і лабораторії (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»), надає вищу освіту за певною спеціальністю. Підготовка фахівців в університеті здійснюється за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» або «магістр» (ст. 43 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до п. 3.2. Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 23.08.2007 № 07.2-10/1 «Про деякі питання практики розгляду справ, повязаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам», до стажу роботи, що надає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру», підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому навчальному закладі (стаціонарна форма), після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство», що дає право на пенсію за вислугою років відповідно вимог ст. 50-І Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років зараховується період половини строку навчання ОСОБА_1 у ВНЗ - Ужгородському державного університету на денній формі навчання юридичного факультету за спеціальністю «правознавство» з 01.09.1992 року по 26.06.1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів.

В судовому засіданні встановлено, що станом станом на 11.10.2016 року стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах в органах прокуратури складав 18 років 4 місяці 20 днів, що підтверджується копією трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 20 років 8 місяців 18 днів.

А тому суд, приходить до переконання, про те, що висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є невірним, і суд не бере до уваги посилання відповідача на дану обставину як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Також суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Зазначені висновки і докази повністю спростовують твердження представника відповідача про законність його дій, а тому до уваги судом не беруться., в тому числі і через гарантування позивачу Конституцією України та практикою Європейського Суду з прав людини конституційного права на пенсію, яке не може бути скасоване, в тому числі шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, які б звужували зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

Також 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», № 889-VII, від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», № 2453-VI, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не виплачуються.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону№ 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Однак, Положення пункту 5 розділу III визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року. У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років половини строку навчання у вищому навчальному закладі та відмови у призначенні пенсії, натомість вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст. ст. 2, 8,17,18, 94, 99, 71, 72, 94, 99, 159, 160, 163, 185, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов»язання призначення пенсії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати протокольне рішення № 58 від 28 жовтня 2016 року Ужгородського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Зобов»язати Ужгородське об»єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, починаючи з 11 жовтня 2016 року.

Стягнути з Ужгородського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А.Придачук