Постанова № 64180060, 16.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року № 876/7710/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №803/2563/15 за позовом Приватного підприємства «Ремммеблі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.08.2015 Приватне підприємство «Реммеблі» (далі - Підприємство) звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ), просило визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0004492201 від 21 серпня 2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем укладено договір позики №11-А від 21.02.2014 та отримано позику в загальній сумі 3000000 доларів США. Перевіркою встановлено, що вказана позика використана Підприємством на цілі не пов'язані з господарською діяльністю. Згідно з виписок банку зазначені кошти використані на повернення безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі за договором №23/12-РМ від 23.12.2013. Також, перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларації «Інші витрати звичної діяльності та інші операційні витрати» показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 244 979 590 грн. встановлено, що основний вплив на формування показників зазначеного рядка мали від'ємне значення курсових різниць, кошти на купівлю валюти, сума податків сплачених до державного бюджету, поліпшення основних засобів в межах 10% та інжинірингові послуги. Перевіркою встановлено, віднесення до складу витрат сум курсової різниці по позиці нерезидента в сумі 12 197 958 грн. та курсової різниці по нарахованих відсотках по вказаній позиці в сумі 3 543 356 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до умов договору №23/12-РМ термін повернення безпроцентної допомоги визначено 31.12.2014, відповідно відсутня потреба у залучені позички у іноземній валюті для погашення такої допомоги у квітні-серпні 2014. Правильність формування платником податків валютних валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід). За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат. Таким чином, будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності з метою отримання доходу, а не з іншими цілями. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами, то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а тому, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач з використанням дозволених чинним законодавством методів (отримання позики в іноземній валюті від нерезидента згідно із договором № А-11 від 21 лютого 2014 року), без необхідності виведення з господарського обороту грошових обігових коштів та уникнення в такий спосіб збитків, використав такі кошти безпосередньо в своїй господарській діяльності, при цьому ПП «Реммеблі» доведено наявність розумної економічної причини (ділової мети) для взяття позики у квітні-серпні 2014 року, що спростовує доводи ОДПІ про безпідставність такої позики.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «Реммеблі» зареєстровано Реєстраційною службою Луцького МУЮ Волинської області, основний вид економічної діяльності - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.1 а.с.193-196).

З матеріалів справи встановлено, що з 27.07.2015 по 07.08.2015 Головним Управлінням ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 за результатами якої складено акт №37/22-00/31836555 від 20.08.2015, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення Підприємством підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (далі-ПК України), що призвело до зменшення від'ємного значення по податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 15 351 781 грн.

На підставі акта перевірки №37/22-00/31836555 від 20 серпня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004492201 від 21 серпня 2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 15351781 грн. (т.1 а.с.8).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на прибуток підприємств є, у тому числі, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 встановлено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

На підставі системного аналізу вказаних норм суд апеляційної інстанції приходить висновку, що до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються витрати на нарахування процентів за користування кредитами, якщо метою такого кредитування є здійснення господарської діяльності.

Водночас, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином необхідною умовою для можливості включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

З акта перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено їх завищення на 15 351 781 грн., в т.ч. за 2014 рік на 15 351 780 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати» показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 35 6746 615 грн. встановлено, що вказана сума переважно пов'язана з отриманням кредитів для придбання та будівництво основних засобів та придбанням основних засобів в перевіряє мий період. Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих Feshelmare Investments Limited показників у рядку 06.3 Декларацій «Фінансові витрати» на 2 799 466 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.1 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в загальній сумі 244 979 590 встановлено, що основний вплив на формування показників зазначеного рядка мали від'ємне значення курсових різниць, кошти на купівлю валюти - 239 211 591 (валютні кредити 2012-2013 використані на будівництво торгово-розважального центру в м.Луцьку вул.Сухомлинського 1, який введений в експлуатацію в квітні 2014 та здається в оренду), сума податків сплачених до державного бюджету - 1 743 787 грн., поліпшення основних засобів в межах 10% та інжинірингові послуги - 845 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника встановлено завищення задекларованих Підприємством показників у рядку 06.4 Декларації «Інші види звичайної діяльності та інші операційні витрати» на 12 552 315 грн., а саме віднесення курсової різниці по позиці нерезидента Feshelmare Investments Limited в сумі 12 197 958 грн. та нарахованих відсотках по вказаній позиці в сумі 354 356 грн.

