Ухвала суду № 64178232, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15521/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,

секретаря: Строяновської О.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачів: Зайцева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся у суд із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби, у якому просив: визнати незаконними та скасувати накази відповідачів від 24.10.2014 р. про звільнення його з посади заступника начальника Луганської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями; поновити його на цій посаді; стягнути з Державної Фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язати останнього проінформувати Міністерство юстиції України та відкликати відомості про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року задоволено клопотання представників відповідачів, залишено адміністративний позов без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд дійшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, установлений ст. 99 КАС України, при цьому, поважних причин пропуску строку судом не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, виходячи з наступного.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Частиною першою статті 233 КЗпП визначено, що у справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, тому, на переконання колегії суду, питання щодо строків звернення до адміністративного суду при вирішення питання щодо звільнення з публічної служби врегульовується саме ст. 233 КЗпП України.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року у справі № 812/1543/15.

Як убачається із матеріалів справи, копію наказу про звільнення, а також трудову книжку позивачем було отримано лише 20 вересня 2016 року.

При цьому, колегія суддів критично розцінює посилання відповідачів на лист Луганської митниці Міндоходів від 24.10.2014 року № 2240/12-70-72 щодо повідомлення про звільнення позивача та необхідності отримання останнім трудової книжки, оскільки відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодних доказів відправлення позивачу зазначеного листа, а також копії наказу про звільнення (журнал реєстрації вихідної поштової кореспонденції, список чи реєстр поштових відправлень із відміткою поштового відділення, тощо), а також доказів щодо його отримання чи відмову у отриманні позивачем (зворотнє поштове повідомлення, конверт із відміткою посадової особи про невручення поштового відправлення, тощо).

До того ж, у період із 08.07.2014 року по 07.11.2014 року у роботі Луганської митниці Міндоходів було встановлено простій, у зв'язку із обставинами, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників територіальних органів Міндоходів (відповідно до наказів від 08.07.2014 року № 381 та від 07.11.2014 року № 256), що також викликає сумнів у достовірності листа від 24.10.2014 року № 2240/12-70-72.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки та не перевірено доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Так, є загальновідомим той факт, що м. Луганськ знаходиться на тимчасово неконтрольованій території України, при цьому, поштовий зв'язок м. Луганськ з іншими територіями України відсутній з кінця липня 2014 року.

Позивач посилається на те, що протягом жовтня 2014 - 2016 року перебував на тимчасово неконтрольованій території України, зареєстрований у м. Луганську за адресою: АДРЕСА_1, яка за наслідками ракетного обстрілу зазнала значного пошкодження, що свідчить про наявність проблем та труднощів у позивача і його родини, та на думку суду апеляційної інстанції, повинно розцінюватися як поважна причина пропуску строку звернення до адміністративного суду.

До того ж, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовна заява залишена без розгляду неправомірно, а висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суперечать матеріалам справи та нормам процесуального права.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі пункту 3 статті 199 та пункту 4 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Я.Б. Глущенко

Судді: О.Є. Пилипенко

О.М. Кузьмишина

(Повний текст ухвали складений 20 січня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.