Рішення № 6420621, 29.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2009 р. Справа № 42/224-09

вх. № 6235/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заворін І.Є. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя

до ФОП ОСОБА_2, смт. Нова Водолага Харківської області

про стягнення 12882,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Корпорація "Агросинтез", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором поставки № ТК 04/05/08-Х від 15.05.2008р. у сумі 12882,89 грн., в тому числі 5770,26 грн. основного боргу, 2949,23 грн. індексація вартості товару, 1082,59 грн. пені, 2159,48 грн. штрафу, 136,59 грн. 3% річних, 784,74 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

Між позивачем, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (постачальник), та відповідачем, ФО П ОСОБА_2 (покупець), укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 04/05/08-Х від 15.05.2008р. (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати товар - насіння кукурудзи "НС 300" на загальну суму 7140,00 грн., а покупець, відповідно, прийняти та оплатити товар та відсотки за користування товарним кредитом.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар - насіння кукурудзи "НС 300" на загальну суму 7140,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № А-00000127/Х від 15.05.2008р.

Відповідно до умов Договору розрахунок за товар проводиться на умовах товарного кредиту наступним чином :

Згідно з п. 2.1. Договору позивач надає відповідачу товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем (але не раніше 30.05.08 р.) до 01.10.08 р.

Згідно з п. 2.2. Договору за користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 2.3 Договору сума процентів за користування товарним кредитом вказана у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з Додатком № 1 сума процентів становить 58,26 грн.

Згідно із п. 2.4 Договору вартість договору складається із ціни товару та суми процентів за користування товарним кредитом і становить 7 198,26 грн. (7 140,26грн. (ціна поставленого товару) + 58,26 грн. (сума процентів по товарному кредиту)).

Згідно з п. 2.5 Договору відповідач (покупець у договорі) зобов'язався оплатити позивачеві (постачальник у договорі) товар в українських гривнях у безготівковому порядку (шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на його поточний рахунок) в строки згідно Додатку № 1 до Договору, а саме :

-перший платіж не пізніше 30.05.2008 року на суму 1428,00 грн.;

-заключний платіж не пізніше 01.10.2008 року на суму 5770,26 грн.

Як вбачається з наданої позивачем копії реєстру кредитових платежів за 16.05.2009р. відповідач сплатив 1428,00 грн. на користь позивача.

Як зазначає позивач, решту суму - 5770,26 грн. відповідач не сплатив до теперішнього часу.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з положеннями ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно п.п. 1.11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано предявлено до стягнення основний борг у сумі 5770,26 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 2.7. Договору сторони домовились, що в разі збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2% від його офіційного курсу на день укладення Договору, покупець сплачує постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)хСП, де А1 - курс долара США на дату платежу, А0 - курс долара США на дату укладення Договору, СП - сума платежу.

Згідно ч. 2. ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору сторони домовились про сплату проіндексованої суми платежу.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони вільні в досягненні домовленостей.

Позивачем наданий розрахунок проіндексованої суми, згідно якого сума індексації становить 2949,23 грн., наданий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

Відповідно до п.5.3.1 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати по договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, встановленого законом, від суми простроченого платежу, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості Договору за кожний факт порушення строку платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені за період з 02.10.2008р. по 16.07.2009р., тобто за 288 днів прострочення, складає 1082,59 грн.

Як вбачається з розрахунку суми пені, позивачем нарахована пеня з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Період прострочки виконання зобов"язання склав 288 днів.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з врахуванням вимог вказаної норми пеня, за період прострочення платежу з 02.10.2008р. за шість місяців, розрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в сумі 5770,26 грн., складає 682,95 грн.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 682,95 грн., в частині стягнення пені в сумі 399,64 грн. - відмовляє.

Крім того позивачем нарахований штраф в сумі 2159,48 грн., тобто в розмірі 30% від суми договору, а саме 7198,26 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов'язання в сумі 5770,26 грн., а також те, що позивач на дану суму нараховує пеню, індексацію, 3% річних, інфляційні втрати, сума яких перевищує суму основного зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу та застосувати штраф у розмірі 30% від вартості несплаченого платежу в сумі 5770,26 грн., тобто в розмірі 1731,08 грн., в частині стягнення штрафу в сумі 428,40 грн. відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких за період з 02.07.2008р. по 16.07.2009р. складає 136,59 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого нараховані інфляційні втрати за період жовтень 2008р. - червень 2009р. складають 784,74 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення основної суми заборгованості 5770,26 грн., суми індексації ціни товару 2 949,23 грн., пені в сумі 682,95 грн., штрафу в сумі 1731,08 грн., 3% річних у сумі 136,59 грн., інфляційних втрат у сумі 784,74 грн., в загальній сумі 12054,85 грн., в іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

З врахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 120,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у філії АКБ "Імексбанк" МФО 350794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035 м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код 30345439, п/р № 26008976712744 в Запорізькій філії "Перший український міжнародний банк" МФО 313623) основну заборгованість у сумі 5770,26 грн., індексацію ціни товару в сумі 2949,23 грн., пеню в сумі 682,95 грн., штраф у сумі 1731,08 грн., 3% річних у сумі 136,59 грн., інфляційні втрати в сумі 784,74 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 120,55 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 05.10.2009р.