Ухвала суду № 64184672, 17.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/780/16-ц Номер провадження 22-ц/786/164/17Головуючий у 1-й інстанції Лисенко Н. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Бондаревської С.М., Одринської Т.О.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на ухвалу судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2016 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання окремих пунктів кредитного договору № PLOKGK00000077 від 20.06.2007 року недійсним.

17.11.2016 року позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та заборони відповідачу оформлювати право власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на двокіматну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 червня 2007 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви.

Вважає, що районним судом не взято до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , відповідно до яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач не вказує, яким чином арешт майна забезпечить виконання рішення у разі визнання окремих положень кредитного договору недійсним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Великобагачанським районним судом Полтавської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним./а.с.12/

Відповідно до змісту позовних вимог ОСОБА_3 просить визнати недійсними умови кредитного договору PLOKGK00000077 від 20.06.2007 року, викладені у п.7.1., щодо розміру щомісячного платежу і сплати банку винагороди за надання фінансового інструменту та зобов'язати банк зробити перерахунок суми боргових зобов'язань.

Також з матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 20.06.2007 року та виступає забезпеченням вказаного кредитного договору.

Вимагаючи забезпечення позову шляхом накладення арешту на іпотечну квартиру, позивач посилався на отримані від банку листи про намір здійснити реєстрацію права власності на предмет іпотеки, тоді як він не згоден з розміром заборгованості за кредитним договором. На його думку, зазначені обставини вказують на ймовірність вчинення відповідачем дій на порушення його права власності на предмет іпотеки.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції не зазначив, в чому полягає необхідність накладення арешту та заборони, а лише формально послався на врахування при вирішенні зазначеного питання предмету спору, правовідносин сторін та наявності передбачених законом підстав для забезпечення позову у спосіб, про який заявив позивач.

Колегія суддів з таким висновком районного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до роз'яснень, викладених в абзацах 1 та 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак районний суд помилково не звернув увагу на те , що предметом заявленого ОСОБА_3 спору є окремі умови кредитного договору, а не договору іпотеки, яким передбачені умови звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачем визнається наявність кредитної заборгованості, розмір якої він вважає необхідним перерахувати у зв'язку із заявленими вимогами щодо недійсності окремих умов кредитного договору. Також слід врахувати, що при укладенні договору іпотеки на іпотечне майно (квартиру) накладена заборона шляхом внесення нотаріусом відповідного запису в державний реєстр, а тому повторне накладення арешту на цю квартиру судом є безпідставним.

Враховуючи, що підстави переходу до іпотекодержателя права власності на іпотечну квартиру в позасудовому порядку передбачені умовами договору іпотеки, який є чинним, підстави для заборони банку вчиняти дії відповідно до умов іпотеки - відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні дані про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення, а тому приходить до висновку про скасування ухвали про забезпечення позову та відмови у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ч.1 п.2, ст.ст. 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2016 року - скасувати .

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя --//-- Л.І.Пилипчук

Судді --//-- С.М.Бондаревська

--//-- Т.В.Одринська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: Л.І. Пилипчук