Рішення № 64185613, 20.01.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11463/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючий суддя - Галінська В.В.

при секретарі - Капріян І.В.

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про захист прав споживача фінансових послуг,-,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Рівненського міського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, просили визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні web-інтерфейсом liqpay, а саме не завершення переказів на користь ОСОБА_3 виконаних в період з 22 серпня 2014 року по 27 серпня 2014 року на загальну суму 969230,60 грн. та ОСОБА_4 виконаних 27 серпня 2014 року на загальну суму 344100,00 грн. - неправомірними; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати на рахунок ОСОБА_3 liqpay № НОМЕР_1 кошти в сумі 969230,60 грн. та на рахунок ОСОБА_4 liqpay № НОМЕР_2 кошти в сумі 344100,00 грн.; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, IPay, Liqpay по номерах телефонів № НОМЕР_1 та НОМЕР_2; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість із врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних; стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог, позивачі, та у судовому засіданні представник позивачів посилалися на те, що позивачі є користувачами послуги web-інтерфейс liqpay, що надається ПАТ КБ «ПриватБанк» з переказу грошових коштів на підставі укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг. Договори було укладено шляхом підписання позивачами наданої відповідачем заяви, відповідно до якої договір складається із самої заяви, а також Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті відповідача.

У серпні 2014 року на рахунки позивачів liqpay № НОМЕР_1 та liqpay № НОМЕР_2 в період з 22 серпня 2014 року та 27 серпня 2014 року, за допомогою терміналу IPay, були здійснені платежі, на загальну суму 969230,60 грн. та 344100,00 грн. Після виконання зазначених платежів, відповідачем було заблоковано доступ до рахунків позивачів та переказані кошти були заблоковані на транзитному рахунку відповідача. Позивачі неодноразово зверталися до відповідача із вимогами розблокувати рахунки та зарахувати на них кошти, однак всі звернення по суті не розглянуті. Документи, які вимагав банк, позивачами були повністю надані, однак їх вимоги задоволені не були. Позивач ОСОБА_4 23 червня 2015 року та ОСОБА_3 30 червня 2015 року отримали виписки по їх рахунках, із зазначенням усіх заблокованих платежів, на загальну суму 969230,60 грн. та 344100,00 грн. Крім того, посилаючись на вимоги ст.. 625 ЦК України вважають, що мають право на компенсації у зв'язку із порушенням боржником вищевказаних прав кредиторів.

У судовому засіданні представник позивачів наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просила суд у задоволенні вимог позивачів відмовити в повному обсязі, підтримав подані до суду письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що платіжний сервіс LiqPay - це торгова марка Банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі інтернет і ініціювання переказу грошових коштів.

Згідно Свідоцтва про шлюб судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 30 серпня 2015 року змінила прізвище на ОСОБА_4

Звертаючись із вимогою про зобов'язання зарахування коштів на рахунки позивачів, що заблоковані на рахунках, позивачі повинні довести суду факт відкриття їм таких рахунків та факт перебування на них грошових коштів, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить наступне визначення: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. При цьому постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004 року затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Детально проаналізувавши зміст Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України слід дійти висновку, що ним не передбачено існування банківського рахунку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Тобто, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в позовній заяві зазначили номера рахунків, на яких взагалі є неможливим облік грошових коштів.

Позивачі, стверджуючи, що є користувачами платіжного сервісу LiqPay, надали суду роздруківку виписки по їх рахунках, копії переписок з службою підтримки Банку, письмові вимоги про розблокування рахунків та зарахування коштів.

Під час розгляду справи суд приймає до уваги належні та допустимі докази.

Належність доказів - це наявність їхнього значення для цивільної справи. Для того, щоб визначити, який доказ належний, необхідно з'ясувати, чи мають значення для справи фактичні дані, для встановлення яких пропонуються джерела і засоби доказування, а потім - чи можуть підтвердити докази чи заперечити належні до справи факти. У разі позитивної відповіді суд вважає доказ належним.

З метою доказування наявності правових відносин із відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали суду виписки по рахунках Т. 1 а.с. 26-31 та 23-24, проте вказані докази не є належними, оскільки вони не є підписаними та завіреними печатками, не зрозуміло звідки сторона позивача отримала дані виписки, вони не містять відомостей щодо дати їх складання, періоду, за який вони надані, найменування власників рахунків, номерів рахунків, вхідного та вихідного залишків, номеру рахунку платника, валюти переказів.

Додані позивачами скріншоти електронної переписки із ПАТ КБ «ПриватБанк» суд також не визнає належним доказом, так як із них не можна встановити з якого саме питання здійснюється переписка, хто саме веде таку переписку із сторони Банку, чи є дана особа уповноваженою на надання будь-яких відповідей, її прізвище, ім'я та по-батькові, посада та коло повноважень.

Крім того, позивачами не надано суду підтвердження того, що були заблоковані перекази на їх користь в порядку ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та підтвердження того, що їх право розпорядження коштами, на перерахування яких вони покликаються, було порушено. Також позивачами не наведено жодних доказів на підтвердження блокування інтернет-сервісів - Приват24, Фотокаса, IPay, Liqpay по номерах телефонів № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Надана анкета-заява про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.08.2016 року ОСОБА_3 є неналежним доказом, так як була подана в 2016 року, а не в момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо копії виписок по рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» за НОМЕР_3 за період з 23.08.2014 - 05.08.2015 року стосовно ОСОБА_3 (Т 2 а.с. 39-61 та 138-160) надана виписка стосується періоду, що не відповідає періоду здійснення операцій, на які посилається позивач ОСОБА_3 Крім того, у відповідності до даної виписки, загальний розмір витрат (653 204 грн.) дорівнює загальному розміру надходжень (653 204 грн.), що суперечить доводам про блокування коштів на рахунку.

Копії виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.08.2014 - 27.08.2014 (Т.2 а.с. 161-167) з транзакціями, які не були зараховані на рахунок Liqpay НОМЕР_4 та 27.08.2014 (Т.2 а.чс. 168) з транзакціями, які не були зараховані на рахунок Liqpay НОМЕР_5, також не можуть бути взяті судом до уваги, так як зазначені в даних документах відомості стосуються ініційованих, але не завершених переказів, вони не містить відомостей про платника за кожною такою операцією та є неоднозначними в частині зазначених у графах відомостей.

Копії довідок №05-3332643/1 від 18.11.2016року (Т. 2 а.с. 170), № 05-3332643/2 від 18.11.2016 (Т. 2 а.с. 171), № 05-3332643/3 від 18.11.2016 (Т. 2 а.с. 172), №05-3332643/3 від 18.11.2016 (Т. 2 а.с. 173), №05-3332643/5 від 18.11.2016 (Т. 2 а.с. 174-175), №05-3332643/6 від 18.11.2016 (Т. 2 а.с. 176-1770), №05-3335499/1 від 21.11.2016 (Т. 2 а.с. 181), №05-3335496/1 від 21.11.2016 (Т. 2 а.с. 183), № 05-3335495/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 205), № 05-3335498/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 207), № 05-3338000/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 209), № 05-3338001/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 210-211), № 05-3338002/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 212), № 05-3338003/1 від 23.11.2016 (Т. 2 а.с. 213) ,не містять відомостей про те, хто є отримувачем за операцією з перерахування, а саме по собі зазначення «... через сервіс ІРау... було здійснено платіж» не може бути достатнім для встановлення на підставі таких документів будь-яких обставин справи.

Копії виписок по рахунку клієнта №024254-2016/1103 за розрахунковий період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року (Т. 2 а.с. 179) та № 118101-2016/0714 за розрахунковий період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року (Т. 2 а.с. 215), №792848-2016/0613 за розрахунковий період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року (Т. 2 а.с. 217179), НОМЕР_6 за розрахунковий період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року (Т. 2 а.с. 218-221) не містять відомостей про те, хто є отримувачем за операцією з перерахування, а саме по собі зазначення опису операції «Покупка в торгово- сервісній мережі та Інтернет - UAH IPAY, DNIPROPETROVSK, UA» не надає суду можливість встановити будь-які обставини, що мають значення для справи.

Надані нотаріально посвідчені заяви від ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (Т. 2 а.с. 221-227) та заяви адресовані суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 228-229) не є допустимими доказами по справі, так як підтвердженням здійснення перерахування коштів на рахунок не можуть бути підтверджені показами фізичних осіб, а мають бути підтверджені письмовими доказами.

Копії податкових декларацій 28.01.2015 року та 25.01.2015 року (Т. 2 а.с. 187-191) суд визнає неналежним доказом, крім того, позивачем не обгрунтовано їх подання і на підтвердження яких саме обставин були надані такі декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вищевикладене свідчить, що позивачі не довели суду належними та допустимими доказами факту існування правовідносин із відповідачем, в тому числі доказів користування платіжним сервісом Liqpay та здійснення платежів на користь позивачів. За таких обставин та враховуючи факт позовної вимоги про зобов'язання зарахування коштів на рахунки, на яких не передбачений облік грошових коштів взагалі, слід відмовити позивачам в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині не підлягають до задоволення і решта вимог позивачів, так як вони є похідними зокрема щодо стягнення заборгованості із врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних.

Щодо вимоги про відновлення роботи інтернет-сервісів, то як зазначалося судом будь-яких доказів того, що дані сервіси заблоковано для позивачів, суду не надано, тому дані вимоги є недоведеними та до задоволення не підлягають.

Крім того, не підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача судові витрати, так як в задоволенні позову судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про захист прав споживача фінансових послуг - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя -