Рішення № 64190332, 17.01.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 671/984/16-ц

Провадження № 22-ц/792/69/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

за участю представника апелянта ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Євросервіс ПК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, вихідної допомоги, затрачених коштів для організації роботи товариства, моральної шкоди та витрат на лікування

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 зазначав, що 15.03.2016 року рішенням Загальних Зборів Учасників ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» його було обрано генеральним директором вказаного підприємства, про що 16.03.2016 року було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За період з 16.03.2016 року по 03.06.2016 року від імені та в інтересах товариства ОСОБА_2 здійснив ряд заходів по організації діяльності ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК», однак станом на день звернення до суду трудовий договір із позивачем не укладено. ОСОБА_2 звертався з письмовою заявою до засновника ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» ОСОБА_3 щодо укладення контракту, однак відповіді на вищезазначену заяву не надійшло. За період роботи ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства всі організаційні витрати він здійснював за власні кошти у зв'язку з тим, що статутний капітал ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» не був сформований, на рахунок товариства грошових коштів від засновника не надходило, а засновник і єдиний учасник ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» ОСОБА_4 допустив позивача до виконання роботи, запевняючи, що всі витрати по організації роботи товариства останньому будуть відшкодовані. Позивач вказує, що заробітна плата виплачена не була і її заборгованість становить 13 310,16 грн., також 03 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак не отримав будь-якої відповіді. Також позивач вказує, що йому стало відомо про те, що керівником ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» призначено іншу особу, однак звільнення позивача з посади документально не відбулося. Крім того, позивач вказує, що ним для організації роботи товариства були витрачені власні кошти в сумі 16959,36 грн., які відповідачем йому не відшкодовані. ОСОБА_2 також зазначає, що у зв»язку із порушенням своїх трудових прав пережив нервове потрясіння, що змусило його звернутися за медичною допомогою і пройшов курс лікування, що спричинив непередбачувані витрати в розмірі 2 173,92 грн. Позивач вказує, що порушення його трудових прав, призвели і до моральних страждань, тимчасової втрати непрацездатності, втрати нормальних життєвих зв'язків. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на його користь 13310,16 грн. невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, вихідну допомогу у розмірі 14795,34 грн., затрачені власні кошти для організації роботи товариства у сумі 16959,36 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та витрати на лікування у сумі 2173,92 грн..

Рішенням Волочиського районного суду від 20 жовтня 2016 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає до скасування. ОСОБА_2 вказує на те, що факт передання йому установчих документів, як генеральному директору товариства, свідчить про фактичний допуск його до роботи, а отже з моменту передачі документів між сторонами виникли трудові відносини. Всупереч статуту ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» станом на день звернення до суду контракту з апелянтом не укладено. Апелянт, також посилається на те, що факт обрання його, як такого що не входить до складу учасників товариства, на посаду генерального директора, факт передачі йому установчих документів, підтверджують ту обставину, що робота апелянта проводилася з відома і власника і уповноваженого органу. Також, як зазначає ОСОБА_2, судом не проводився допит свідка, хоча представником апелянта заявлялося відповідне клопотання. Виходячи із наведеного апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримала і просить її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Апелянт та представник відповідача до суду не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день і час слухання справи в розумінні ст. ст. 74 ЦПК України повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, вихідної допомоги суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є необгрунтованими, оскільки контракту між позивачем та ТОВ «Євросервіс» укладено не було, тому відповідно між сторонами не виникли трудові відносини, в зв'язку з чим позивачем безпідставно видано наказ №1 від 16.03.2016 року про приступання ним до виконання посадових обов'язків Генерального директора ТзОВ ОСОБА_5

Щодо позовних вимог про стягнення затрачених позивачем власних коштів для організації роботи товариства в сумі 16959,36 грн., моральної шкоди в сумі 10000 грн. і витрат на лікування в сумі 2173,92 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених вимог.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції щодо відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди не погоджується, виходячи із наступного.

Так, згідно п.п. 14.3.3. п. 14.3 Статуту ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» до виключної компетенції Зборів Учасників належить обрання та звільнення Генерального директора Товариства і його заступників… (а.с. 15-29 т.1).

Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» від 15.03.2016 року обрано ОСОБА_2 Генеральним директором ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» (а.с.32 т.1).

Наказом № 1 від 16.03.2016 року «Про вступ на посаду Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» ОСОБА_2 приступив до виконання посадових обов»язків Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» (а.с.88 т.1).

16.03.2016 року внесено запис № 9 до трудової книжки позивача, відповідно до якого ОСОБА_2 приступив до виконання посадових обов»язків Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» (а.с.87 т.1).

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОСЕРВІС ПК» є ОСОБА_2 (а.с.30-31 т.1).

Протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» від 07.06.2016 року звільнено Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» ОСОБА_2 з посади 03.06.2016 року (а.с.47 т.2).

