Постанова № 64199055, 12.01.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1534/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ясиновського І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середнє грошове утримання, -

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів № 796 о/с від 27 липня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції капітана поліції ОСОБА_1 та № 244 від 12 серпня 2016 року щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області зі служби в поліції за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 12 серпня 2016 року на підставі наказу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області № 796 о/с від 27 липня 2016 року, поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2016 року по день поновлення на роботі, а в межах стягнення останнього за один місяць - допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні накази були винесені у зв'язку з висновками проведеної відповідачем службової перевірки, відповідно до яких позивач підлягає звільненню з поліції, у зв'язку з тим, що він не дотримався вимог пункт 2.5 Правил дорожнього руху. Позивач вважає, що рішення про його звільнення є необ'єктивним, упередженим, таким, що суперечить нормам дисциплінарного статуту і нормам чинного законодавства.

Позивач у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження /а.с.117/.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.116/.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що підставою для прийняття спірних наказів стали висновки службового розслідування. Так, службовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2016 року в м. Кременчук, по проспекту Свободи, капітан поліції ОСОБА_1 керував власним автомобілем ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений патрулем батальйону патрульної служби УПП в м. Кременчуці №107 за обґрунтованою підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, однак в порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржені накази видані на законних підставах у правовому полі і підстав щодо їх скасування і поновлення на службі ОСОБА_1 не вбачається.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

А відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та з огляду на надані ними клопотання про розгляд справи без їх участі, судовий розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 з 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - службу в Національній поліції України, серед іншого, на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції /а.с.55-60/.

Пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №796 від 27 липня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівником Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилось у порушенні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оперуповноваженого Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в Національній поліції України /а.с. 53/.

Цей наказ реалізовано наказом ГУ НП в Полтавській області №244 о/с від 12 серпня 2016 року "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 (М-255734) оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) /а.с. 109/.

Не погоджуючись з вищезазначеними наказами, позивач оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції до ОСОБА_1 застосовано у зв'язку з порушенням останнім вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію України".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про Національну поліцію України" поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Відповідно до положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, передбаченими такими нормативними актами.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України).

Судом встановлено, що згідно з наказом ГУ НП в Полтавській області № 484 від 13 липня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування. Указане розслідування призначено у зв'язку з тим, що 10 липня 2016 року в м. Кременчук, по вул. Свободи, поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної служби в м. Кременчук рядовим поліції Журавським О.В. відносно оперуповноваженого Кременчуцького ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол ПА2 №162811 про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП /а.с.38/.

22 липня 2016 року складено висновок службового розслідування /а.с.33-37/ за фактом порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху оперуповноваженим Кременчуцького ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1

У межах проведеного службового розслідування члени комісії дійшли висновку про підтвердження факту керування автомобілем НОМЕР_2 та відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння в умовах Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру оперуповноваженим Кременчуцького ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 10 липня 2016 року.

Службовим розслідуванням встановлено, що 11 липня 2016 року до УКЗ ГУ НП в Полтавській області надійшла інформація про те, що 10 липня 2016 року біля 01.30, в м. Кременчук, по проспекту Свободи поліцейським роти №3 батальйону патрульної поліції управління патрульної поліції в м. Кременчук ДПП НП України рядовим поліції Журавським О.В. встановлено факт керування автомобілем НОМЕР_2 оперуповноваженим Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1, який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на предмет підтвердження факту сп'яніння, однак згідно висновку Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру №1865 від 10 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Як передбачено частиною п'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Матеріалами справи підтверджено, що від ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення /а.с.46-47/, за змістом яких останній пояснив, що 10 липня 2016 року близько 02:30 рухався в м. Кременчуці по вул. 60 років Жовтня на власному автомобілі ВАЗ 2109 та був зупинений патрулем національної поліції м. Кременчук, котрі не пояснивши причину зупинки почали звинувачувати його в тому, що він має ознаки алкогольного сп'яніння та почервоніння очей. В послідуючому на нього складено протоком про за статтею 130 КУпАП. Зазначає, що свідків даної події не було. Від підпису протоку він відмовився, пропозицій від патрульної поліції щодо перевірки на місці не надходило, для освідування на стан сп'яніння було направлено до наркологічному диспансеру де ОСОБА_1 відмовився від його проходження. В послідуючому освідування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 пройшов за місцем мешкання в лікарні. Під час керування власним автомобілем перебував поза службою в цивільному одязі без табельної зброї. Спиртні напої до цього часу не вживав та не вживає.

