Рішення № 64206948, 18.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/457/17 Справа № 183/558/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новомосковського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, Управління Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року позивач звернулась з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем проігноровано рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, яким її позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними дії відповідача, зобов`язано Відділ ДВС Новомосковського МРУЮ відшкодувати їй виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, моральну шкоду у розмірі 250,00 грн. Станом на день звернення з позовом допущено невиконання трьох постанов суду з невідшкодування завданої шкоди, тричі невиконана ст.14 ЦК України, що є підставою для відповідальності, встановленої законом; допущено невиконання прямих обов'язків, визначених ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу»; проявлена зневага до її звернень і двічі порушено ст.20 Закону України «Про звернення громадян» в частині ненадання відповідей на її звернення. Після отримання її заяви від 23 квітня 2015 року, двічі при відвідуванні ВДВС з питання про причини відсутності відповіді на заяву, держвиконавець продовжував запевняти її, що відповідь буде надана пізніше. Постанову апеляційного суду від 03 листопада 2015 року про відшкодування завданої їй моральної шкоди начальник ВДВС також проігнорував, постанову не виконав і також не надав їй відповідь на заяву від 24 листопада 2015 року з вимогою виконати постанову суду. При звернені до ВДВС державний виконавець Резніченко А.О. відповів, що відповідь буде надана пізніше і що постанова від 03 листопада 2015 року оскаржується. Після трьох місяців очікування і через неотримання постанови суду касаційної інстанції, вона 05 лютого 2016 року звернулася до окружного адміністративного суду із запитом щодо оскарження постанови апеляційного суду від 03 листопада 2015 року, на що отримала відповідь про не оскарження постанови. Через бездіяльність начальника ВДВС у неї погіршилось матеріальне становище, на підготовку документів по оскарженню неправомірних дій відповідача при захисті своїх прав з урахуванням важкості для пенсіонерки самостійної підготовки документів, багаторазових звернень за допомогою до юристів для оформлення даної позовної заяви та для оформлення оскаржень в судах, які відбувалися раніше, вона в цілому має матеріальні збитки по судовим витратам в розмірі 1870 грн. та плюс 304 грн. невідшкодованої матеріальної і моральної шкоди, визначеної постановами суду.

Враховуючи викладене, позивач просила суд здійснити відшкодування моральної шкоди у розмірі 2350 грн. за рахунок коштів державного бюджету в особі Управління державної казначейської служби України.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користьОСОБА_2в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Державна казначейська служба України звернулись з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ВДВС Новомосковського МРУЮ, в якому просила скасувати постанову ВП № 40021772 від 03 жовтня і 29 листопада 2013 року, зобовязати УПФУ в м. Новомосковськ та Новомосковському районі повернути стягнуті в незаконний спосіб з пенсії суми в січні і лютому 2014 року в розмір 393,05 грн. та суми на виконавче провадження 14,91 грн. і виконавчого збору 39,30 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 250,00 грн.

03 жовтня 2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

23 квітня 2015 року позивачем подано до ВДВС Новомосковського МРУЮ заяву про відшкодування протиправно стягнутих коштів з пенсії по вині відділу, у відповідності до якої позивач просила відшкодувати на її користь вказані в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року грошові кошти та про дату відшкодування повідомити її письмово (а.с.9). Проте, на дану заяву відповідач - Новомосковський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області відповіді не надав.

18 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2015 року, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано постанову ВДВС Новомосковського МРУЮ від 29 листопада 2013 року про звернення стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні № 40021772 протиправною; зобовязано ВДВС Новомосковського МРУЮ відшкодувати ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 39,30 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 14,91 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року в частині відмовлених позовних вимог; стягнуто з ВДВС Новомосковського МРУЮ на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 250 грн.

24 листопада 2015 року представником позивача подано до ВДВС Новомосковського МРУЮ заяву про невиконання постанов окружного і апеляційного судів по сплаті моральної шкоди і повернення протиправно стягнутих з пенсії сум виконавчого збору та на виконавче провадження, у відповідності до якої представник позивача просив сплатити ОСОБА_2 суми нанесеної матеріальної і моральної шкоди відповідно вимогам постанов суду від 17 серпня 2015 року та від 03 листопада 2015 року, про дату відшкодування повідомити позивача. Зі змісту заяви вбачається також подання разом із заявою копій судових рішень (а.с.14). Проте і на зазначену заяву відповідач - Новомосковський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області також відповіді не надав.

27 листопада 2015 року Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року до Вищого адміністративного суду України.

25 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/51168/15 касаційну скаргу повернуто ВДВС Новомосковського МРУЮ з підстав несплати судового збору.

Листом відповіддю УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 12 лютого 2016 року № П-71-02, 02/1 02/2, 02/3 за результатами розгляду заяви позивача від 13 січня 2016 року та доповнення до неї щодо повернення стягнутих при примусовому виконанні виконавчого провадження сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а також моральної шкоди у розмірі 250 грн. розяснено про необхідність звернення до суду, який постановив рішення про стягнення вищевказаних коштів, із заявою про отримання оригіналу виконавчого документа, за яким боржником значиться відділ державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, а стягувачем ОСОБА_3, який в подальшому предявити до виконання, як передбачено чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст. 11 Закону № 202/98-ВРвиходив із того, що бездіяльністю відповідача позивачу завдано моральну шкоду, а тому вважав достатнім та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2350,00 грн.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду неможливо з огляду на наступне.

Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.02.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 вищезазначеної Постанови розяснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу cтраждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про звернення громадян», особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про звернення громадян», громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення законних прав позивача, завдані Новомосковським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області,призвели до моральних страждань. Проте, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2350 грн. не в повній мірі відповідає вищезазначеним вимогам норм матеріального права та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції з урахуванням тривалості неправомірних дій відповідача, характеру заподіяної шкоди та обсягу перенесених позивачем страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості підлягає зміні, а розмір стягнутої моральної шкоди - зменшенню до 500 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Доводи апеляційних скарг відповідачів про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки про спричинення їй такої шкоди свідчить сам факт відсутності відповідей на заяви позивача від 23.04.15 та від 24.11.15, який в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив представник відповідача Новомосковського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, в результаті чого було порушено нормальні життєві звязки позивача.

Доводи апеляційної скарги Державної Казначейської служби України про те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що орган Казначейства повинен нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно п.п.1 п.9 прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року змінити в частині визначення розміру стягнутої суми.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (пятсот) грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С. Городнича

ОСОБА_4