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.п. 14.13. п. 14.3 Статуту ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» з Генеральним директором, його заступниками та директорами відповідальними за окремі напрямки діяльності Товариства укладаються трудові договори в формі контракту.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 16 березня 2016 року по 03 червня 2016 року працював Генеральним директором ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК», контракт з ним укладено не було, однак останній у відповідності із п.п. 14.15. п. 14.3 Статуту ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» за період з 16.03.2016 року по 03.06.2016 року виконував посадові обов»язки, що визначені п. 14.15. розділу 14 статуту ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» з відома власника .

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи. Так, як вбачається із копії реєстраційної справи ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» ОСОБА_2 16.03.2016 року звернувся із заявою про державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» та надав пакет документів, необхідних для здійснення державної реєстрації товариства як юридичної особи; Красилівською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби взято на облік ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» як платника податків 16.03.2016 року за №220416045670, керівник ОСОБА_2; у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 30.03.2016 року відкрито рахунок у національній (українська гривня) та іноземній валюті (польський злотий). (а.с. 38 - 40 т.1, 2-6 т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В силу ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Згідно ч. 1 ст. 8 зазначеного вище Закону держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати підлягають до часткового задоволення в сумі 3797,14грн. (сума вказана без вирахування обов'язкових платежів та внесків), виходячи із розміру законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що гарантована державою.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з січня 2016 року по квітень 2016 року становила 1378 грн., а з 1 травня 2016 року - 1450 грн.

Оскільки за період з 16.03.2016 року по 03.06.2016 року ОСОБА_2 відпрацював 55 робочих дні, тому за період роботи з 16.03.2016 року по 31.03.2016 року - позивачем відпрацьовано 12 робочих дні і заробітна плата останнього становила 751,64 грн. (1378/22*12=751,64). За період роботи з 01.04.2016 року по 30.04.2016 року - 19 робочих днів і заробітна плата ОСОБА_2 становила 1378 грн. (мінімальна заробітна плата). За період роботи з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року - 19 робочих днів і заробітна плата позивача становила 1450 грн. (мінімальна заробітна плата). За період роботи з 01.06.2016 року по 03.06.2016 року - 3 робочих дні і заробітна плата ОСОБА_2 становила 217,50 грн. (1450/20*3=217,50).

В силу ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_2 з посади Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» розрахунок з ним проведено не було, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 11029,20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума вказана без вирахування обов'язкових платежів та внесків), виходячи із наступного.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі наведеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становила 70,7 грн. ( 1450 грн. + 1378 грн. (зарплата за 2 місяці): 40 (відпрацьовані робочі дні)).

Встановлено, що за період з 04.06.2016 року (наступний день після звільнення) по дату винесення судом апеляційної інстанції рішення 17.01.2017 року пройшло 156 робочих дні (з врахуванням рекомендацій КМУ від 11.11.2015 № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році"), тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 11029,20 грн. (70,7 * 156 = 11029,20).

Також, згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Встановлено, що Протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» від 07.06.2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади Генерального директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» з 03.06.2016 року на підставі поданої заяви (а.с 47 т.2), а в заяві про звільнення ОСОБА_2 просив звільнити його із займаної посади відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 34 т.1). Тому підлягає до стягнення із ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на користь ОСОБА_2 вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 4242 грн. (1414 (70,7 (середньоденна заробітна плата) х 20 (середньомісячне число робочих днів)) х 3 = 4242 грн.), а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановлено, що відповідачем в порушення вимог закону не виплачувалася позивачу заробітна плата, наслідком чого стала втрата ОСОБА_2 нормальних життєвих зв»язків, яка вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки відсутність коштів позбавляє людину можливості придбати для себе та сім»ї необхідні продукти харчування, товари першої необхідності та оплатити комунальні послуги. І при визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує характер та тривалість допущеного відповідачем правопорушення та виходить із вимог розумності та справедливості, а тому вважає за необхідним стягнути із відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення із ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на користь позивача затрачених останнім власних коштів для організації роботи товариства в сумі 16959,36 грн. і витрат на лікування в сумі 2173,92 грн. є безпідставними.

В силу ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 та його представником не надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 58 , 59 ЦПК України на підтвердження зазначених вище позовних вимог.

Разом з тим, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів, не приймає як доказ, покази свідка ОСОБА_6, оскільки останньому не відомо: кому належить, чи хто орендує приміщення, в якому він проводив ремонтні роботи; та свідку також не відомо, з яких саме коштів з ним проводив розрахунок ОСОБА_2 за виконану роботу.

У відповідності з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з ТОВ «Євосервіс ПК» підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн. (п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», що діяв на день подачі позову).

Керуючись ст. ст. 307, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду від 20 жовтня 2016 року в частині відмови у позові щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, вихідної допомоги і моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на користь ОСОБА_2 3797,14 грн. заборгованості по заробітній платі, 11029,20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 14826,34 грн., з яких підлягають вирахування обов'язкові платежі та внески; 4242 грн. вихідної допомоги та 1000 грн. моральної шкоди.

В решті рішення Волочиського районного суду від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн.

Рішення в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОСЕРВІС ПК» на користь ОСОБА_2 заробітної плати в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

____________ Головуючий у першій інстанції - Чорний С.Б. Справа № 22ц/792/69/17

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 55