Рішення № 64196371, 18.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.17р. Справа № 904/7685/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про стягнення 4 102 538,29 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Судді: Соловйова А.Є.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 6-48 від 10.01.2017р.

ОСОБА_4, представник за довіреністю № 2-568 від 28.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_5, представник за довіреністю № 7219 юр від 30.12.2016р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (далі - відповідач) про стягнення 4 102 538,29 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 4 046 157,41 грн. - основного боргу, 51406,10грн. - пеня, 4 974,78 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року, в частині розрахунків за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2016 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 27.09.2016.

27.09.2016 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2016.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2016 року залучено до участі у справі №904/7685/16 третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - третя особа); відкладено розгляд справи на 01.11.2016.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2016 року продовжено строк розгляду спору до 17.11.2016 року включно; відкладено судове засідання на 09.11.2016.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2016 року призначено колегіальний розгляд справи, передано матеріали справи для визначення складу колегії.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.11.2016 року визначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Соловйова А.Є., Мартинюк С.В.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2016 року прийнято справу № 904/7685/16 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Соловйова А.Є., Мартинюк С.В.; призначено розгляд справи на 14.12.2016.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2016 року відкладено судове засідання на 10.01.2017.

05.01.2017 до суду від третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи підписані спільні протокольні рішення на загальну суму 2 308 579,88 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2017 року продовжено строк розгляду спору до 25.01.2017 року включно; відкладено судове засідання на 18.01.2017.

17.01.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про прийняття до відома викладені доводи та міркування, задоволення позовних вимог, з урахуванням даних, зазначених в акті звірки розрахунків.

18.01.2017 повноважний представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник третьої особи повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засіданні від 10.01.2017р.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що сума основного боргу складає 1 371 992,56 грн., оскільки позивач здійснив часткові розрахунки вже після звернення з позовом до суду.

Повноважний представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки частина основного боргу була погашена, а щодо іншої частини боргу, то між сторонами були підписані спільні протокольні рішення на підставі яких змінився строк виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем. Крім того, повноважний представник відповідача зазначив про те, що на даний час є вже недоцільним розгляд колегією суддів раніше поданих клопотань про призначення експертизи та зупинення провадження у справі, з чим також погоджується колегія суддів.

У судовому засіданні 18.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на транспортування природного газу № НОМЕР_1 (далі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а відповідач сплачує позивачеві встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Згідно з п. 2.2. Договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка № 1 (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (транспортування) до цього Договору (п. 2.4. Договору).

Як зазначено у п. 2.5. Договору, приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності позивачу здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6. Договору).

За приписами п. 2.7. Договору, позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Умовами п. 3.2. Договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, а відповідач відповідно до п. 4.1. Договору зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Положеннями п. 9.1. Договору передбачено, що у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу.

Як зазначено у п. 9.3. Договору, базова ціна газу визначається позивачем відповідно до Кодексу. Позивач визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

У п. 9.4. Договору зазначено про те, що позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п. 11.4. Договору).

За приписами п. 13.5. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової стоки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016 року, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року (п. 17.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору відповідач повинен сплатити позивачу надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу у розмірі 4 046 157,41 грн., що підтверджує ОСОБА_4 надання послуг балансування обсягів природного газу та рахунок № 06-16-1512000733-БАЛАНС від 30.06.2016р.

Натомість, відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг з балансування обсягів природного газу в червні 2016 року до цього часу не виконав, чим порушив умови Договору та положення чинного законодавства України.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п. 13.5. Договору була нарахована пеня у розмірі 51 406,10 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 4 974,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу у розмірі 4046157,41 грн., пеню у розмірі 51 406,10 грн., 3% річних у розмірі 4 974,78 грн., всього 4 102 538,29 грн.

Але, після звернення з позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу у розмірі 1371 992,56 грн., пеню у розмірі 51 406,10 грн., 3% річних у розмірі 4 974,78 грн., всього 1 428 373,44 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вказує відповідач, умови Договору в частині порядку проведення розрахунків порушено самим позивачем, що унеможливлює його належне виконання. Так, п. 9.4. Договору встановлює, що позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів. В порушення цих умов, розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактура у встановленому Договором порядку на погоджені сторонами електронні адреси відповідача не надходили, тому обов'язок оплати послуг не настав, відповідно, строк розрахунку не сплив.