Також у матеріалах справи містяться пояснення поліцейських роти №3 батальйону патрульної поліції управління патрульної поліції м. Кременчук ДПП НП України рядові поліції Журавський О.В., та Воліков М.О., у яких зазначено, що під час патрулювання вулиць м. Кременчук ними було отримано інформацію про те, що водій автомобіля НОМЕР_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння та здійснює рух по вул. Халаменюка в сторону проспекту Свободи. Зупинивши вказаний автомобіль на проспекті Свободи рядовим поліції Журавським О.В. було встановлено, що дійсно водій, яким виявився ОСОБА_6, має явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота алкоголю, нестійку ходу, мляву мову) тому останньому було запропоновано пройти обстеження за допомогою алкотестера "Драгер". ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці події, після чого йому було запропоновано пройти огляд в умовах Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру. На вказане обстеження у даному закладі ОСОБА_1 погодився. Після прибуття до медичного закладу ОСОБА_1 у присутності лікаря відмовився від проходження огляду на предмет вживання алкогольних напоїв, тому відносно нього був складений протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП, а автомобіль передано тверезому водію.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначив /а.с. 46-47/, що на місці події працівниками патрульної служби не запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте запропоновано пройти такий огляд у наркологічному диспансері. Суд звертає увагу, на те що у поясненнях відібраних у поліцейських роти №3 батальйону патрульної поліції управління патрульної поліції м. Кременчук ДПП НП України рядовими поліції Журавським О.В. та Воліковим М.О. в своїх поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти обстеження за допомогою алкотестера "Драгер", на що останній відмовився і йому в подальшому запропоновано пройти обстеження в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері /а.с.48-51/.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України голова та члени комісії, що проводять службове розслідування, наділені повноваженнями щодо проведення одночасного опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування. Таке одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка. Відповідачем не надавалось до суду жодних доказів проведення таких опитувань осіб, у поясненнях яких містяться розбіжності, що, в свою чергу, свідчить про неповноту проведення службового розслідування.

За фактом відмови від проходження медичного огляду в установленому законом порядку відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення АП2 №162811 за частиною 1 статті 130 КУпАП /а.с.45/.

Водночас, під час проведення службового розслідування від УПП м. Кременчук витребувано копії адміністративної справи, копії відео зйомки події.

Під час вивчення протоколу АП2 №162811 встановлено, що він дійсно складений відносно ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки вказаний водій 10 липня 2016 року в м. Кременчук по проспекту Свободи керував автомобілем НОМЕР_2 маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння. Згідно записів у вказаному протоколі ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в умовах Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру, що підтверджується висновком №1865 від 10 липня 2016 року, не вказав свого місця роботи, посаду та відмовився від відпису вказаного протоколу. Також, вказано свідків ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5

Також, під час вивчення висновку Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру від 10 липня 2016 року №1865 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду лікаря з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в умовах медичного закладу /а.с.42/.

Крім того, під час проведення службового розслідування досліджено рапорт рядового поліції Журавського О.В. від 10 липня 2016 року, який повідомив керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, копію розписки ОСОБА_8, згідно якої автомобіль ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_3 передано їй у зв'язку з складанням на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 статі 130 КУпАП, переглянуто копії відеозапису нагрудного реєстратора поліцейського, подій, що мали місце 10 липня 2016 року.

В службовому розслідування не взято до уваги висновок Глобинської ЦРЛ м. Глобино від 10 липня 2016 року №42, який наданий капітаном поліції ОСОБА_1, оскільки огляд було здійснено о 18 годині 10 хвилин, а відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції поліцейські забезпечують доставку осіб не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав про проведення огляду.

За результатами службового розслідування складено висновок, що затверджений т.в.о. начальника ГУ НП в Полтавській області полковником міліції Чиж С.А. 27 липня 2016 /а.с. 33-37/, згідно з пунктом 5 якого за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оперуповноважений Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції ОСОБА_1 заслуговує на звільнення зі служби в поліції.

На підставі вказаного висновку службового розслідування ГУ НП в Полтавській області прийнято рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Згідно з пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З письмових заперечень відповідача /а.с.27/ вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності виключно за дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а наявність чи то відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення відповідачем не встановлювалась, оскільки це не є необхідною, на думку відповідача, умовою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилось у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до послужного списку ОСОБА_1 на час застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 липня 2016 року №796, що реалізований наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12 серпня 2016 року №244 о/с не мав дисциплінарного стягнення передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Суд, з урахуванням частини 15 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України зазначає, що застосоване дисциплінарне стягнення було крайнім заходом дисциплінарного впливу в даному випадку.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що наказ №796 від 27 липня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" винесено у зв'язку зі складенням стосовно ОСОБА_1 протоколу АП2 №162811 про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП /а.с.45/. Інших підстав для проведення перевірки відповідачем у наказі №796 не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області адміністративного матеріалу №524/5396/16-п, якій надійшов із Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статі 130 КУпАП 14 листопада 2016 року прийнято постанову якою провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення /а.с.104-107/.

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, виходить з положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд також враховує приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені положення, суд зауважує, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналогічну думку викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Отже, суд надаючи оцінку доводам сторін, може прийняти до уваги рішення у справі про адміністративний проступок, яке набрало законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно певною особою.

Так, у постанові Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року у справі № 524/5396/16-п встановлено, що що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена. Також суд прийшов до висновку, що поліцейський Журавський О.В. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, діяв не у відповідності до своїх повноважень та спосіб передбачений чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний судом допустимим доказом відповідно до вимог статті 251 КУпАП, а інші докази досліджені судом, не підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 передбачених законом ознак алкогольного сп'яніння, які були б підставою для вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови від проходження такого огляду відповідно до положень частини 1 статті 130 КУпАП. Постанова набрала законної сили 24 листопада 2016 року.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає за можливе прийняти до уваги висновки постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року у справі №524/5396/16-п, які у своїй сукупності не суперечать обставинам, встановленим судом у цій справі. Відповідачем доказів, які б спростували висновки суду надано не було.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вищенаведених положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, які є спеціальними нормативно-правовими актами з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, наявність судового рішення, яким буде встановлено вину особи у вчиненні адміністративного проступку, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень. Навпаки, встановлення обставин фактичної дійсності у даному випадку належить до компетенції робочої групи, якій доручено проведення такого службового розслідування та саме висновок такого розслідування є підставою для відповідного реагування, зокрема, застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу т. в. о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 липня 2016 року № 796 "Про порушення службової дисципліни працівником Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" прийнятий з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Оскільки даний наказ реалізовано наказом ГУ НП в Полтавській області № 244 о/с від 12 серпня 2016 року "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 (М-255734) оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), та у зв'язку зі скасуванням судом спірного пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 липня 2016 року №796, суд дійшов висновку, що наказ ГУ НП в Полтавській області №244 о/с від 12 серпня 2016 року "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (М-255734) оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області є протиправним, а отже, підлягає скасуванню.

Як вже зазначено, відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про поновлення капітана поліції ОСОБА_1 (М-255734) на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області сержанта поліції з наступного дня після звільнення, а саме: з 13 серпня 2016 року.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі - Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

Згідно з довідкою ГУНП в Полтавській області від 23 листопада 2016 року №652/115/29/01/2016 розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення 12 серпня 2016 року складав - 179,02 грн.

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 13 серпня 2016 року по 12 січня 2017 року складає 27390,06 грн (153 дні х 179,02 грн = 27390,06 грн).

З огляду на викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середнє грошове утримання - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 липня 2016 № 796 «Про порушення службової дисципліни працівником Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12 серпня 2016 року № 244о/с, в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (М-255734) оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції Головного управління поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції Головного управління поліції в Полтавській області з 13 серпня 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2016 року по 12 січня 2017 року у розмірі 27390,06 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Суддя І.Г. Ясиновський