Ухвала суду № 64192350, 20.01.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/3934/16-к

1-кп/703/58/17

УХВАЛА

20 січня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Васильківської Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

за участю прокурора Трегубова Є.І.

захисника ОСОБА_2

та обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі клопотання захисника обвинуваченого про визнання доказів недопустимими заявленого в межах кримінального провадження №42016250000000195 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

До початку дослідження доказів, захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання недопустимими доказами автомобіля «RENAUT» належного обвинуваченому та протоколу огляду місця події від 7 жовтня 2016 року, яким відповідний автомобіль було оглянуто як місце події, та вилучено ряд доказів. Крім того просив повернути власнику автомобіль «RENAUT» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що зберігаються у Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області.

Своє клопотання захисник мотивував тим, що відповідні докази отримані в порушення вимог КПК України, тобто без відповідної ухвали суду, а тому на його думку є явно недопустимими, та такими, що не можуть бути дослідженими судом.

Обвинувачений підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити з наведених захисником підстав.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання, зауважив, що автомобіль є доказом по справі, оскільки саме в ньому відбувалась подія злочину. Що стосується протоколу огляду місця події від 7 жовтня 2016 року, то вважає, що відповідна слідча дія проводилась із дотриманням норм КПК України, тому такий доказ є допустимим.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали додані до клопотання та до обвинувального акту, суд приходить до наступного.

Для вирішення питання про допустимість доказів у справі, суду в повній мірі необхідно дослідити обставини отримання такого доказу, разом з тим, на даній стадії судового розгляду, однозначно визначити питання про дотримання норм КПК України під час здобуття кожного із названих у клопотанні доказів, суд позбавлений можливості, а тому в цій частині клопотання його слід віднести на розгляд суду під час вирішення даної справи по суті в нарадчій кімнаті, з можливістю комплексного вивчення судом всього обсягу здобутих в межах кримінального провадження доказів, та надання аналізу щодо належності і допустимості кожного з них як окремо взятого та у поєднанні із іншими доказами.

Що стосується клопотання про повернення обвинуваченому належного йому автомобіля «RENAUT» та свідоцтва про реєстрацію відповідного транспортного засобу, що зберігаються у Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області як речовий доказ у даному кримінальному провадженні, суд приходить до наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статті 160-166 КПК України регламентовано процедуру отримання стороною кримінального провадження тимчасового доступу до речей та документів, в свою чергу статті 170 - 174 КПК України визначають процедуру накладення арешту на майно.

Аналіз відповідних норм Закону, вказує на те, що для забезпечення перебування речового доказу у сторони провадження під час досудового розслідування та судового слідства, обов'язковим є судове рішення, про надання тимчасового доступу до такого речового доказу, чи то накладення на нього арешту.

Як стверджує захисник у своєму клопотанні, відповідного рішення слідчого судді щодо вказаного автомобіля прийнято не було, більш того ухвалою слідчого судді від 28 жовтня 2016 року, було відмовлено у накладенні арешту на належний обвинуваченому автомобіль «RENAUT», та не дивлячись на це, всупереч вимогам Закону, автомобіль передано на зберігання до Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області як речовий доказ за постановою слідчого від 28 жовтня 2016 року. Наведені обставини підтверджуються копією ухвали слідчого судді від 28 жовтня 2016 року про відмову у накладенні арешту на майно, та копією постанови слідчого про приєднання речового доказу до матеріалів провадження.

Прокурор заперечуючи проти повернення автомобіля власнику, не довів законності перебування відповідного речового доказу на зберіганні Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області, та підтвердив відсутність рішення суду про надання доступу до відповідного доказу, чи то про накладення на нього арешту.

За таких обставин, на думку суду подальше перебування автомобіля «RENAUT» та свідоцтва про реєстрацію відповідного транспортного засобу на зберіганні в Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області, відбувається в порушення вимоги ч.1 ст. 100 КПК України, та порушує право обвинуваченого володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, що гарантовано ст. 41 Конституції України.

Враховуючи наведене, клопотання захисника в частині про повернення обвинуваченому автомобіля підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 100, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого в частині визнання недопустимими доказами автомобіля «RENAUT» належного обвинуваченому та протоколу огляду місця події від 7 жовтня 2016 року, яким відповідний автомобіль було оглянуто як місце події, залишити без руху до виходу суду в нарадчу кімнату для постановленні вироку у даному кримінальному провадженні.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль «RENAULT» модель «LAGUNA», днз НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.09.2015 р, що знаходяться на зберіганні у Смілянський ВП ГУНП в Черкаській області, -повернути володільцю ОСОБА_3, зобов'язавши до розгляду кримінального провадження по суті зберігати його у стані придатному для використання у криміналом провадженні, про що відібрати розписку, яку направити суду.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. В. Васильківська