З матеріалів справи встановлено, що між ПП «Реммеблі» (Комітент) і ТзОВ «Кіойл» (Комісіонер) 15 лютого 2012 року укладено договір комісії № 15-П-02 (т.1 а.с.191) відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язався за винагороду, за дорученням Комітента, від свого імені та за рахунок Комітента укласти з третіми особами правочини на виконання будівельно-ремонтних робіт, а саме: здійснення поточного ремонту службових приміщень супермаркету за адресою місто Луцьк, проспект Соборності, будинок 43 (власником об'єкта - супермаркету «Там Там» є ПП «Реммеблі»). Загальна (орієнтовна) сума договору становить 3 600 500 грн.

Окрім того, 23.12.2013 між ТзОВ «Порт Сіті Груп» та ПП «Реммеблі» укладено Договір №23/12-РМ про надання поворотної фінансової допомоги відповідно до умов якого ТзОВ «Порт Сіті Груп» в порядку співробітництва та взаємодопомоги перераховує на поточний рахунок позивача кошти в сумі 55 000 000 грн. без ПДВ у якості безоплатної поворотної фінансової допомоги для реалізації програм розвитку Підприємства. Підприємство зобов'язано повернути суму фінансової допомоги не пізніше 31.12.2014 (т.1 а.с.88).

Як пояснив представник позивача, отримані кошти за вказаним договором використані для завершення будівництва ТРЦ «ПортCity», який був введений в експлуатацію в квітні 2014 року, що підтверджено сертифікатом серії ІУ № 165141060805, виданим 15 квітня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 03 квітня 2014 року (т.1 а.с. 199).

В свою чергу, 21.02.2014 між Feshelmare Investments Limited (Кіпр) (Позикодавець) та ПП «Реммеблі» (Позичальник) укладено Договір позики №11-А відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику грошовими коштами позику в загальній сумі 3 000 000 доларів США строком до 31 березня 2020 року, при цьому Позичальник зобов'язаний використати позику на ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно, для інвестування, придбання активів, здійснення розрахунків по зобов'язаннях Позичальника (пункти 2.1, 2.2, 4.1, 7.1 договору).

Відповідно до умов даного договору надання позики відбуватиметься частинами в сумах, зазначених Позичальником у відповідних заявах на отримання позики, шляхом перерахування Позикодавцем суми на поточний банківський рахунок Позичальника. За користування позикою Позичальник зобов'язується сплачувати Позикодавцеві проценти за ставкою 11% річних, які нараховуються щомісячно в останній день кожного календарного місяця на суму фактично отриманої позики за кількість днів фактичного користування позикою (т.1, а.с.165-169).

Додатковою угодою №1 до Договору позики №11-А від 21.02.2014 встановлено, що Позикодавець зобов'язується перерахувати Позичальнику повну суму позики на вказаний у цьому Договорі банківський рахунок не пізніше 29.08.2014, але не раніше дати здійснення Позичальником реєстрації цього Договору у Національному банку України (т.1 а.с.74).

Договір позики від 21.02.2014 №11-А зареєстровано в Управління Національного банку України у Волинській області 11.03.2014 за №64, зміни до вказаного договору зареєстровано в Управління Національного банку України у Волинській області 29.04.2014 №1.

