Ухвала суду № 64202592, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1467/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А1402 Міністерства оборони України про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до військової частини А1402 Міністерства оборони України (далі-відповідач) про: визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у звільненні його з військової служби; зобов'язання відповідача звільнити його з військової служби з виплатою належного грошового забезпечення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що 02.10.2013 позивач уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1402 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та не є мобілізованою за призовом особою.

31.08.2016 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення його зі Збройних Сил України у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Повторно 03.10.2016 позивач звернувся з рапортом щодо такого звільнення та відсутністю наміру продовжувати дію контракту, проте відповідач відмовив у звільненні з підстав наявності особливого періоду, введеного на території України Указом Президента України від 14.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію", та відповідних положень ч.8 ст.26 "Про військовий обов'язок і військову службу".

Суд встановив, що наказом від 30.09.2016 №227 в односторонньому порядку відповідачем продовжено дію контракту з позивачем з 02 жовтня 2016 року на період до оголошення демобілізації.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, відмовляючи у розірванні контракту діяв в порядку, межах та спосіб, що передбачені діючим законодавством.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд не надав належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що Указами президента України мобілізація як комплекс відповідних заходів зі сторони держави оголошувалася не безстроково, а була обмежена в часі та стосувалася не усіх категорій військовослужбовців. Водночас, на час закінчення контракту позивача особливий період не діяв, а тому суди безпідставно застосували вимоги частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, за змістом наведеної норми особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

В особливий період змінюються також строки військової служби. Зокрема, для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

17 березня 2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пунктом 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особливий період настав з 18 березня 2014 року, а тому строк дії контракту про проходження ОСОБА_2 військової служби у Збройних Силах України закінчився саме під час настання особливого періоду.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону

Крім того, згідно зі статтями 251, пункту 2 статті 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, прийнятим на виконання Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";

Отже, законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, як помилково вважає позивач, а з моментом його настання, а тому дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації. Судова колегія враховує також, що продовження дії контракту у випадках, встановлених ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, не потребує внесення додаткових змін до Контракту.

При цьому, зазначена норма обмежує продовження дії контракту понад встановлені строки щодо певної категорії осіб, перелік яких наведений у частині 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Судом установлено, що позивач не належить до жодної із категорій осіб, визначених ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Будь-якого документального підтвердження належності до таких осіб сторони не надали.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для звільнення позивача з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації, відсутні, а тому відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні рапорту ОСОБА_2 про звільнення його з військової служби.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи спір та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А1402 Міністерства оборони України про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.