Рішення № 6420096, 14.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р.Справа № 9/101 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: фермерського господарства "Веселий Кут", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Веселий Кут

про стягнення 65454,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

від відповідача - участі не брав.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення з фермерського господарства "Веселий Кут" заборгованості за договором поставки №3 від 14.03.2008 року в розмірі 65454 грн. 00 коп., в тому числі: 60000 грн. 00 коп. основного боргу, 5454 грн. 00 коп. пені.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 200,00 грн. плати за юридичні послуги.

В судовому засіданні 14.07.2009 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.03.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - постачальник) та фермерським господарством "Веселий Кут" (надалі - покупець) укладено договір поставки №3 (надалі - договір №3 від 14.03.2008 року).

Відповідно до умов договору №3 від 14.03.2008 року постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Сторонами узгоджено кількість, якість товару, строки та умови його поставки, ціну товару, порядок розрахунків, а також прийом-передачі товару.

Згідно п. 4.3. договору №3 від 14.03.2008 року ціна товару за одиницю зазначається в специфікаціях.

Пунктами 5.1., 5.2. договору №3 від 14.03.2008 року передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених постачальником на умовах платежів, зазначених в специфікаціях. Розрахунок за отриманий товар здійснюється на умовах відстрочки платежу та підлягає оплаті не пізніше 01.07.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно специфікації №1 до договору №3 від 14.03.2008 року позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 60000,00 грн., що підтверджується накладною №7 від 14.03.2008 року, довіреністю №551913 від 13.03.2008 року (а.с. 14-16).

Однак, відповідач в порушення п. 5.2. договору №3 від 14.03.2008 року не здійснив оплату отриманого товару, сума заборгованості складає 60000,00 грн.

Доказів на підтвердження проведення оплати отриманого товару в сумі 60000,00 грн. відповідач господарському суду не надав.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 60000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки №3 від 14.03.2008 року, яка згідно розрахунку позивача становить 5454,00 грн.

Господарський суд враховує, що сторонами в пункті 5.3. договору поставки №3 від 14.03.2008 року передбачено сплату покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за порушення строків оплати товару за кожний день прострочки.

Згідно приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення пункту 5.3. договору поставки №3 від 14.03.2008 року та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені, яка може бути стягнена з відповідача складає 7259,18 грн. за період з 02.07.2008 року по 02.01.2009 року, виходячи з такого розрахунку: 60000,00 грн. х 24% подвійна облікова ставка Національного банку України / 365 днів х 184 дні = 7259,18 грн.

Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених вимог, а саме в сумі 5454,00 грн..

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 65454 грн. 00 коп. заборгованості, в тому числі: 60000 грн. 00 коп. основного боргу, 5454 грн. 00 коп. пені. Підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує наступне.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно положень п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року, №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами та доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивач надав суду копію квитанції №37 від 04.06.2009 року про сплату 200,00 грн. за юридичні послуги, надані суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, правовий статус якого підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого виконкомом Довгинцівської районної ради 07.11.2002 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №6815/12 (а.с.20).

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що правова допомога надана позивачеві особою, яка в силу статті 2 Закону України "Про адвокатуру" не є адвокатом.

Тому, у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат в сумі 200,00 грн. плати за юридичні послуги.

З огляду на викладене відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 654 грн. 54 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, судові витрати в сумі 200 грн. плати за юридичні послуги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Веселий Кут" (Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Веселий Кут, ідентифікаційний код 33124030) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 65454 грн. 00 коп. заборгованості, в тому числі: 60000 грн. 00 коп. основного боргу, 5454 грн. 00 коп. пені, а також 654 грн. 54 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення 200,00 грн. плати за юридичні послуги відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

СуддяО.Б. Шевчук Дата підписання рішення - 16.07.2009 р.