Рішення № 64186177, 18.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/73/17

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,-

встановила:

У липні 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 лютого 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 250000 грн..

На забезпечення виконання основного зобов'язання позичальник передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

21 липня 2014 між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Кіпру», - з одної сторони, та ПАТ «Альфа-Банк» - з іншої сторони, укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого клієнт ПАТ «Неос Банк» відступає фактору ПАТ «Альфа-Банк» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі - кредитного договору з ОСОБА_4.

Оскільки ОСОБА_4 порушила умови укладеного договору Банк звернуся із позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2015 року позов Банка був задоволений, судове рішення набрало законної сили, у встановленому процесуальним законом порядку судом видано виконавчий документ.

Проте при примусовому виконанні судового рішення було виявлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів було накладено арешт на вказану квартиру.

У зв'язку з викладеним Банк звернувся з даним позовом до суду, в якому просив суд звільнити з-під арешту майно боржника.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., яка належить ОСОБА_4 на праві власності, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та звільняючи з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 29 лютого 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 250000 грн..

На забезпечення виконання основного зобов'язання 29 лютого 2012 року між сторонами був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1.

21 липня 2014 між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Кіпру» та ПАТ «Альфа-Банк», укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого клієнт ПАТ «Неос Банк» відступає фактору ПАТ «Альфа-Банк» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі - кредитного договору з ОСОБА_4.

Також 21 липня 2014 між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Кіпру» та ПАТ «Альфа-Банк», укладено договір № 1 про передачу прав за іпотечними договорами, відповідно до умов якого ПАТ «Неос Банк» передає ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за іпотечними договорами, в тому числі - іпотечного договору з ОСОБА_4.

У зв'язку із порушенням ОСОБА_4 умов укладеного договору, Банк звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості.

26 квітня 2016 року Малиновським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 228894,16 грн..

При примусовому виконанні судового рішення було виявлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошей було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що унеможливило задоволення вимог Банку.

На підставі зазначеного, Банк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.

Оскаржуваним рішенням позовну заяву задоволено у повному обсязі, з чим колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції невірно з'ясував правовідносини, які склалися з приводу арешту квартири.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, Банк зазначив у якості відповідачів як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3, які, на думку позивача, порушують права Банку.

Але колегія суддів звертає увагу, що арешт був накладений під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошей. У процесі розгляду даної справи ОСОБА_4 не оскаржувала зазначену ухвалу та не повідомляла суд про те, що квартира знаходиться в іпотеці банку.

Арешт був накладений ухвалою суду, яка оскаржена чи скасована у судовому порядку не була.

ПАТ «Альфа-Банк» мав право самостійно вступити до участі у справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 у якості третьої особи та оскаржити ухвалу суду про забезпечення позову в апеляційному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, оскільки зазначеним законом передбачена можливість захисту права власника, а не стягувача.

ПАТ «Альфа-Банк» не є власником квартири АДРЕСА_1, на яку накладений арешт. Власником квартири є ОСОБА_4, яка є боржником за кредитним договором.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2016 року № 5 « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» розглядає випадки звільнення з-під арешту майна, на яке арешт накладений не судом в рамках цивільного провадження, а державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а як вже було зазначено арешт був накладений в рамках цивільної справи.

Таким чином, Банком обрано неправильний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції на зазначене не було звернуто увагу, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

Р.Д. Громік