Постанова № 64198620, 18.01.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року м. Житомир справа № 806/2751/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Іваненка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання видати належне речове майно в натурі

встановив:

14 грудня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 із позовом до Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський ОВК) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання видати належне речове майно в натурі.

У позовній заяві ОСОБА_4 вказав, що він є підполковником запасу, проходив військову службу та отримував речове майно і перебував на грошовому забезпеченні у Житомирському ОВК. Зазначив, що 26 грудня 2014 року був звільнений з військової служби у запас. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому при звільненні з військової служби відповідачем не було видано речове майно, чим порушено статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Просить визнати протиправною бездіяльність Житомирського ОВК щодо невидачі йому належного речового майна в натурі. Зобов'язати Житомирський ОВК видати йому належне речове майно в натурі відповідно до довідки Житомирського ОВК від 21 вересня 2016 року №3.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що позивачу була надана довідка від 21 вересня 2016 року №3 про речове майно яке підлягає йому до видачі, однак після звернення із вказаною довідкою до Житомирського ОВК позивач отримав відмову із посиланням на відсутність належного до видачі ОСОБА_4 майна, у зв'язку із чим заборгованість буде погашена у разі надходження цього майна.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України до 15 січня 2015 року включно на посаді Черняхівського районного військового комісара Черняхівського районного військового комісаріату.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 грудня 2014 року №746 (по стройовій частині) ОСОБА_4 від 15 січня 2015 року №19 був звільнений з військової служби у запас (а.с.9).

Відповідно до довідки №3, виданої позивачу Житомирським ОВК від 21 вересня 2016 року про речове майно яке підлягає до видачі, ОСОБА_4 не видано 28 предмети речового майна на загальну суму 8502 грн 87 коп. (а.с.10).

Після отримання вказаної довідки ОСОБА_4 26 вересня 2016 року звернувся до Житомирського ОВК з вимогою видати належне йому речове майно в натурі.

30 вересня 2016 року листом №5868 Житомирський ОВК повідомив позивачу про те, що належне йому до видачі речове майно відсутнє, а тому заборгованість перед позивачем буде погашена у разі надходження цього майна (а.с.11).

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII).

Статтею 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу забезпеченні входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додатком види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ (стаття набрала чинності з 1 січня 2007 року) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що було чинним на час звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1444), відповідно до пункту 2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Пунктом 27 Положення №1444 було передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Абзацом третім пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Керуючись пунктом 27 Положення №1444 позивач своєю заявою від 26 вересня 2016 року висловив бажання щодо отримання речового майна в натурі.

У той же час Житомирським ОВК, у зв'язку із відсутністю речового майна у наявності, позивачу було відмовлено у його видачі.

Факт невидачі речового майна, його номенклатура, вартість доведені під час розгляду справи і ніким не оспорюється.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що протиправність невидачі такого майна позивачу знайшла своє підтвердження.

Позивач був звільнений з військової служби у званні підполковника запасу, тобто, після звільнення з військової служби. Зважаючи на його бажання отримати раніше невидане йому речове майно згідно номенклатури, його позовні вимоги про зобов'язання відповідача таке майно видати є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене та з урахуванням того, що позивач не був забезпечений належним речовим майном з вини відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо невидачі ОСОБА_4 належного йому речового майна.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_4 речове майно в натурі згідно переліку наведеного у довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 21 вересня 2016 року №3.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 23 січня 2017 р.