Ухвала суду № 64177755, 21.01.2017, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа № 328/179/17

21.01.2017

1-кс/328/44/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2017 року м. Токмак

Слідчий суддя Токмацького районного суду Запорізької області Погрібна О.М., при секретарі судового засідання Мацинській О.Є., за участі слідчого Невгода М.П., прокурора Лихач Я.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката Вараниці О.О.,

розглянувши в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області клопотання слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Невгода М.П. за погодженням з прокурором Токмацької місцевої прокуратури Лихач Я.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимому:

1) 04.08.2010 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 289, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;

2) 12.10.2011 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнився 06.06.2014 умовно-достроково, не відбутий строк становить 1 рік 4 місяці 21 день,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2017 року до Токмацького районного суду Запорізької області надійшло вказане клопотання слідчого, погоджене із прокурором Токмацької місцевої прокуратури Лихач Я.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 19.01.2017 року о 12 годині 49 хвилин, ОСОБА_5, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи його, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_1, шляхом відчинення хвіртки кухонного вікна, проникли до будинку АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрали майно ОСОБА_6

Так під час перебування в будинку АДРЕСА_2, спрацювала сигналізація та ОСОБА_6 повернулась додому, де побачила у своєму будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які намагалися в цей час покинути вказаний будинок з таємно викраденим майном ОСОБА_6 Усвідомлюючи, що їх злочинні дії помічені, утримуючи при собі таємно викрадене майно, а саме: срібний ланцюжок довжиною 40 см, вагою 8 грам вартістю 700 гривень; срібний хрестик з одним камінцем темно-коричневого кольору, вагою 2 грама, вартістю 200 гривень; мобільний телефон марки «LG KP105» вартістю 200 гривень, срібна каблучка, вартістю 1000 гривень; срібна каблучка, вагою 3 грама, вартістю 400 гривень; комп'ютерна мишка «Logitect m 215» вартістю 350 гривень; каблучка срібна чоловіча, вагою 4 грами, вартістю 1000 гривень; парфуми «Оскар Деларанта», вартістю 1000 гривень; парфуми «Діор Жадо» вартістю 1500 гривень. Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, перебуваючи у вказаному будинку таємно викрали: пляшку вина «Феодосія» вартістю 100 гривень; настій «Карпатський бальзам» вартістю 100 гривень; спиртний напій «Мастика Пещера» вартістю 100 гривень; банку кави «Нескафе» 475 грам, вартістю 150 гривень; пляшку олії оливкової ємкістю 0,7 літрів, вартістю 180 гривень; пляшку з соняшниковою олією, яка матеріальної цінності не представляє; 2 комплекти постільної білизни, кожний вартістю 1000 гривень; жіночу спортивну толстовку вартістю 500 гривень; жіночий пуховик вартістю 2500 гривень; ноутбук марки «ASUS X 553M», вартістю 12 000 гривень, які ними були складені в пакети та сумки, які останні не встигли винести з будинку, оскільки були помічені потерпілою ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення злочину та у подальшому були затримані працівниками ПП охорона «Редут».

За даним фактом слідчим відділенням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080350000086 від 19 січня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та розпочато досудове розслідування.

19.01.2017 року о 13 годині 23 хвилин, ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

20.01.2017 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі останніх.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6; протоколом допиту свідка ОСОБА_7; протоколом допиту свідка ОСОБА_8; протоколом допиту свідка ОСОБА_9

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, чим перешкоджатиме встановленню істини в кримінальному провадженні. Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5, згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Крім того встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, у тому числі 12.10.2011 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3 КК України, маючи судимість в установленому законом порядку не зняту та не погашену, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення, що дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_5, знаходячись на свободі може скоїти нові злочини та буде переховуватись від органів досудового розслідування (суду), що являється ризиками, передбаченими п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також встановлено, що місцезнаходження частини викрадених речей в потерпілої ОСОБА_6 не встановлено, та які в подальшому ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити що являється ризиком, передбаченим п.п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України

З урахуванням отриманих характеристик на ОСОБА_5, а також аналізуючи факти інкримінованого йому кримінального правопорушення, все це дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність.

Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності постійного джерела доходу, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 буде переховуватися від органів досудового розслідування;

- враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, не можливе.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 не погодився із вказаним клопотанням та просив обрати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, пояснив,що він ВІЧ- інфікований, стоїть на обліку в Мелітополі та страждає на гепатит «С», у зв'язку з чим потребує постійного щоденного вживання медичних препаратів, обіцяє виконувати всі вказівки слідчого, прибувати за першим викликом та не ухилятись від суду.

Захисник підозрюваного, адвокат Вараниця О.О., підтримав позицію ОСОБА_5, просив обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що в Токмацькому ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні за №12017080350000086 від 19 січня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.01.2017, 19.01.2017 о 13 год. 23 хв. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні під час затримання і в період перебування в якості затриманого.

20.01.2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі останніх.

Надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, що підтверджується показами потерпілої ОСОБА_6; показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, іншими доказами по провадженню.

В цій частині слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. Матеріали кримінального провадження, на які посилався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини: так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що дані про особу підозрюваного ОСОБА_5, фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпечність. Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан;наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 п. 5 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні замаху на тяжке кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за яке визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує також вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що слідчим та прокурором не підтверджено жодними доказами намір підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що у ході розгляду клопотання слідчим та прокурором не доведено наявність доказів того, що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Так, ОСОБА_5 має реєстрацію та постійне місце проживання на території Запорізької області, де проживає з родичами.

Прокурор цих обставин в судовому засіданні не заперечив.

Крім того, відповідно до довідки №55 від 19.08.2014 року Мелітопольського центру профілактики та боротьби зі СНІДом ЗОР ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на диспансерному обліку в центрі з діагнозом ВІЛ-інфекція пл. ст..ІІ, хронічний вірусний гепатит «В», отримує АРТ з 08.042013 року. Таким чином, ОСОБА_5 потребує постійного безперервного лікування.

Суд вважає, що лише тяжкість скоєного злочину не може бути підставою для обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з п. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

А тому дійшовши висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення та наявність ризиків, але не доведено що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою для запобігання цим ризикам, слідчий суддя доходить висновку що з метою забезпечення дієвості застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, до ОСОБА_5 доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, який забезпечить дотримання ним процесуальних обов'язків під час досудового слідства, зможе запобігти спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст.177 п.4 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою, є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що згідно матеріалів клопотання та пояснень ОСОБА_5, той проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29, 55, 63, 129 Конституції України, ст. ст. 131-132, 176-178, 181, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання слідчого Токмацького відділення поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Невгода Миколи Павловича за погодженням з прокурором Токмацької місцевої прокурори Лихач Яриною Олександрівною про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, з 21 січня 2017 року по 21 березня 2017 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5, такі обов'язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурора,

-цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, за винятком виклику до суду, слідчого чи прокурора, а також відвідування медичних закладів;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 21 березня 2017 року.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_5 покласти на орган Національної поліції.

Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_5 направити до органу Національної поліції.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_5 після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: