Ухвала суду № 64176180, 18.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/1182/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи Виконавчий комітет Хустської міської ради Закарпатської області як орган опіки та піклування, Відділ охорони здоровя Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, про визнання особи обмежено дієздатною та встановлення піклування, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на ухвалу Хустського районного суду від 25 липня 2016 року та на рішення цього ж суду від 25 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

31.03.2015 ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною заявою мотивуючи наступним. Заявник з 14.11.1992 перебуває в шлюбі з ОСОБА_1 Іллічною, в якому народилися донька Лілія, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Протягом останнього року взаємини заявника із ОСОБА_1 значно погіршилися внаслідок протиправної та неадекватної поведінки останньої. Так, правоохоронними і судовими органами неодноразово були встановлені факти сімейного насильства з боку дружини щодо заявника, заподіяння йому тілесних ушкоджень, погроз, знищення його майна тощо із метою подальшого звинувачення в недбалому ставленні до батьківських обовязків. Мали місце факти спалення ОСОБА_1 одягу заявника, його особистих і майнових документів. У березні 2015 року дружина не повідомивши виїхала до Російської Федерації, залишили без догляду сина, про що заявник дізнався лише телефоном. ОСОБА_1 забороняє заявнику спілкуватися із сином. З приводу протиправних дій ОСОБА_1 розслідуються кримінальні провадження. Заявнику довелося переїхати на проживання до своєї матері.

Такі протиправні та безвідповідальні дії ОСОБА_1 окрім того, що завдають значної майнової шкоди, спричиняють заявнику також і моральні страждання, змушують вживати заходів, спрямованих на встановлення обмеження дієздатності дружини з метою запобігання ще більш тяжким наслідкам та захисту інтересів інших членів сімї. ОСОБА_1 страждає на психічний розлад, неодноразово перебувала під наглядом психіатрів, вона не завжди усвідомлює значення своїх дій та не завжди може керувати ними, що призводить до неконтрольованої агресії з її боку.

Із вирішенням питання про обмеження дієздатності ОСОБА_1 необхідно вирішити й питання про піклування над нею, піклувальником може бути лише заявник, який є чоловіком ОСОБА_1, має намір зберегти шлюб, повноцінну сімю, виконувати належним чином батьківські обовязки. Для виконання функцій піклувальника заявник має необхідні доходи та інші дані.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 36, 37 ЦК України, ст.ст. 236, 237 ЦПК України, заявник просив визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканку м. Хуст, вул. Миру, 1, обмежено дієздатною, а себе визнати піклувальником над ОСОБА_1

Ухвалою від 25.07.2016 Хустський районний суд відмовив у призначенні судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану ОСОБА_1, рішенням від 25.07.2016 цей суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його заяви про визнання ОСОБА_1 обмежено дієздатною та встановлення піклування над нею.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, заявник ОСОБА_3 їх оскаржив, вважає незаконними та необґрунтованими.

Щодо ухвали про відмову в призначенні судово-психіатричної експертизи заявник вважає, що для цієї експертизи були необхідні підстави, в т.ч., це випливало з пояснень представника заінтересованої особи Відділу охорони здоровя Хустської РДА, з даних про поведінку ОСОБА_1, з інших обставин справи, чого суд не врахував. Ухвалу про зазначену експертизу було повернуто закладом охорони здоровя лише з метою отримання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Просить ухвалу скасувати.

Вирішення заяви по суті вважає неправильним, оскільки суд, на думку заявника, невірно оцінив наявні в справі докази та матеріали, в т.ч., дані про наявність у ОСОБА_1 психічного розладу, лікування, які вказують на обґрунтованість заяви, для чого, крім іншого, слід було призначити й вищезгадану експертизу. Просить рішення скасувати, заяву задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, які апеляції на визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 234 ч. 1 ЦПК України). Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду; з урахуванням особливостей судового розгляду, встановлені Розділом IV ЦПК України (ст. 235 ч. 3 ЦПК України).

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ч. 1 ЦПК України). Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сімї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом (ст. 237 ч. 1 ЦПК України). Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, встановлює над нею піклування і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника (ст. 241 ч. 1 ЦПК України).

Подаючи 31.03.2015 заяву про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1, заявник ОСОБА_3 діяв як її чоловік і в процесуальному розумінні діяв правомірно (ст. 1, ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч.ч. 1, 3, ст. 237 ч. 1 ЦПК України). Заяву мотивував, серед іншого, тим, що лише він як чоловік ОСОБА_1 може бути її піклувальником, має намір зберегти шлюб, повноцінну сімю, виконувати належним чином батьківські обовязки, для виконання функцій піклувальника заявник має необхідні доходи та інші дані, діє на захист інтересів й інших членів сімї.

Рішенням Хустського районного суду від 19.08.2015, що набрало законної сили 01.09.2015, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, шлюб, що був укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_1 14.11.1992, розірвано (а.с. 232-233 т. 1). У рішенні суду зафіксовано, що ОСОБА_3 проти розірвання шлюбу не заперечував, справу розглянуто в його відсутність.

Правом на звернення до суду за захистом, рівно як і правом на звернення в порядку окремого провадження наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав або з метою забезпечення можливості реалізації за результатом окремого провадження саме її прав, виконання обовязків тощо, при цьому, особа вправі звернутися до суду по захист не в будь-який спосіб, а в порядку, встановленому ЦПК України, провадження в цивільній справі здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1 ЦПК України). Тож зазначене стосується й окремого провадження.

Коло осіб, які вправі подати заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визначене частиною першою статті 237 ЦПК України, перелік цих осіб є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, подавши заяву як член сімї (чоловік) особи, щодо якої належало вирішувати питання про обмеження цивільної дієздатності, ОСОБА_3 із розірванням шлюбу перестав належати до кола осіб, які вправі подавати відповідну заяву. Особа, яка не має права вимагати обмеження цивільної дієздатності іншої особи, або право предявлення відповідної вимоги для якої перестало існувати (припинилося), не має права й підтримувати таку заяву після припинення відповідного права. Відповідно, така особа не має й права вирішувати питання, повязані зі встановленням піклування над іншою фізичною особою (ст.ст. 36, 37, 55, 59, 60 ЦК України, ст. 241 ЦПК України). Розірвання шлюбу позбавило заявника й відповідного обґрунтування, наведеного в заяві.

Заявник, який не має права на відповідну заяву, або право якого припинилося в подальшому, не є в розумінні цивільного процесуального закону особою, яка має право відповідної вимоги, позаяк не йдеться про цивільний інтерес саме тієї особи, яка подала (підтримує) заяву, на користь такої особи не може бути постановлене судом рішення із дотриманням закону. Якщо на момент надходження до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи буде встановлено, що заявник не належить до вичерпного кола осіб, які вправі подати таку заяву, у відкритті провадження в справі належить відмовити, оскільки за заявою такої особи не може здійснюватися провадження в порядку цивільного судочинства через відсутність правової підстави для цього (ст. 122 ч. 1 ч. 2 п. 1 ЦПК України). Якщо відповідні обставини зясуються або виникнуть після відкриття провадження в справі, таке провадження підлягає закриттю з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, позаяк для подальшого провадження правової підстави немає.

Кожен член сімї особи, про обмеження цивільної дієздатності якої ставиться питання, діє у цивільних і процесуальних відносинах самостійно, за власною волею розпоряджаючись своїми правами (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 11 ч. 2 ЦПК України). За змістом відносин, про які йдеться, якщо відповідну заяву до суду подав лише один член сімї і така не подавалася, наприклад, спільно кількома уповноваженими особами, то у разі припинення права на відповідну вимогу у заявника процесуальне правонаступництво (ст. 37 ЦПК України) не відбувається, виходячи з принципів свободи розпорядження цивільними та процесуальними правами, диспозитивності цивільного процесу, підстава для подальшого провадження в справі зникає.

У рішенні від 25.07.2016 про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви (а.с. 56-59 т. 2) суд першої інстанції вірно зазначив, що той не може подавати заяву про обмеження цивільної дієздатності його колишньої дружини, однак, не врахував вищевикладеного і вирішив заяву по суті.

Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує, що ухвала від 25.07.2016 про відмову в призначенні судово-психіатричної експертизи та рішення від 25.07.2016 були постановлені Хустським районним судом після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, яке є визначальним у питанні наявності у заявника ОСОБА_3 відповідного права вимоги та можливості провадження в справі. Після одержання рішення про розірвання шлюбу суд не мав підстав для провадження за заявою ОСОБА_3 про обмеження цивільної дієздатності та встановлення піклування над ОСОБА_1, проте, питання про закриття провадження не обговорив і не вирішив. Вирішення по суті процесуальних питань та заяви про обмеження дієздатності фізичної особи за відсутності правової підстави для провадження за заявою є порушенням процесуального права, що тягне обовязкове скасування судових рішень, у цьому випадку апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги (ст. 303 ч. 3 ЦПК України).

Відтак, на підставі ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 310 ч. 1 ЦПК України та з урахуванням положень ст. 303 ч. 3 цього Кодексу апеляції слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження в справі закрити, розяснивши, що право на звернення до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають особи, зазначені у частині 1 статті 237 ЦПК України. Пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 стосовно того, що із заявою про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 вже зверталася до суду її донька Лілія, міркування щодо дійсних мотивів звернення ОСОБА_3, які, на їх думку, є майновими, тощо у даній справі значення не мають і на встановлене порушення норм процесуального права судом першої інстанції не впливають.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 303 ч. 3, ст. 307 ч. 1 п. 4, ст. 310 ч. 1, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Хустського районного суду від 25 липня 2016 року та рішення цього ж суду від 25 липня 2016 року скасувати, провадження в справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді