Ухвала суду № 64182403, 20.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 417/2273/16-ц

Провадження № 22ц/782/846а/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 січня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Коновалова В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський Інститут Селекції і Технології»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, звернувся до Апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 вересня 2016 рокуу цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський Інститут Селекції і Технології».

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року апеляційна скарга залишена без руху. В ухвалі зазначалося, що до предявленої апеляційної скарги апелянтом не доданий платіжний документ про сплату судового збору. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звільнення апелянта від сплати судового збору. Посилання апелянта на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

В статі 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення терміну споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

До спорів, які виникли з кредитних правовідносин, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується лише до споживачів, які є фізичними особами та отримали споживчий кредит. Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір, щодо якого виник спір про стягнення заборгованості, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та юридичною особою ТОВ «Луганський Інститут Селекції і Технології». Разом з тим, з апеляційною скаргою звернувся відповідач ОСОБА_1, як фізична особа, з яким укладений договір поруки, за яким останній зобовязався перед ПАТ «Державний ощадний банк України» відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ «Луганський Інститут Селекції і Технології» зобовязання за кредитним договором.

Отже положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на відповідача.

З зазначених вище підстав не заслуговували на увагу і посилання апелянта на п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції до 01.09.2015 року, який передбачав звільнення від сплати споживачів за позовами, що повязані з порушення їхніх прав.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

В ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Апелянту необхідно було сплатити судовий збір в сумі 275,60 грн., виходячи із встановленого 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, для приєднання до матеріалів справи надати до Апеляційного суду Луганської області платіжний документ про оплату вказаних витрат.

У звязку із зазначеними недоліками відповідно до вимог ч. 2 ст. 297 ЦПК України апелянту надався строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали та апелянт був попереджений, що у разі не виправлення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Крім того, в ухвалі зазначалося, що апеляційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 вересня 2016 року подана з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 ЦПК України. Так, згідно поштового повідомлення представник ОСОБА_1 отримав копію зазначеної ухвали 05 жовтня 2016 року. Також про це зазначено в апеляційній скарзі апелянтом, який вважає, що строк на подачу апеляційної скарги ним не пропущений. Однак, апеляційна скарга була направлена до суду поштою лише 11 жовтня 2016 року, про що свідчить штамп на поштовому конверті (а.с. 94).

Копію ухвали Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав 31 жовтня 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 105), представник апелянта ОСОБА_2 копію ухвали Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року отримав 12 грудня 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 118). Однак, апелянтом вимоги зазначеної ухвали не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК України у випадку не усунення апелянтом недоліків, що були вказані в ухвалі суду, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту, що не перешкоджає йому повторно звернутися до апеляційного суду із виправленою апеляційною скаргою, звернувшись також із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі наведеного, керуючись ч.2,3 ст. 297, ч.2 ст. 121 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 вересня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський Інститут Селекції і Технології» вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після її постановлення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя