Ухвала суду № 64207761, 19.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/12485/16-ц Номер провадження 22-ц/775/59/2017

Головуючий в 1 інстанції Марченко Л.М.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Дундар І.О., Краснощокової Н.С.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення заборгованості з оплати лікарняного

за апеляційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі представник Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 жовтн6я 2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь позивача матеріальне забезпечення з тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами згідно листка непрацездатності від 5 березня 2016 року серії АГТ №629316 в розмірі 10993,50 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.; в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» відмовлено, - та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі через недостовірне визначення норми закону; апелянт вважає, що Донецьке обласне відділення ФСС з ТВП в особі Центральної МРВД в м. Донецьку не є стороною у справі, оскільки ОСОБА_1 є найманим працівником страхувальника ТОВ «Український рітейл», а згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за стархуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи; судом не враховано положення ст. 34 Закону, на підставі якого Фондом прийнятий Порядок визначення умов фінансування Фондом страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, яким не передбачено здійснення фінансування матеріального забезпечення безпосередньо застрахованій особі, посилаючись при цьому також на судову практику; апелянт посилається також на те, що відповідно до ст. 2 Закону до коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України, на виконання якого виконавчою дирекцією Фонду затверджений План заходів щодо реалізації Бюджетного кодексу України, п.2 якого передбачено припинення прийняття робочими органами відділення Фонду, які знаходяться на неконтрольованій території заяв-розрахунків страхувальників, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території, а відповідно до ст. 19 Конституції України, як зазначив суд першої інстанції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені … законами України; суд дійшов висновку, що «встановлені законом права громадянина, в тому числі щодо конкретних соціальних гарантій (пенсійного та іншого соціального забезпечення) можуть бути змінені виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом», до яких відноситься, між іншим, і постанова КМ України №532 від 01.10.2014 року «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», але всупереч самому собі прийняв рішення, яке ґрунтується на зазначеному підзаконному нормативно-правовому акті; судом не враховано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Український рітейл» зареєстровано на території міста Донецька, який віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому Фонд не має можливості здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення; апелянт також вважає, що правовідносини між ОСОБА_1 та Донецьким обласним відділенням ФСС з ТВП в особі Центральної МРВД в м. Донецьку не може бути згідно діючого законодавства, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не має довідки переселенця і з 2008 року по теперішній час постійно зареєстрована на неконтрольованій Україною території, тобто дія Порядку №37 на неї не поширюється.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Український рітейл» заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обґрунтованим.

Інші сторони у судове засідання не з'явились.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

З Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Про вручення повістки представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; крім того він повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм за № 29 від 05 січня 2017 року.

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Український рітейл», працювавши з 8 листопада 2014 року касиром магазину 01149 «Брусничка», розташованого в м. Донецьку, а з 1 лютого 2015 року працюючи касиром магазину 01191 «Брусничка», розташованого в місті Краматорську.

З 2008 року ОСОБА_1 була постійно зареєстрованою у с. Отрадне Великоновоселківського району Донецької області, з 22 квітня 2016 року зареєстрована у АДРЕСА_1, що підтверджено даними паспорту.

Факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у зв'язку з вагітністю та пологами у період з 5 березня 2016 року по 8 липня 2016 року підтверджений листком непрацездатності серії АГТ №629313, виданим КМУ «Міська лікарня №3» міста Краматорська.

Роботодавцем ТОВ «Український рітейл», зареєстрованим у м. Донецьку, але фактично здійснюючим господарську діяльність через мережу розташованих на території України магазинів «Брусничка» та маючим поштову адресу у м. Дніпро (Дніпропетровську), проведено нарахування матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 в сумі 10993,50 грн., сформовані необхідні документи, зокрема заява-розрахунок, які направлені 19.04.2016 року до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконачої дирекції у місті Донецьку (м.Волноваха) цінним листом з описом вкладення та отримані останнім 29.04.2016 року.

Згідно копії листа від 26.11.2015 року №01-470 Донецького обласного відділення Фонду в особі Центральної виконавчої дирекції в місті Донецьку зазначені документи були повернуті ТОВ «Український рітейл» з відмовою у наданні страхувальнику матеріального забезпечення для виплати застрахованій особі.

Аналогічну відмову Фонду отримала позивачка ОСОБА_1 на свою заяву від 21.07.2016 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, код 21955772,: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Луніна, буд.89, яке перебуває у стані припинення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Український рітейл», дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення коштів з ТОВ «Український рітейл», оскільки товариство виконало положення чинного законодавства, провело нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1, оформивши заяву-розрахунок та разом з іншими документами передало до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку, що були ним отримані, однак фінансування Фондом страхувальника для виплати матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 не проведено. Оскільки у страхувальника не виник обов'язок виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у зв'язку з ненадходженням коштів Фонду на рахунок підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума матеріального забезпечення підлягає стягненню з Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до положень п.4 Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок конштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 грудня 2014 року, яким передбачено отримання матеріального забезпечення безпосередньо застрахованими особами та з огляду на те, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у м. Краматорську, тобто проживає в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Український рітейл».

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин і матеріальної нормою права та дійшов правильного висновку про те, що при встановлених обставинах матеріальне забезпечення з тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами згідно листка непрацездатності від 05.03.2016 року в розмірі 10993 грн. 50 коп. слід стягнути на користь ОСОБА_1 саме з Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на який посилається як суд першої інстанції, так і апелянт, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється раіонними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Порядок визначення умов фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, передбаченого ст. 34 Закону, встановлено Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №26 від 22.12.2010 року, відповідно до якого підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Пунктом 5 Порядку передбачено,що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органи Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченого печаткою підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Український рітейл» як роботодавцем виконано усі дії, передбачені зазначеним Порядком. Але Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено у фінансуванні з посиланням на положення п.2 Тимчасового порядку, затвердженого постановою КМ України від 07.11.2014 року №595 щодо припинення прийняття заяв-розрахунків та здійснення видатків страхувальникам, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території.

Проте, зазначений пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Лугінської областей, затвердженого постановою КМ України від 07.11.2014 року №595 визнаний незаконним та нечинним з моменту його прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.042015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.102015 року.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лежить на страхувальнику ТОВ «Український рітейл» є безпідставними.

Є також безпідставними і доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи, оскільки таке забезпечення виплачується роботодавцем за умови фінансування з боку Фонду, а таке фінансування Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку не здійснено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Так, дійсно відповідно до зазначеної статті до коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Але згідно цієї ж статті кошти Фонду не включаються

до складу Державного бюджету України та використовуються тільки зі цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до ст. 34 зазначеного Закону страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. А страхувальник-роботодавець відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування фінансової політики, якщо він є бюджетною установою. ТОВ «Українськи рітейл» до такого страхувальника-роботодавця не відноситься.

Тому доводи апеляційної скарги з посиланням на Бюджетний кодекс України є безпідставними.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи матеріальне забезпечення саме з Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку суд послався на положення постанови КМ України №531 від 01.102014 року «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 1 якого передбачено,що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до п.6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правлінням фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Пунктом 11 зазначеної постанови встановлено, що дія цієї постанови поширюється на застрахованих осіб, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із: - підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях або в зоні надзвичайної ситуації.

На виконання пункту 2 зазначеної постанови Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 26 грудня 2014 року прийнято постанову №37 «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», пунктом 4 якого передбачено отримання матеріального забезпечення безпосередньо застрахованими особами.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у місті Краматорську з квітня 2016 року, як особа, яка переселилися з району проведення антитерористичної операції - с. Отрадне Великоновоселківського району Донецької області, тобто фактичне місце її проживання знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, що узгоджується з положеннями пункту 11 постанови КМ України.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання матеріального забезпечення безпосередньо застрахованою особою передбачено при дотриманні обов'язкової умови, а саме: наявність довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції є безпідставним, оскільки суперечить положенню пункту 11 постанови КМ України від 01.102014 року, яка доповнена зазначеним пунктом постановою КМ України від 08.07.2015 року №471 і не містить такої обов'язкової умови, як наявність довідки про взяття на облік, про яку йдеться в постанові Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 грудня 2014 року №37, тобто прийнятої раніше прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 08.07.2015 року і не приведеної у відповідність до зазначеної постанови, як то рекомендовано пунктом 2 постанови КМ України від 08.07.2015 року № 471.

Виходячи із зазначених нормативно-правових актів і встановлених обставин доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини між позивачем та Донецьким обласним відділенням ФСС з ТВП в особі Центральної МРВД в м. Донецьку, а також доводи про те, що дія Порядку №37 на ОСОБА_1 не поширюється є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і посилання на судову практику, також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в місті Донецьку відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: