Рішення № 64206489, 13.01.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.01.2017 227/1149/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хоменко Д.Є.,

за участю:

секретаря Малашко С.В.,

позивача Васильєва М.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача 1 ОСОБА_2,

відповідача 2 Журавльової М.В.,

представника відповідача Акульшиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою Васильєва Максима Олександровича до Семенець Олександра Олександровича та Журавльової Марини Вячеславівни про відшкодування матеріальної шкоди, суд-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2016 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся Васильєв Максим Олександрович (далі також позивач) з позовною заявою до Семенець Олександра Олександровича (прізвище змінено на «Журавльов» на підставі свідоцтва про зміну імені від 11.06.2015 року)(далі також - відповідач 1) та Журавльової Марини Вячеславівни (далі також - відповідач 2), про відшкодування матеріальної шкоди.

Свій позов мотивував тим, що 22.01.2014 року позивач з ОСОБА_3, 1966р.н., через його представника Васильєву В.О., уклав договір купівлі-продажу належної останньому квартири за адресою: м. Добропілля, вул.Першотравнева, 119/56, за що заплатив 20 000,00грн. Також, 24.01.2014 року таким же чином позивач уклав з ОСОБА_3, 1966р.н. договір купівлі-продажу належної останньому квартири за адресою: м.Добропілля, вул.Залізнична, 30/17, за що заплатив 30 000,00грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014 року вищезазначені договори купівлі-продажу квартир були визнані дійсними, також Васильєва М.О. було визнано власником вказаних квартир, після чого він зареєстрував право власності на дане майно. 19.08.2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. 13.02.2015 року відповідачі звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.06.2015 року було скасовано рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014 року та ухвалено нове рішення, відповідно до якого було повністю відмовлено у визнані дійсним договорів купівлі-продажу на вказані квартири.

Позивач вважає, що в результаті рішення Апеляційного суду Запорізької області від 02.06.2015 року, він отримав матеріальну шкоду, витратив кошти на придбання спірних квартир у розмірі 50 000,00грн., кошти на утримання та поліпшення спірних квартир. Відповідно до розрахунку Васильєва М.О., його витрати на купівлю квартир складають 50 000,00грн., а з урахуванням індексу інфляції 89 950,00грн. Витрати на утримання квартири в м.Добропілля по вул.Першотравнева, 119/56, складають 1 668,60 грн., а по вул.Залізнична, 30/17 3 866,45грн., що разом становить 5 535,05 грн. За весь час позивач вчинив поліпшення спірних квартир на суму в розмірі 1 6981,80грн. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди за невиконання договірних зобовязань з урахуванням індексу інфляції суму боргу у розмірі 89 950,00грн., суму витрат на утримання житла в розмірі 5 535,05грн., на відшкодування здійснених витрат на поліпшення квартир в розмірі 1 6981,80грн., а також судові витрати в розмірі 6000,00 грн.

Позивач Васильєв М.О. в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1П.(діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 грудня 2015 року), також підтримав позовні вимоги Васильєва М.О. в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2,1999р.н. був присутній в судових засіданнях, але 12.10.2016 року та 12.01.2017 року подав заяви про розгляд справи без його участі, вказав, що інтереси буде представляти матір Журавльова М.В.