На виконання умов вказаного договору Позикодавцем надано позику частинами: 17 квітня 2014 року 300 000 доларів США (після продажу валюти банком сума становила 3 314 358 грн.), 14 травня 2014 року 1 500 000 доларів США (після продажу валюти банком сума становила 17799330 грн.), 19 травня 2014 року 1 150 000 доларів США (після продажу валюти банком сума становила 13 611 722 грн.), 28 серпня 2014 року 50 000 доларів США (після продажу валюти банком сума становила 678 640 грн.), що підтверджено меморіальними ордерами №1891 і №1887 від 17 квітня 2014 року (а.с.182, 183), №1720 і №1724 від 14 травня 2014 року (а.с.180, 181), №1573 і №1577 від 19 травня 2014 року (а.с.179, 189), №2907 від 28 серпня 2014 року (а.с.178).

Станом на 31.12.2014 по договору позики залишок неповернутої позики становить 3 000 000 доларів США (47 305 668 грн.). Перевіркою встановлено, що в 2014 ПП «Реммеблі» нараховано 3 293 489,67 грн., що відображено за Дебетом рахунку 6846. По рядку декларації 06.3 включено 2 799 466 грн. (85% суми нарахованих відсотків).

Відповідно до виписок з банку отримані кошти Підприємством використані для повернення безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі за договором №23/12-РМ від 23.12.2013, що підтверджено платіжними дорученнями №2042 від 17 квітня 2014 року, №2243 від 14 травня 2014 року, №2268 від 19 травня 2014 року, №2269 від 19 травня 2014 року, №288 від 28 серпня 2014 року (т.1 а.с.184-188).

Відповідно до правочину про перевід боргу від 12 березня 2014 року (т.1 а.с. 192), укладеного між ТзОВ «Кіойл» (Кредитор), ПП «Реммеблі» (Первісний боржник) та ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» (Новий боржник), Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає на себе в повному обсязі зобов'язання первісного боржника: провести розрахунки згідно з договором комісії № 15-П-02 від 15 лютого 2012 року в розмірі 3 600 500 грн. З укладенням даного правочину виникає зобов'язання Первісного боржника перед Новим боржником сплатити грошові кошти в розмірі переведеного боргу. Первісний боржник зобов'язаний сплатити дані кошти Новому боржнику в термін до 31 грудня 2014 року.

Так, 2 066 788,24 грн., отриманих відповідно до договору № 11-А, позивачем 19 травня 2014 року сплачено платіжним дорученням №2269 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Газ-Інвест» (т.1 а.с.187) на виконання умов договору про перевід боргу від 12 березня 2014 року (т.1 а.с.192).

Водночас, з аналізу долучених позивачем до матеріалів справи Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, Балансу (Звіту про фінансовий стан) ПП «Реммеблі» на 31.12.2014, Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2014 рік, Звіту про власний капітал за 2014 рік, Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2014, Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014 вбачається збільшення витрат та непокритого збитку Підприємства.

На підставі системного аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети), який передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що позика за договором №11-А від 21.02.2014 отримана Підприємством за відсутності фактичної потреби в залученні запозичених коштів в іноземній валюті для погашення безпроцентної фінансової допомоги за договором №23/12-РМ від 23.12.2013 та сплати коштів відповідно до правочину про перевід боргу від 12 березня 2014 року, оскільки термін повернення таких встановлено до 31.12.2014.

Отримання позивачем коштів в іноземній валюті за договором позики №11-А від 21.02.2014, укладеним з Feshelmare Investments Limited, та віднесення курсової різниці по позиці і нарахованих відсотках до витрат Підприємства, здійснено без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело завищення позивачем від'ємного значення по податку на прибуток за 2014 рік та як наслідок втрати дохідної частини Державного бюджету.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що кошти за договором позики №11-А від 21.02.2014 отримано Підприємством без розумної економічної причини та наміру отримати користь (прибуток, дохід), а тому висновки податкового органу про відсутність підстав для зменшення Підприємством бази оподаткування податком на прибуток за рахунок віднесення отриманих коштів до фінансових витрат Підприємства є вірними, і як наслідок правомірним є винесене податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то такі в силу приписів ст.94 КАС України та відмови в позові позивачу зі сторін спору не стягуються.

Керуючись статтями 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №803/2563/15 скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Приватного підприємства «Ремммеблі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004492201 від 21 серпня 2015 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови складено 19.01.2017р.