Також відповідач зауважує, що згідно звіту відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках природного газу за червень 2016 року, обсяг небалансу по всіх категоріях споживання складає 0 м3, тобто небаланс відсутній, отже, послуги з балансування у червні 2016 року позивачем не надавались, відповідно, підстави для проведення розрахунку за ці послуги відсутні.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що ухвалою Окружним адміністративним судом міста Києва від 22.06.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9476/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконною та нечинною Постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи". На даний час справа знаходиться на розгляді в суді.

Оскільки позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу за Договором, як і необхідність його укладання, ґрунтуються на нормах Кодексу газотранспортної системи, затвердженого оскаржуваною постановою, у разі визнання судом незаконною та нечинною цієї постанови, вона втратить чинність від моменту прийняття. Відповідно, Договір також буде вважатись недійсним з моменту укладення, у зв'язку з чим будуть відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що третьою особою протягом серпня - жовтня 2016 року було перераховано позивачу за спірним Договором та за спірний період 1 832 654,05 грн.

Між тим, 26.12.2016 року та 27.12.2016 року між сторонами були підписані спільні протокольні рішення на загальну суму 2 308 579,88 грн., тому обов'язок відповідача щодо сплати залишку боргу ще не наступив, оскільки сторони змінили строки та порядок виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за спірним Договором.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу XI Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою.

Положеннями пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу передбачено, що небаланс це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; алокація це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.

У пункті 8 глави 1 розділу XII Кодексу вказано про те, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Як вказано у пункті 5 глави 2 розділу XII Кодексу, підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

За приписами пунктів 1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (пункти 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач мав право звертатися до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу, оскільки:

- У постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 року по справі №904/4505/16 (за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" про стягнення 15 722 280,00 грн. заборгованості за надані в лютому 2016 року, за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1, послуги з балансування обсягів природного газу) вказано про те, що:

? факт наявності негативного місячного небалансу підтверджується звітом про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках;

? вартість послуг з балансування обсягів природного газу відповідачу вираховувалась позивачем відповідно до положень пункту 9.2 Договору;

? умовами договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. передбачений як порядок визначення небалансу так і порядок визначення вартості небалансу у випадку неврегулювання замовником негативного місячного небалансу;

? договір транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року сторонами виконувався, що не дає підстав вважати договір неукладеним;

? посилання відповідача щодо несвоєчасного бюджетного відшкодування відповідачу пільг та субсидій, що впливає на своєчасність розрахунків з позивачем, також не спростовує висновків суду, оскільки ця обставина не впливає на права і обовязки сторін за спірним договором.

Тобто, вищевказані факти доведенню не підлягають, тому що встановлені при розгляді справи №904/4505/16.

- Відповідач не надавав позивачу, як оператору газотранспортної системи, номінацію на червень 2016 року, з визначенням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати, як і не були виділені на вказані потреби відповідача обсяги природного газу й жодним постачальником природного газу. Натомість, у звіті відповідач фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за червень 2016 року було вказано про використання відповідачем в червні 2016 року 595,724 тис.м3 природного газу на виробничо-технологічні витрати, при тому, що в графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказану потребу відповідача обсяги природного газу виділені не були. Таким чином, факт наявності негативного місячного небалансу в червні 2016 року на загальний обсяг, що складає 595,724 тис.м3 природного газу, відповідачем визнається, враховуюче, що саме відповідач у своєму звіті про це вказав.

- Згідно інформації з офіційного веб-сайту позивача на червень 2016 року базова ціна газу становила 6 792,00 грн. з ПДВ (з урахуванням послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи надання послуг вказаного виду). В зв'язку з цим, вартість послуг балансування газу відповідача в червні 2016 року на суму в розмірі 4 046 157,41 грн. була вирахувана наступним чином: 6792 грн. х 595,724 тис.м3. Таким чином, у відповідача є обов'язок з оплати послуг балансування обсягів природного газу за червень 2016 року на суму 4 046 157,41 грн.

- Підставою для проведення розрахунку за отримані послуги з балансування за спірний період, є рахунок позивача на оплату послуг балансування газу на загальну вартість таких послуг та акт про надання послуг балансування обсягів природного газу за червень 2016 року, які складені на підставі звіту про надані послуги з транспортування газу. Вказані документи містять необхідні дані, які визначають обсяг місячного негативного небалансу у відповідача у вищезазначений період і який ґрунтується безпосередньо на даних відповідача, відображених у звіті відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вказаний період, та вартість послуг балансування, вирахувана відповідно до умов Договору укладеного між позивачем та відповідачем.

- У відповідача є всі необхідні документи - акт наданих послуг з балансування природного газу в червні 2016 року, рахунок на оплату вартості таких послуг, а також розрахунок вартості цих послуг, на підставі яких відповідач мав можливість та повинен був здійснити розрахунки за надані позивачем послуги з балансування обсягів природного газу у вказаний період. До того ж, частково здійснивши з позивачем розрахунки за послуги з балансування обсягів природного газу в червні 2016 року, що підтверджується матеріалами справи, відповідач тим самим підтвердив наявність у нього невиконаного зобов'язання перед позивачем в частині оплати послуг вказаного виду відповідно до умов Договору.

Але, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2036710,80 грн. підлягає припиненню, оскільки відсутній предмет спору (зазначена сума була перерахована позивачу після порушення провадження у справі).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 637454,05 грн. необхідно відмовити, оскільки зазначена сума була перерахована позивачу до порушення провадження у справі (за приписами п. 4.4 Постанови, Пленума Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.).

Колегія суддів також відмовляє у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення основного боргу, враховуючи той факт, що між сторонами 26.12.2016 року та 27.12.2016 року були підписані спільні протокольні рішення на загальну суму 2 308 579,88 грн., якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі Договору на транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України по справам: № 908/2215/15-г від 15.12.2015 року, № 922/364/15 від 15.10.2015 року, а також у постановах Верховного Суду України: № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09.09.2014 року, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 09.09.2014 року, № 917/2519/14 від 23.09.2015 року та № 927/1733/14 від 11.11.2015 року.

Таким чином, враховуючи наявність домовленості щодо зміни порядку і строків проведення розрахунків і те, що відповідний строк не настав, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення залишку основного боргу по даній справі відсутні, а звернення з позовом в цій частині є передчасним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані, на загальну суму боргу у розмірі 4 046 157,41 грн., 3% річних (з 03.08.2016 по 17.08.2016) у розмірі 4974,78 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно. Приймаючи даний висновок колегія суддів виходила з того, що на залишок боргу не можна нараховувати 3% річних, оскільки для стягнення 3% річних необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Після перерахунку проведеного господарським судом в системі "Законодавства" 3% річних, за вказаний позивачем період, складають 3 287,91 грн. (4 046 157,41 грн. - загальна сума боргу, з якої було погашено - 2 674 164,85 грн. та на залишок боргу були підписані спільні протокольні рішення. Тобто, нарахування 3% проводилось лише на суму 2674164,85 грн.).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 287,91 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За приписами п. 13.5. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової стоки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 13.5. Договору позивачем, на загальну суму боргу у розмірі 4 046 157,41 грн., була нарахована пеня (з 03.08.2016 по 17.08.2016) у розмірі 51 406,10 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно. Приймаючи даний висновок колегія суддів виходила з того, що на залишок боргу не можна нараховувати пеню, оскільки для стягнення пені необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Після перерахунку проведеного господарським судом в системі "Законодавства" пеня, за вказаний позивачем період, складає 33 975,05 грн. (4 046 157,41 грн. - загальна сума боргу, з якої було погашено - 2 674 164,85 грн. та на залишок боргу були підписані спільні протокольні рішення. Тобто, нарахування пені проводилось лише на суму 2674164,85 грн.).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 33 975,05 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, Кодексом газотранспортної системи, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 80, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу у розмірі 2 036 710,80 грн. - припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, м. Дніпро, вул.Володарського, буд. 5, код ЄДРПОУ 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 3% річних у розмірі 3 287,91 грн. (три тисячі двісті вісімдесят сім грн. 91 коп.), пеню у розмірі 33 975,05 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 05 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 31 109,60 грн. (тридцять одна тисяча сто дев'ять грн. 60.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.01.2017 року.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_2