Ухвала суду № 64180107, 17.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. №876/7821/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2,

і відповідача - Паїк М.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ, ГУ ДФС відповідно) в якому просив скасувати наказ відповідача від 04.04.2016 №17-0 «Про звільнення працівників» (далі - Наказ) та поновити його на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ або рівнозначній посаді.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що при його звільненні відповідачем грубо проігноровано вимоги ч.1 ст.42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а саме не взято до уваги його переважне право на залишення на роботі у зв'язку із наявністю у нього високої кваліфікації, стажу роботи в органах податкової служби понад 12 років, неодноразові заохочення під час проходження служби, двох малолітніх дітей, які є на його утриманні. Більше того, вказує, що ОДПІ не було запропоновано йому будь-якої іншої посади. Відтак, вважає, що відповідачем порушено його право на працю та безпідставно звільнено його із займаної посади Наказом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі №813/1220/16 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що позивача було звільнено правомірно та із врахуванням переважного права інших працівників на залишенні на роботі, а наявна посада заступника начальника ОДПІ входить до номенклатури Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), а відтак не могла пропонуватись ОДПІ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що фактично посада яку займав позивач не була скорочена, при цьому, під час звільнення не було враховано кваліфікацію, стаж, заохочення ОСОБА_1 та його переважне право перед іншими менш кваліфікованими працівниками на залишення на роботі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Громадянам згідно ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом пунктів 4, 5 ч.1, ч.4 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41), переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 2006 року працював в податкових органах, а згідно наказу ОДПІ від 04.02.2015 №7-0 «Про переведення та призначення» (а.с.6) позивача переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ.

Відповідно до наказу ДФС від 05.11.2014 №245 «Про затвердження чисельності працівників окремих державних податкових інспекцій головних управлінь ДФС» затверджено чисельність працівників ОДПІ в кількості 130 штатних одиниць. Наказом відповідача від 09.12.2014 №2 введено в дію структуру ОДПІ (а.с.34).

На виконання вимог п.3 наказу ДФС від 24.09.2015 №726 та п.2.1 наказу ДФС від 25.09.2015 №731 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС» затверджено чисельність працівників ОДПІ в кількості 127 штатних одиниць та внесено зміни до штатного розпису.

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №840 «Про внесення змін у додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2015 №85», керуючись наказом ДФС від 11.12.2015 №978 «Про затвердження чисельності працівників ДФС» затверджено чисельність працівників ОДПІ в кількості 100 штатних одиниць із внесенням змін до її штатного розпису.

Таким чином, дійсно мало місце скорочення штатної чисельності працівників ОДПІ на 27 штатних одиниць.

Встановлено, що перед скороченням в Яворівському відділенні ОДПІ працювало 46 осіб (в секторі доходів і зборів з фізичних осіб - 12), а після - 32 особи (в секторі доходів і зборів з фізичних осіб - 9). Таким чином, в секторі, в якому працював позивач, відбулося скорочення штатної чисельності на 3 штатні одиниці.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, згідно штатного розпису на 2016 рік, який затверджений начальником ГУ ДФС від 18.01.2016 (а.с.58-62) у секторі податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ передбачено 4 посади головного державного ревізора-інспектора, тобто посада, яку займав позивач до звільнення, збереглася.

Тим не менш, 03.02.2016 (тобто у встановлений строк) позивача попереджено про наступне звільнення з займаної посади (з 04.04.2016) згідно з п.1 ст.40 КЗпП, що підтверджується його підписом (а.с.32), та не заперечується сторонами, а також звільнено із займаної посади Наказом.

Згідно з п.1 ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Поняття «кваліфікація» включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами тощо.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовується ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконання покладених завдань та доручень тощо.

У листі Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 роз'яснено, що для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Судом першої інстанції на підставі аналізу інформації наданої ОДПІ (а.с.128-132), було встановлено, що в секторі податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ після скорочення штатної чисельності працюють головні державні інспектори та головні державні ревізори-інспектори, які мають меншу кваліфікацію та продуктивність праці аніж позивач.

Так, позивач, на відміну від працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проходив підвищення кваліфікації у 2005 році, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації СПК №230826 (а.с.24), має безперервний тривалий стаж роботи в органах податкової служби 12 років та 6 місяців, що також є більшим аніж у уже зазначених працівників.

Крім цього, на відміну від ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також інших працівників, ОСОБА_1 отримав 2 заохочення, а саме йому оголошено подяки від 23.08.2007 та від 02.07.2009 (а.с.26-27).

Необхідно також звернути увагу, що до ОСОБА_4, якому було запропоновано перейти на тимчасову посаду на час декрету ОСОБА_6, наказом від 13.11.2015 №761 було застосовано дисциплінарне стягнення, яке зняте лише 06.05.2016, тобто станом на час виникнення спірних відносин було діючим.

З огляду на наведене, з урахуванням відповідної освіти, підвищення кваліфікації, тривалого стажу роботи та наявних заохочень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ОСОБА_1 була більш висока кваліфікація праці, аніж в інших осіб, які займають посаду головного державного інспектора-ревізора в секторі податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Слід зазначити, що згідно відповіді юридичного управління ГУ ДФС від 13.05.2016 №3563/8/04-10 станом на час попередження позивача про звільнення (03.02.2016) у секторі податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ була одна тимчасово вакантна посада на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника (яка як було встановлено вище, запропонована працівнику із нижчою кваліфікацією та продуктивністю праці), а також посада заступника начальника ОДПІ, яка позивачу не пропонувалась.

Частиною 2 ст.40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Виходячи з нормативного тлумачення п.1 ч.1 ст.40, частин 1 та 3 ст.49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року №21-52а15 та 01 квітня 2015 року №6-40цс15.

Додатково, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суд має з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Проте, відповідач не надав доказів того, що позивачу пропонувались інші вакантні посади в межах ОДПІ, з урахуванням його кваліфікації та освіти; що такі посади на цей час були відсутні і, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в межах всього органу. Хоча, вакантні посади в межах ОДПІ існували, що підтверджується інформацією про вакантні посади від 13.09.2016 №6660/8/04-00 (а.с.198).

Враховуючи те, що при наявності у відповідача вакантних посад, як в межах сектору, так і ОДПІ (а.с.199), жодна із них позивачу не пропонувалась, питання щодо наявності в позивача переважного права залишення на роботі не розглядалось, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо звільнення позивача з роботи з порушенням вимог ст.40 та ст.49-2 КЗпП.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що пропонування відповідачем деяких із вакантних посад іншим особам не звільняє його від виконання обов'язку щодо працевлаштування саме позивача.

Законодавство не звільняє роботодавця від обов'язку пропонування вакантної посади працівнику, що звільняється у випадку пропонування такої посади іншому працівнику, оскільки до часу призначення на вакантну посаду інша особа може відмовитись від неї, тобто відповідач мав змогу і зобов'язаний був запропонувати їх позивачу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників, встановленого статтею 49-2 КЗпП, а тому звільнення позивача з посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП є безпідставним та необґрунтованим.

Покликання ОДПІ на наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, особа не може вважатися такою, що вчинила злочин. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази накладення на позивача дисциплінарних стягнень, а згідно наказу ОДПІ від 04.02.2016 №50 зупинено дію наказу від 20.01.2016 №7 «Про поновлення проведення службового розслідування стосовно головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ОСОБА_1.» до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні по справі№460/1982/15-к.

Таким чином, необхідно вказати, що доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог трудового законодавства.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування Наказу та поновлення його на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення ОДПІ.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 20 січня 2017 року.