Відповідач Журавльова М.В. з позовними вимогами позивача не погодились та 01.07.2016 року через канцелярію суду подала заперечення, посилалась на те, що на даний момент не встановлений факт наявності будь-яких договірних відносин між Васильєвим М.О. та Васильєвою В.О. у якої була довіреність від померлого ОСОБА_2 про розпорядження майна, так і між позивачем та померлим ОСОБА_2 Тому не може виникнути і відповідальність у вигляді відшкодування матеріального збитку з яких-небудь обов'язків не визнаних дійсними договорів. Померлий ОСОБА_2 ніколи не хотів продавати свої квартири та нічого не знав про те, що Васильєви через суд вирішили отримати право власності на них, знаючи, що він смертельно хворий, скориставшись його довіреністю та склавши між собою договори купівлі-продажу спірних квартир. Вважає, що видана померлим ОСОБА_2 довіреність на Васильєву В.О. носить загальний характер, тому що таку саму довіреність померлий ОСОБА_2 надавав Васильєвій 23.12.2010 року для зняття арешту з квартир у судовому порядку, представляти інтереси перед комунальними службами та здавати в оренду. 23.12.2013 року сплинув термін зазначеної довіреності, тому 19.12.2013 року видав нову, таку саму. Також вважає, що розписка від 21.12.2013 року, відповідно до якої померлий ОСОБА_2 отримав від Васильєвої В.О. 50 000,00грн. за продані квартири не може бути доказом договірних відносин між померлим та позивачем Васильєвим М.О. Вказана розписка була відсутня при розгляді справи про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та при розгляді апеляційної скарги по цій же справі. Також розписка не має доказової сили так як вона надрукована, а не написана власноручно померлим, відповідно довіреності від 19.12.20103 року померлий ОСОБА_2 на цей час знаходився в Португалії, тому вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди за невиконання договірних зобовязань в розмірі 89 950,00грн. є необґрунтованими та незаконними. Стосовно стягнення витрат на утримання спірних квартир, посилалась на те, що право власності зареєстровано за позивачем, що підтверджується доданими документами, позивач надалі займає спірні квартири, а у спадкоємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 навіть відсутній доступ до нерухомості.

Стосовно стягнення грошей на поліпшення квартири по вул.Залізнична, 30/17, у вигляді добудови та утеплення балкону в розмірі 1 6981,80грн. Журавльова М.В. вказує на те, що ремонтом балкону займався сам померлий ОСОБА_2 коли приїздив до України в 2011 та в 2012 році. Додані до матеріалів справи чеки не є доказами того, що саме позивач робив ремонтні роботи, чеки в квартирі міг залишити сам померлий ОСОБА_2, не встановлено, що чеки відносяться саме до ремонту балкону.

Зважаючи на викладену правову позицію Журавльова М.В.просить в позові Васильєва М.О. про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити в повному обсязі.

Представник позивача Акульшина В.Д.(діє на підставі договору про надання правової допомоги від 08.06.2016 року та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №326 від 28.12.1993 року) в судовому засіданні також не визнала позов з мотивів вказаних у запереченні, просила відмовити у задоволені позову.

Свідок по справі Звєрєв С.Я. пояснив, що знає Журавльову М.В., вона жінка його кума - ОСОБА_2 Десь у 2008 2009 роках ОСОБА_4 купив квартиру в м.Добропілля по вул. ЗалізничнаАДРЕСА_1, наймав людей, які робили ремонт в зазначеній квартирі, зокрема змінив вікна, вставив двері, зробив балкон. Стінку і вікно балкону він зробив до 2009 року, до того як поїхав до Португалії. Особисто не бачив, як ОСОБА_5 робив ремонт балкону, але останній часто говорив свідку про те, що робить ремонт та купує матеріали для цього. Балкон був із силікатної цегли і поставлений склопакет, фірму свідок не знає. Повідомив, що позивач і його жінка, коли вони вїхали жити до квартири, приблизно в 2010 -2011 році то ремонт весь був зроблений (вікно вже було замінено), оздоблювання вже робив ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_6, пояснив суду, що працює гірничим на шахті «Алмазна», знає Журавльову М.В. та померлого ОСОБА_2, вона була його дружиною. В квартирі № 17 будинку № 30 по вул.Залізнична в м.Добропілля ОСОБА_2 ремонтував балкон самостійно. У 2008 році купив нові вікна в квартиру, а в 2012 року купив плитку і найманий робітник клав плитку там, також в 2012 році ОСОБА_2 закінчив ремонт балкону, після чого поїхав в Португалію. В зазначеній квартирі мешкала племінниця разом з чоловіком. ОСОБА_2 ніколи не говорив про продаж квартири, так як хотів повернутись з Португалії та жити в ній.

В судовому засіданні свідок Онищенко Р.Л. розказав, що знає позивача, знайомий, відповідачів не знає. З ОСОБА_2 спілкувався один раз по відеоконференції. Пояснив, що робив ремонт в квартирі №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля, а саме, ремонті роботи на балконі, купляв силікатну цеглу. Будівельні матеріали закупав сам і з Віолеттою. Це все було приблизно в 2011 році. Роботу узгоджували з ОСОБА_2 в режимі відеоконференції. Хто саме давав кошти на ремонт він не памятає.

Свідок Козуб А.В. в судовому засіданні розповів, що він здійснював будівельні роботи, а саме: підшивав стіни балкону і стелю. Коли ОСОБА_2 був у Португалії то консультувався з ним, хотів зробити розсувні вікна. Це було приблизно влітку 2012 року. Свідок достовірно стверджував, що йому відомо про фінансування купівлі цегли і вікон саме ОСОБА_2 Свідок придбавав цеглу особисто.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно сформованих довідок про сплату комунальних послуг, вбачається що особовий рахунок відкритий на прізвище позивача, також підтверджується часткова сплата комунальних послуг за адресою: м.Добропілля, вул.Залізнична, 30/17 (а.с.13-21). Аналогічні довідки також маються на квартиру за адресою: м. Добропілля, вул.Першотравнева, 119/56 (а.с.22-29).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014 року було задоволено позов Васильєва М.О. до ОСОБА_2, про визнання договорів купівлі-продажу дійсними. Було визнано договори купівлі-продажу квартир в м. Добропілля по вул. Першотравнева, 119/56 та по вул. Залізнична, 30/17 дійсними. Також визнано за Васильєвим М.О. право власності на вищевказані квартири (а.с. 32).

02.06.2015 року Апеляційним судом Запорізької області було прийнято рішення про скасування вищевказаного рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області та у задоволені позовних вимог Васильєва М.О. було відмовлено (а.с.33-34).

З копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі вбачається, що спадкоємець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер 19.08.2014 року (а.с.35).

Актом від 11.08.2015 року виданого ОСББ «Конкурент м. Добропілля», встановлено, що в кв. №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля з вересня 2009 року проживає Васильєва В.О., Васильєв М.О.(позивач по справі), Васильєв Г.Н. та Васильєв М.М. (а.с.36).

Як вбачається з копії довіреності від 23.12.2010 року, посвідченої консулом України в м.Порту, померлий ОСОБА_2,1966р.н. уповноважив гр.Васильєву В.О.,1986р.н. вчиняти певні дії від свого імен, зокрема розпорядження усім його майном, включаючи купівлю та продаж, реконструювання, здачу в оренду, тощо, аналогічна за змістом копія довіреності мається і від 19.12.2013 року (а.с.62-63).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (далі за текстом Реєстр права власності) від 26.05.2016 року №59962291 підтверджується, що Васильєв М.О. зареєстрував право власності на квартиру №56 будинку №119 по вул.Першотравнева в м.Добропілля на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014 року, справа № 227/3135/14-ц, раніше квартира належала померлому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 Аналогічна довідка з Реєстру права власності №59962450 від 26.05.2016 року мається на квартиру за адресою: м.Добропілля, вул.Залізнична, 30/17 (а.с.64, 66).

Копією Акту від 08.06.2016 року виданого ОСББ «Конкурент м.Добропілля», встановлено, що в кв. №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля з вересня 2009 року проживає Васильєва В.О., Васильєв М.О. (позивач по справі), Васильєв Г.Н. та Васильєв М.М. (а.с. 67), таку саму довідку надав до суду і позивач (а.с.67).

З копії акту ПП «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Південний» вбачається, що в квартирі №56 по вул.Первомайська, буд. №119 ніхто не мешкає, раніше мешкали квартиронаймачі (а.с.68)

В справі мається копія свідоцтва про народження, відповідно до якої батьком ОСОБА_2 23.03.1999р.н. є померлий ОСОБА_2 Також цей факт підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Добропілля Донецької області, актовий запис №17 (а.с.75 та на зворотній сторінці аркуша).

ОСОБА_2 23.03.1999р.н. у 2015 році змінив прізвище на «Журавльов», що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені від 11.06.2015 року, серія І-НО № 020923, актовий запис № 13 (а.с. 76).

З копії інформаційної довідки з Реєстру прав власності №65666308 від 12.08.2016 року на нерухоме майно вбачається, що з 09.08.2016 року власником спірної квартири №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля є ОСОБА_7 (а.с.77-79).

З копії інформаційної довідки з Реєстру прав власності №65681607 від 12.08.2016 року на нерухоме майно вбачається, що з 09.08.2016 року власником спірної квартири №56 будинку №119 по вул.Першотравнева в м.Добропілля є ОСОБА_7О.(а.с.80-82).

Надаючи юридичну оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.322 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність договірних правовідносин між позивачем і ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу спірних квартир, оскільки рішенням апеляційного суду Донецької області від 02 червня 2015 року, справа №22-ц/778/2639/14, що набрало законної сили, було відмовлено у визнанні дійсними договорів купівлі-продажу б/н від 22 січня 2014 року, зокрема договору, який укладений між Васильєвою В.О. та Васильєвим М.О. з продажу квартири за адресою: м.Добропілля, Донецької області, АДРЕСА_2 та договору купівлі-продажу б/н від 24 січня 2014 року, який укладений між Васильєвою В.О. та Васильєвим М.О. з продажу квартири за адресою: м.Добропілля, Донецької області, АДРЕСА_3.(а.с.33-34).

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не береться до уваги судом в якості доказу копія розписки (а.с.30) оскільки, даний аркуш паперу ксерокопія невідомого походження, надрукована машинописним текстом, окрім того, сумнів у належності даного обєкту виникає по причині його не надання в якості доказу суду апеляційної інстанції при розгляді справи про визнання договорів купівлі-продажу спірних квартир дійсними, хоча у розписці вказано дату - 21.12.2013 року, а рішення апеляційної інстанції у справі від 02 червня 2015 року.

Отже, відсутність договірних відносин, встановлена рішенням суду у іншій справі, тому позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди за невиконання договірних зобовязань з урахуванням індексу інфляції у розмірі 89950грн. не підлягає задоволенню в звязку з її недоведеністю.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, станом на момент винесення рішення в спірній квартирі №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля мешкає позивач разом із сімєю. З матеріалів справи також встановлено, що у спірній квартирі №56 будинку №119 по вул.Першотравнева в м.Добропілля мешкали квартиронаймачі, яких туди заселив позивач, що мав доступ до вказаної квартири. Вказана обставина підтверджується копією акту ПП «ДРЕС» «Південний» від 10.06.2016 року (а.с.68). Тобто, відповідач 1, який є власником вказаних квартир - ОСОБА_7 фактично не має доступу до вказаного нерухомого майна.

Оскільки позивач проживає і користується майном, і до перереєстрації права власності на нового власника - Журавльова О.О. 12.08.2016 року був належним власником вказаних спірних квартир, він у відповідності до ч.1 ст.322 ЦК України ніс тягар утримання вказаного майна, тому позовні вимоги про відшкодування витрат на утримання майна з цього приводу не підлягають задоволенню.

Щодо незадоволення позовної вимоги про відшкодування здійснених витрат на суму на яку збільшилася вартість майна у розмірі 16981,80грн., суд зазначає наступне.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів здійснення ремонту балкону у вигляді його добудови і утеплення, оскільки всі свідки по справі підтвердили здійснення добудови балкону і його утеплення, фінансування вказаних робіт саме ОСОБА_8

Суд не приймає до уваги як докази копії товарних чеків та квитанцій на придбання певних будівельних матеріалів за 2011 2013 роки (а.с.7-12) по причині неможливості встановити ким, коли і за які кошти були придбані матеріали, що зазначені у даних чеках. Оригінали вказаних чеків для огляду і порівняння їх з копіями наявними у матеріалах справи суду позивачем не надавались.

Суду, з боку позивача, не надано доказів переліку і вартості будівельних робіт з ремонту балкону у квартирі №17 будинку №30 по вул.Залізнична в м.Добропілля. Жодна із сторін не заявляла відповідного клопотання про проведення судово-будівельної експертизи. Тобто, суд не може встановити ні кількість проведених робіт, ні кількість матеріалів які були використані на дані роботи, ні вартість вказаних робіт.

Зважаючи на викладене, у задоволенні позовних вимог позивача, слід відмовити у повному обсязі у звязку з недоведеністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 60, 322, 509, 611, ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 32, 57, 60, 61, 209,212-215 ЦПК суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Васильєва Максима Олександровича до Семенець Олександра Олександровича та Журавльової Марини Вячеславівни, про відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 13 січня 2017 року.

Повний текст рішення складений 18 січня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Хоменко Д.Є.