Рішення № 64207444, 18.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/970/16-ц 22-ц/774/178/К/17

Справа № 211/970/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/178/К/17 суддя Папарига В.А.

Категорія № 5 (4) Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Довгинцівської районної в м. Кривому Розі ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавленняправа користування житловим приміщенням та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавленняправа користування житловим приміщенням та виселення, який неодноразово уточнювала, останній раз 01 вересня 2016 року (а.с. 74) та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником домоволодіння № 119 по вул. Пензенській в м. Кривий Ріг на підставі договору дарування від 13.06.2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 є особою, який зареєстрований попереднім власником з 20.12.2010 року, тобто, до набуття нею права власності, однак добровільно звільнити належне їй домоволодіння не бажає, чим створює їй перешкоди у користуванні власністю. Відповідач не дбає про домоволодіння, не підтримує його у належному санітарному стані, не сплачує комунальні рахунки.

У звязку з втратою права власності на домоволодіння попереднього власника, у відповідача відсутнє право користування даним домоволодінням. Просила суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням в будинку № 119 по вул. Пензенській в м. Кривий Ріг та виселити його з домоволодіння.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення - задоволено.

Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням будинку 119, розташованого по вул. Пензенська у м. Кривому Розі, та виселено ОСОБА_3 з домоволодіння, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пензенська, буд. 119.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102 гривні 40 копійок.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Вважає, що судом не враховано те, що пунктом 4.5. договору дарування від 13.03.2013 року, укладеного між позивачем та матірю сторін ОСОБА_6, передбачено, що «обдарованому відомо, що за адресою будинку, який є дарунком за цим договором, зареєстровано місце проживання дарувальника ОСОБА_6 та ОСОБА_3( відповідача). Обдарована заявляє, що не має жодних заперечень щодо цього та послідуючого проживання зазначених осіб у вказаному будинку».

Також зазначає, що позивачем, відповідно до вимог ст. 405 ЦК України, не надано доказів про не проживання відповідача у спірному будинку, натомість позивач підтвердила, що відповідач там проживає.

Крім того, на думку представника відповідача, позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, на її думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору дарування від 13 червня 2013 року, укладеного між дарувальником ОСОБА_6 та обдарованою ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, реєстровий номер № 758, позивачу ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок із господарчими побудовами, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пензенська, 119 (а.с. 6-8).

13 січня 2016 року ОСОБА_6 померла, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії І-КИ № 673299 (а.с. 48).

Згідно копії домової книги, у будинку № 119 по вул. Пензенській в м. Кривому Розі, з 20.12.2010 року зареєстрований відповідач ОСОБА_3 (а.с. 9-10).

Як вбачається з акту від 10 червня 2016 року, складеного головою вуличного комітету № 3 зі слів сусідів встановлено, що відповідач ОСОБА_8 з січня 2010 року проживає за адресою: : м. Кривий Ріг, вул. Пензенська, 119. Мешкав з матірю ОСОБА_6, яка померла 13.01.2016 року. Крім зазначених осіб з 2010 року по день складання акту, в будинку ніхто не проживав (а.с. 46).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_5 зазначила, що вона є власником спірного будинку, а відповідач є особою, який був зареєстрований попереднім власником і не бажає добровільно звільнити приміщенням, чим чинить їй перешкоди у користуванні власністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_5

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначеніу ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем іведуть з ним спільне господарство.Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Сторонами по справі не оспорюється, що померла ОСОБА_6, яка була попереднім власником спірного будинку, є матірю позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3, що також підтверджується свідоцтвом про народження відповідача (а.с. 47).

Крім того, як вбачається з договору дарування від 13 червня 2013 року, в п. 4.5. зазначено, що обдарованому позивачу ОСОБА_5 відомо що за адресою будинку, який є дарунком за цим договором, зареєстровано місце проживання дарувальника ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відповідача по справі. Обдарована ОСОБА_5 заявляє, що не має жодних заперечень щодо цього та послідуючого проживання зазначених осіб у вказаному будинку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач ОСОБА_5 при укладанні договору дарування зі своєю матірю ОСОБА_6, зазначила, що не має жодних заперечень щодо реєстрації матері та брата відповідача по справі ОСОБА_3 у спірному будинку, а також дала згоду на послідуюче проживання зазначених осіб у вказаному будинку. Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, а також в частині, що позивачем не надано доказів не проживання відповідача у спірному будинку та що відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні власністю.

Посилання позивача на те що, відповідач створює їй перешкоди у користуванні власністю, не дбає про домоволодіння, не підтримує його у належному санітарному стані, не сплачує комунальні рахунки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням та виселення.

Посилання суду першої інстанції на те, що окремого договору між сторонами щодо порядку користування відповідачем, який не є членом сімї позивача, спірним будинком, не укладено, в результаті чого позивач не має змоги повноцінно користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності майном, на думку колегії суддів є помилковим, оскільки при укладанні договору дарування позивач ОСОБА_5 надала згоду на подальше проживання відповідачі у належному їй на праві власності будинку, зазначила має жодних заперечень щодо реєстрації відповідача ОСОБА_3 у спірному будинку та послідуючого його проживання у даному будинку.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального закону, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_5на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого подачу апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Довгинцівської районної в м. Кривому Розі ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавленняправа користування житловим приміщенням та виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5на користь ОСОБА_3судові витрати в розмірі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_9